Справа №2- 994 /10

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

31 серпня  2010 року         Індустріальний   районний   суд    м. Дніпропетровська    

у    складі:       головуючого судді   Слюсар Л.П.

                         при секретарі    Карпенко І.Ю.  

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за  позовною заявою   ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, треті особи:    Житлово-будівельний кооператив №65 «Железнодорожник-3»,  КП « Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»  про визнання  частково  недійсним  свідоцтва про право власності на квартиру,  про визнання права власності на Ѕ частини  квартири, набутої під час  подружнього життя, -

ВСТАНОВИВ:

 В лютому  2010 року позивачка звернулася до Індустріального районного  суду з позовом до відповідачів  ОСОБА_2, Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, треті особи:    Житлово-будівельний кооператив №65 «Железнодорожник-3»,  КП « Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»  про визнання  частково  недійсним  свідоцтва про право власності на квартиру,  про визнання права власності на Ѕ частини  квартири, набутої під час  подружнього життя.  В ході розгляду справи позовні вимоги  були уточнені.  В  позовній заяві, уточненій позовній заяві позивачка та позивачка і її представник в судовому засіданні в  обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що   позивачка з відповідачем  перебувала в зареєстрованому шлюбі з 08 квітня 1962 року по 31 жовтня 1990 року. В період шлюбу   на їх сім’ю була надана в ЖБК  №65 « Железнодорожник-3»  трикімнатна квартира, за адресою: АДРЕСА_1.   Позивачка разом із чоловіком, відповідачем по справі за рахунок спільних  сумісних коштів за час подружнього життя з серпня 1966 року до вересня 1979 року повністю сплатили  вартість спірної квартири.   03  листопада 2009 року  на ім’я ОСОБА_2  було видано свідоцтво про право власності на житло на квартиру АДРЕСА_1. Право власності зареєстровано  в   КП ДМБТІ .   У листопаді 2009 року  відповідач їй сповістив про те, що він є єдиним власником квартири.  Просили  визнати  частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 ( НОМЕР_3) виданого 03.11.2009 року Виконкомом Дніпропетровської міської ради на ім’я ОСОБА_2 та рішення виконкому Дніпропетровської міської ради  від 21.10.1999 року №2091 та 21.10.2004 року №3060  в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на  вищевказану квартиру; визнати за   ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 55,1 кв.м., житловою -41,1 кв.м., яка складається  з:  коридору  №1- площею 5,5 кв.м.; вбиральні №2 – площею 1,0 кв.м.; ванної № 3 площею - 2,0 кв.м.; кухні 4 – площею 4,8 кв.м.; жилої кімнати  №5 площею-  17,4 кв.м.; жилої кімнати №6 площею 10,2 кв.м.; кладова  №7  площею - 0,7 кв.м.;  жилої кімнати №8 площею -12,2 кв.м.; зобов’язати КП « Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» анулювати державну реєстрацію права  власності ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на Ѕ частину квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 55,1 кв.м., житловою площею 41,1 кв.м.    

Відповідач  у  судовому  засіданні позовні вимоги не визнав. Однак не заперечував,  що   пайові внески  за спірну квартиру були оплачені  в період шлюбу із позивачкою.

Представник відповідача  Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради  в судове засідання не з’явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись  належним  чином.  Відповідно до листа від 31.08.2010 року просили розглядати справу  у відсутності їх представника.

Представник третьої особи ЖБК №65 « Железнодорожник -3»  просили розглядати  справу без їх представника,    просили  позов задовольнити ( а.с. 68).

Представник КП  « Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації « в судове засідання не з’явився.  Про час і місце слухання справи повідомлялись  належним  чином.  Відповідно до клопотання   у зв’язку з великим навантаженням  представника  щодо судових засідань, просили розглядати справу без їх участі за наявними матеріалами та прийняти рішення відповідно  до вимог чинного законодавств ( а.с.38-39).

Суд, заслухавши пояснення позивачки в судовому засіданні 28.04.2010 року,  представника позивачки, відповідача,  вивчивши матеріали справи, вважає, що позов   підлягає  задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено,  що  сторони перебували в  зареєстрованому  шлюбі  з 08.04.1962 року,  шлюб розірвано 31 жовтня 1990 року ( а.с.8-9).

Відповідно до свідоцтва  про право власності на   квартиру  виданого  Виконавчим комітетом Дніпропетровської  міської ради  03 листопада  2009 року квартира  АДРЕСА_1 належить в цілому  ОСОБА_2 .  Свідоцтво видане  на підставі довідки ЖБК №65 « Железнодорожник-3»   від 03.08.2009 року, за № 167, рішення виконавчого  комітету Дніпропетровської міської ради від 21.10.1999 року №2091 та рішення  виконавчого комітету дніпропетровської міської ради.   Право власності зареєстровано в КП ДМБТІ.  Згідно до опису об’єкта  загальна площа квартири 55,8 кв.м.; житлова  площа 39,8 кв.;  у житловому будинку літ.А-5 квартира № 37,  яка складається з: 1,9 – коридори, 2- туалет, 3- ванна, 4- кухня, 5,6,8 – житлові, 7- кладова, І-балкон.  ( а.с.46-47). Згідно до плану квартири  та журналу обмірів та розрахунків  площ приміщень квартира АДРЕСА_1,  загальною площею 55,8 кв.м., житловою -39,8 кв.м., яка складається  з:  коридору  №1- площею 5,5 кв.м.; вбиральні №2 – площею 1,0 кв.м.; ванної № 3 площею - 2,0 кв.м.; кухні 4 – площею 4,8 кв.м.; жилої кімнати  №5 площею-  17,4 кв.м.; жилої кімнати №6 площею 10,2 кв.м.; кладова  №7  площею - 0,7 кв.м.;  жилої кімнати №8 площею -12,2 кв.м., балкон - 0,7 кв.м.    

