справа № 2- 958 / 2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 серпня  2010 року                                                                                                                 смт. Краснопілля

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого   судді Косар А.І.

за участю

секретаря судового засідання Татаренко Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Краснопільського районного суду Сумської області смт. Краснопілля цивільну справу позовного провадження

за позовною   заявою  ОСОБА_1      

до  управління пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області

про  нарахування та виплату недоотриманої щомісячної доплати до пенсії як дитині війни –

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, подала позов проти відповідача, управління пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області (далі по тексту – УПФУ в Краснопільському районі Сумської області) у зв’язку з порушенням ним нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії як дитині війни.

19 липня 2010 року  відкрито провадження у даній справі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалася на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, а відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані  неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня  2008 року, яким були визнані  неконституційними  положення п. 41 Розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії. При прийнятті Законів України «Про державний бюджет України на 2009, на 2010 роки» дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялася і не скасовувалась.

Просила   зобов'язати УПФУ в Краснопільському районі Сумської області нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, недосплачену щомісячну державну соціальну допомогу (або доплату до пенсії) з 01 січня  2007 року по червень 2010 року у сумі 4803,60 грн.,  та сплачувати у 2010 році допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також стягнути судові витрати.    

    Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня  2008 року, яким були визнані  неконституційними  положення п. 41 Розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо виплати підвищення до пенсії особам, які мають статус дитині війни, проте не було внесено зміни в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Також вказав на необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. На законодавчому регулюванні виплат дітям війни існує прогалина у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.2008 р. № 530 « Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» передбачено виплати підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни  у наступних розмірах: з 22 травня – 48,10 грн., з 1 липня – 48,20 грн., з 1 жовтня – 49,80 грн. У 2009 році виплата підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни  становить 49,80грн.

Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними, оскільки  фінансування виплат по вказаному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України.

Позивач та представник відповідача на судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,  прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

    Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 ,  1935 року народження, має статус «Дитини війни», що  підтверджується   пенсійним    посвідченням /ас. 7/.

Враховуючи зазначений статус позивача, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень управління пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області, встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про  часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно  з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік дію ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111  Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»щодо зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2007 року відповідач підвищення до пенсії не здійснював, що підтверджується довідкою управління пенсійного фонду /ас. 8/.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, управління пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 року, а тому суд дійшов висновку зобов’язати відповідача за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 року.

Між тим, до 09.07.2007 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року задоволенню не підлягають.    

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому у 2008 – 2010 роках щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.»

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться  у твердих розмірах: з 22 травня – 48, 10 гривні, з 1 липня – 48,20 та з 1 жовтня – 49,80 гривні.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже на підставі рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач підвищення до пенсії здійснював щомісяця  з  січня 2008 року по березень 2008 року у розмірі по 47 грн., з  квітня 2008 року по червень 2008 року у розмірі по 48,10 грн., з липня 2008 року по вересень 2008 року – по 48,20 грн., з жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року – по 49,80 грн.., що підтверджується довідкою управління пенсійного фонду /ас.8 /.

Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, а тому  відповідач  має  нарахувати  та  виплатити  на  користь  позивача    доплату до пенсії, відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про  загальнообов’язкове  пенсійне страхування ”    за період з  22 травня 2008 року  по 31 грудня  2008 року  з урахуванням фактичних виплат.   

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.    

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції від 18.11.2004, чинній у 2009 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться  у твердих розмірах: з 22 травня – 48, 10 гривні, з 1 липня – 48,20 та з 1 жовтня – 49,80 гривні.

Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», який прийнятий 27.04.2010 року і набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з 1 січня 2010 року, Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Крім того , дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2009 - 2010 роках також не зупинялась і не скасовувалась.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач підвищення до пенсії здійснював щомісяця протягом 2009 року та січня – червня 2010 року у розмірі по 49,80 грн. щомісяця, що підтверджується довідкою управління пенсійного фонду /ас.8/.

Отже, нарахування та виплата у 2009 – 2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому  цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.  

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Звернення до суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

При вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності.  

Крім того, згідно п.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права.  

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції: «Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».  

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову та розцінюються судом, як змога уникнути цивільно-правової відповідальності.

           Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

            Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

            За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

           З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Також , суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” покладено на управління пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області , за місцем проживання позивача.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач свій процесуальний обов`язок виконав в повній мірі, а відповідач, навпаки, не спростував доводи позивача.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням фактичних виплат.   

Оскільки рішення суду винесене 19  серпня 2010 року, то й перерахунок повинен вчинятися до цієї дати, тому що в межах ЦПК України захисту підлягає порушене право. Встановлення обов’язків на майбутнє, без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце, та без наявності спірних відносин є безпідставним.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з   управління пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області   доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому  нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Питання про судові витрати суд вважає за необхідне вирішити в порядку передбаченому ст. 88 ЦПК України, з урахуванням положення пункту 34 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України, яким Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації звільнено від сплати державного мита.

На підставі статей 8, 22, 46, 124, 129 Конституції України, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,   Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року,  Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489-У від 19.12.2006 року, «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Положення «Про Пенсійний Фонд України», затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30.04.2002 року, постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» №497 від 11.04.2000 року, постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року, Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року,  керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 79,81, 88, 209, 212, 214 – 215, 217, 218 ЦПК України , суд , -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву   ОСОБА_1   задовольнити частково .

             Зобов’язати управління пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії, відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про  загальнообов’язкове  пенсійне страхування”  за 2007 рік  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року по 19 серпня 2010 року, з урахуванням фактичних виплат здійснених в 2008-2010 роках.

    В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з управління пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області 60 грн. 00 коп. витрат за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

 Компенсувати   ОСОБА_1 25 грн.50 коп.  витрат по сплаті судового збору за рахунок держави .

На дане рішення може бути подано заяву про апеляційне оскарження на протязі 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява та скарга подаються до Сумського апеляційного суду через Краснопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо таку заяву було подано, але апеляційна скарга подана не була у строк, встановлений ст. 294 ЦПК, рішення суду набирає сили після закінчення цього строку. Якщо було подано апеляційну скаргу і рішення за цією скаргою не скасовано, воно набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 Суддя                                                                                        А.І.Косар

Повний текст рішення виготовлений та підписаний   25 серпня 2010 року  о 16 год.00 хв.