СПРАВА № 2 – 3593/2010  

                                                                Р І Ш Е Н Н Я

                                                             ІМ'ЯМ    УКРАЇНИ

21 серпня 2010 року        Антрацитівський    міськрайонний суд  Луганської області

                             у складі :  головуючого - судді                    Ходирєва І.В.

                                                               при секретарі                                Томенко К.О.

розглянувши  в судовому засіданні  у залі суду м. Антрацит цивільну справу за позовом  ОСОБА_1   до  Управління Пенсійного Фонду України  в Антрацит Луганської області  « Про  визнання бездіяльності  протиправною та зобов’язання здійснити виплату підвищення до пенсії »,

                                                             В С Т А Н О В И В :

           ОСОБА_1  звернувсь  до суду  з позовом  до  Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит Луганської області про визнання   незаконними  дій  Управління Пенсійного Фонду України  в  м. Антрацит з відмови в проведенні перерахунку та виплати, передбаченої ст. 6 Закону України Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

           В обґрунтування позовних  вимог позивач ОСОБА_1  пославсь  на те, що він  має правовий статус „ дитини війни".

           Відповідачем йому недосплачувалось підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Просить суд   відновити пропущений строк звернення до суду за період з 9.07.2007 року по 05.08.2007 року, визнавши його поважним, при цьому зазначив, що  він пропустив встановлений 3 річний строк звернення до суду за період з 9.07.2007 року по 05.08.2007 року,  оскільки є людиною похилого віку,  має   поганий стан здоров’я. Також  просить  зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит Луганської області нарахувати  та виплатити 30% від мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни № 2195-1У від 18.11.2004 року за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 1.01.2010 року і по теперішній час і в подальшому  провадити перерахунок  пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком на час виплат з урахуванням фактично виплачених сум, стягнути з відповідача понесені нею судові витрати по сплаті державного мита 8 грн. 50 коп. та оплати за ІТЗ - 37 гри., усього 45,50 грн.

              В судове  засідання    позивач   ОСОБА_1  не з’явивсь, подав заяву від 16.08.2010 року про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги  підтримав.

            Просить суд  відновити пропущений строк звернення до суду за період з 9.07.2007 року по 5.08.2007 року, визнавши його поважним, при цьому зазначив, що  він пропустив встановлений 3 річний строк звернення до суду за період з 9.07.2007 року по 5.08.2007 року,  оскільки є людиною похилого віку,  має поганий стан здоров’я. Також  просить  зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит Луганської області нарахувати  та виплатити 30% від мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни № 2195-1У від 18.11.2004 року за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 1.01.2010 року і по теперішній час і в подальшому  провадити перерахунок  пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком на час виплат з урахуванням фактично виплачених сум.

            Відповідач -  УПФУ в м. Антрацит в судове засідання не з’явився, надіслав заперечення на позов, просив справу розглянути у  відсутності свого представника, вимоги  позивача повністю не  визнав посилаючись на те, що згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що набрав чинності з 1.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.  Разом з цим ст.7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.  Ст.110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", вводяться з 1 січня 2006 року, а ст. 6 - в 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом міністрів України за узгодженням з Комітетом Верховної Ради України по питаннях бюджету. В 2006-2007 роках  урядом не вводився порядок надання пільг, передбачених   ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Згідно зі ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим законом, на 2007 рік зупинено, зокрема, дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст.111 цього закону, якою встановлено, що в 2007 році підвищення до пенсії або щомісячному грошовому забезпеченню, або державній соціальній допомозі, що виплачується замість пенсії, згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (окрім тих, на які розповсюджується дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту"), в розмірі 50% надбавки, встановленої для учасників війни. Зазначив, що позивач  не є інвалідом, тому підвищення до пенсії у 2007 році не отримував.

      З 01.01.2008 року  по 21.05.2008 року  підвищення до пенсії  дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") виплачувалось у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-УІ від 28.12.2007 (п. 41 розділу II).З 22.05.2008 року  підвищення до пенсії дітям війни виплачувалось згідно з пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян". Таким чином, підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, в 2008-2009 роках виплачено у таких розмірах:

з   1.01.2008   року   по   31.03.2008  року в розмірі  47 гр. на місяць;

з   1.04.2008   року   по   30.06.2008  року в розмірі  48 гр. 10 коп. на місяць;

з   1.07.2008   року   по   30.09.2008  року в розмірі  48 гр. 20 коп. на місяць;

з    1.10.2008  року   по   31.12.2009  року в розмірі   49 гр. 80 коп.. на місяць.