  Відповідно до  Довідки ЖБК №65 « Железнодорожник-3» від 01.02.2010 року №16  виданої  члену ЖБК ОСОБА_1  вартість квартири  в сумі 4507 грн. сплачена  ( а.с.18).  

 Відповідно до контрольної карточки  виданої на ім’я ОСОБА_2  пай за  кооперативну  квартиру  в серпні 1966 року становив  - 4495 грн. (а.с.16,17).  

 Оскільки відповідно до норм  чинного законодавства  на час виникнення  спірних правовідносин  ст.22 КпШС  майно, набуте подружжям за час шлюбу, є спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до ст.28 КпШС   у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки  визнаються рівними.  

Аналогічні норми передбачені діючим законодавством  відповідно  до  ст. 60 СК України   майно , набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно  до ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної  власності подружжя, частки майна  дружини  та чоловіка є рівними.

Відповідно  до п.6 Постанови Пленуму Верховного суду  України « Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи»  від 18.09.1987 року №9 зі змінами пай, внесений  подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок  спільних коштів, а також за рахунок  коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску – квартира є їх спільним майном і  підлягає поділу на загальних підставах.

 Оскільки,  пай, внесено подружжям  в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних  коштів,  квартира  після повної сплати пайового внеску є їх спільним майном,  сумісною власністю  подружжя, таким чином,  суд  приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину спірної квартири знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.

Крім того позивачкою   заявлено вимогу про  визнання  частково недійсним  свідоцтва про право власності на квартиру  АДРЕСА_1 від 03 листопада 2000 року, виданого на ім’я  ОСОБА_2, оскільки за позивачкою визнано право  на Ѕ  частину спірної квартири , то суд приходить до висновку  щодо  визнання частково недійсним  свідоцтва  про право власності на квартиру та  зобов’язання КП « Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» анулювати державну реєстрацію права  власності ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на Ѕ частину квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 55,8 кв.м., житловою площею 39,8 кв.м.  

Щодо заявлених вимог   про визнання  частково недійсним рішення виконкому Дніпропетровської міської ради  від 21.10.1999 року №2091 та 21.10.2004 року №3060  в частині визнання права власності за ОСОБА_2, то суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки  дані рішення   передбачають оформлення прав власності на об’єкти нерухомого майна членам житлово-будівельних, дачних,  гаражних кооперативів, товариства або об’єднань.

          Відповідно до ст.11 ЦПК України  суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  в межах заявлених ними вимог  і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України,  підлягають стягненню із відповідача на корсть позивачки понесені судові витрати по справі в розмірі 276 грн. 66 коп.

          Керуючись: п.6  Постанови Пленуму Верховного суду  України « Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи»  від 18.09.1987 року №9 зі змінами, внесеними згідно  з Постановами  Пленуму Верховного Суду  України №13 від 25.12.1992, № 15 від 25.05.1998 р., п.п. 22-24  Постанови  Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11  « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»,  ст. ст. 60,68,70 СК України, ст.ст. 316,317,321,328 ЦПК України,  ст. ст. 3,7,10, 11, 15, 60,61, 88,  212-215  ЦПК України,  суд –

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

 Визнати частково недійсним  свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 ( НОМЕР_3)  виданого 03.11.2009 року виконкомом Дніпропетровської міської ради на ім’я ОСОБА_2.  

 Визнати за ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,    право власності  на Ѕ  частину квартири АДРЕСА_1,  загальною площею 55,8 кв.м., житловою -39,8 кв.м., яка складається  з:  коридору  №1- площею 5,5 кв.м.; вбиральні №2 – площею 1,0 кв.м.; ванної № 3 площею - 2,0 кв.м.; кухні 4 – площею 4,8 кв.м.; жилої кімнати  №5 площею-  17,4 кв.м.; жилої кімнати №6 площею 10,2 кв.м.; кладова  №7  площею - 0,7 кв.м.;  жилої кімнати №8 площею -12,2 кв.м., балкон - 0,7 кв.м.  

Зобов’язати КП « Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» анулювати державну реєстрацію права  власності ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на Ѕ частину квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 55,8 кв.м., житловою площею 39,8 кв.м.  

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути  із ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 276 грн. 66 коп.

            Рішення може  бути оскаржено  в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня  проголошення  рішення  апеляційної скарги.

               Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання  копії цього рішення.    

               Суддя                                                                       Л.П. Слюсар