       Звернув увагу суду на те, що на цей час відсутній механізм вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30% якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Непоширення  мінімального   розміру пенсії   за   віком, встановленого   у абзаці 1 ч.1 статі 28 Закону України № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у статті б Закону України № 2195-ІУ "Про соціальний захист дітей війни". Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем, що зазначено в Ухвалі Конституційного Суду України № 27-у/2009 від 19.05.2009 року. Тобто, визначення підвищення до пенсії дитині війни в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці 1 ч.1 статі 28 Закону України № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є невірним. Таким чином, всі нарахування позивачу проведені вірно та в межах коштів, виділених з Державного бюджету для виплати підвищень  дітям війни. Крім того, відповідач зазначив, що в 2009 та 2010 році  вже звертавсь до суду з адміністративним позовом до УПФУ м. Антрацит про стягнення підвищення до пенсії, як дитині війни.

            Постановою  Антрацитівського   міськрайонного  суду  Луганської області  від 24.06.2009  року по справі  № 2 а- 674/2009 позовні вимоги задоволені  за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, постановою суду від 22.02.2010 р. по справі № 2а-657/10  позовні вимоги задоволені за період з 04.02.2009 р. по 31.12.2009 р.

           Просить позивачу відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю.

           Суд , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за  своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повно  і всебічно  з’ясованих обставинах  в справі та підтверджених  доказами, які були досліджені в судовому засіданні ,  вважає  позов  таким , що   підлягає  повному  задоволенню   з наступних підстав.

            Позивач  ОСОБА_1  має правовий статус дитини війни, що вбачається  з  позначки  у   посвідченні НОМЕР_1 від 08.07.2002 року  та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».(а.с.5)

    Відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни"  дитина війни – особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення   ( 2 вересня 1945 року)  Другої світової війни було менше 18 років.

    Позивач  ОСОБА_1  громадянин  України, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено паспортом.  (а.с.4)

    Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний  захист дітей  війни"    дітям війни пенсії  або  щомісячне  грошове  довічне  утримання чи державна  соціальна  допомога, що виплачується замість  пенсії, підвищується  на 30 % мінімальної пенсії за віком.  Законом України «Про державний бюджет України на 2007 року» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 1.01.2007 року, статтею 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується    особам,  які є інвалідами ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) у розмірі 50 %  від розміру надбавки,  встановленої  для  учасників  війни.     Ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону, була зупинена.

           Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення ст.ст. 71,111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          На  час  розгляду даної справи розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність. Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від                15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної   заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

         Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з І січня - 380 гр., з 1 квітня - 387 гр., з 1 жовтня - 395 гр.. Зазначена стаття була змінена Законом України від 15.03.2007 року «Про Державний бюджет Україна на 2007 рік» та існує в новій редакції з 28.03.2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня -    380 гр., з 1 квітня - 406 гр., з 1 жовтня – 411 гр..

         При цьому, вказана стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.28 Закону України « Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 ч.1 цієї статті, збільшений на 1%, що складає відповідно 410 гр. 06 коп.; 415 гр. 11коп..

          Таким чином,  суд вважає, що з  9.07.2007 року, тобто з моменту прийняття рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007 року № 6-рп/2007 , відповідач мав нарахувати позивачу підвищення розміру пенсії, як дитині війни,  за період   з 9.07.2007 року по  31.12.2007 року, з урахуванням фактично виплачених сум . Однак, позивач  за відновленням своїх  порушених прав за вказаний період  звернувсь до  суду тільки  05.08.2010 року, тобто після спливу строку  позовної  давності ,   встановленого ст. 257 ЦК України.   Згідно ст. 267 ЦК України   якщо суд визнає  поважними  причини пропущення позовної  давності, порушене право підлягає  захисту.

           В судовому засіданні  встановлено, що позивач є людиною похилого віку,  має   поганий стан здоров’я. З 05.08.2007 року, на думку суду, позивачем  строк  звернення до суду з  позовом  за захистом порушених прав, свобод та інтересів  не  є пропущеним. За таких обставин, суд вважає на необхідне поновити позивачу строк  звернення до суду з позовом  за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 9.07.2007 року по 05.08.2007 року , оскільки останній пропустив його з поважної причини.  

          Враховуючи вищевикладене, суд  приходить до висновку , що відповідач має нарахувати  позивачу ОСОБА_1  суми у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, передбаченої  ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни № 2195-1У від 18.11.2004 року за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року з урахуванням фактично виплачених сум .                                    

         Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.   Зазначені зміни були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від   22.05. 2008 року N10-рп/2008.

         У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін де деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

    Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають, чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

             Відповідно до ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 року № 835-УІ було надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах та  межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

           Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.     Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей  війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

           На виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дитина війни». Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах:  з 22 травня - 48,1 гр., з 1 липня - 48,2 гр.  та з 1 жовтня - 49,8 гр..                    

          Розмір підвищення до пенсії з 1.01.2009 року цією постановою не визначений  та змін стосовно цього питання у 2009-2010 роках в вищезазначену постанову не вносилося. Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 1.01.2010 року була  діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.»          

         Законом України «Про соціальний статус дітей війни» визначено  основи  соціального захисту  дітей війни та гарантовано  їх соціальну  захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки. Статтею 6 цього Закону  передбачено  виплату  державної  соціальної підтримки  дітям війни, яка виплачується до пенсії.

          Вказана соціальна підтримка не може розцінюватися як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться мова про різні  види  правовідносин  в системі  соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

         Тому суд вважає, що позовні вимоги у частині зобов’язання УПФУ робити перерахунок підвищення пенсії у разі  підвищення мінімальної пенсії за віком надалі також  підлягають задоволенню.  

Суд в важає, що відповідач мав провести перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 01.01.2010 року і по теперішній час з урахуванням фактично виплачених сум  і в подальшому  провадити перерахунок  пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком на час виплат.

Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України «стороні, на користь  якої ухвалено  рішення, суд присуджує  з другої сторони  понесені  нею  і документально  підтверджені  судові витрати», тобто  і в цій частині  позовні вимоги  підлягають  задоволенню, але  за рахунок держави».      

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.3,19,22,55,92,152 Конституції України, ст..62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст.ст. 1,3,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, ст..2 Закону України « Про прожитковий  мінімум», ст.. 17 Закону України « Про державні соціальні стандарти та державні  соціальні гарантії» , ст.ст. 1,5, 28, розд. 15 « Про загальнодержавне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007  від 9.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року від 22.05.2008 року, на підставі ст. 3,8,15,82,88,118,119 ЦПК України ,-

                                                                    В И Р І Ш И В  :

Позовні вимоги  ОСОБА_1   задовольнити  повністю .                                                                            

1.     Поновити     ОСОБА_1   строк  звернення  до суду з   позовом  до  Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит Луганської області щодо  захисту  його порушених прав, свобод та інтересів за період з 9.07.2007 року по 05.08.2007 року включно , визнавши причину пропущення  позовної давності   поважною.    

2.     Зобов’язати  Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит Луганської області нарахувати ОСОБА_1  суми у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни № 2195-1У від 18.11.2004 року за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 1.01.2010 року  по теперішній час  з урахуванням фактично виплачених сум   та робити в подальшому нарахування та виплату щомісячної  соціальної  допомоги згідно Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком на час виплат.

             Стягнути на користь   ОСОБА_1   за рахунок  держави понесені ним судові витрати  по сплаті державного мита в сумі   8 грн.50 коп.   та  витрати на інформаційно – технічне забезпечення в сумі 37  грн.

             Рішення  може  бути оскаржене  в апеляційному суді Луганської області шляхом подачі  апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня його проголошення через Антрацитівський міськрайонний суд.

             Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення  судового рішення, можуть подати  апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії  цього рішення.

            Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Суддя   Антрацитівського   міськрайонного   суду                   Ходирєва І.В.