СПРАВА № 2 – 3559/10  

                       Р І Ш Е Н Н Я

        ІМ'ЯМ    УКРАЇНИ

25 серпня 2010 року        Антрацитівський    міськрайонний суд  Луганської області

                             у складі :  головуючого - судді                    Ходирєва І.В.

                                                               при секретарі                               Томенко К.О.

розглянувши  в судовому засіданні  у залі суду м. Антрацит

цивільну справу за позовом  ОСОБА_1   до  Управління Пенсійного Фонду України  в Антрацит Луганської області  « Про  зобов’язання Управління Пенсійного Фонду України в Антрацит Луганської області нарахувати та сплатити суми у розмірі  30 % від мінімальної пенсії за віком, передбачені ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -

         В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1  звернувсь  до суду  з позовом  до  Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит Луганської області про визнання   незаконними  дій  Управління Пенсійного Фонду України  в  м. Антрацит з відмови в проведенні перерахунку та виплати, передбаченої ст. 6 Закону України Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

    В обґрунтування позовних  вимог позивач ОСОБА_1  пославсь  на те, що він має правовий статус „ дитини війни".

    Відповідачем йому недосплачувалось підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

Просить суд   відновити пропущений строк звернення до суду за період з 9.07.2007 року по 02.08.2007 року. Також  просить  зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит Луганської області нарахувати  та виплатити 30% від мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни № 2195-1У від 18.11.2004 року за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року.

В   судове  засідання    позивач   ОСОБА_1 не з’явивсь, подав заяву від 17.08.2010 року про розгляд справи за його відсутністю.(а.с.13)

Відповідач -  УПФУ в м. Антрацит в судове засідання не з’явився, надіслав заперечення на позов, просив справу розглянути у  відсутності свого представника, вимоги  позивача  повністю не  визнав посилаючись на те, що згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що набрав чинності з 1.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Разом з цим ст.7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Ст.110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", вводяться з 1 січня 2006 року, а ст. 6 - в 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом міністрів України за узгодженням з Комітетом Верховної Ради України по питаннях бюджету.

В 2006-2007 роках  урядом не вводився порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно зі ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим законом, на 2007 рік зупинено, зокрема, дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст.111 цього закону, якою встановлено, що в 2007 році підвищення до пенсії або щомісячному грошовому забезпеченню, або державній соціальній допомозі, що виплачується замість пенсії, згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (окрім тих, на які розповсюджується дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту"), в розмірі 50% надбавки, встановленої для учасників війни.

           Зазначив, що позивач  не є інвалідом, тому підвищення до пенсії у 2007 році не отримував.

           Таким чином, всі нарахування позивачу проведені вірно та в межах коштів, виділених з Державного бюджету для виплати підвищень  дітям війни.

Просить позивачу відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю.

Суд , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за  своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повно  і всебічно  з’ясованих обставинах  в справі та підтверджених  доказами, які були досліджені в судовому засіданні ,  вважає  позов  таким , що   підлягає  повному  задоволенню   з наступних підстав.

Позивач  ОСОБА_1  має правовий статус дитини війни, що вбачається  з  позначки  у   пенсійному посвідченні НОМЕР_1 від 13.10.2004 року  та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».(а.с.6)

    Відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни"  дитина війни – особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення   ( 2 вересня 1945 року)  Другої світової війни було менше 18 років.

    Позивач  ОСОБА_1 громадянин   України, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено паспортом.  (а.с.8)

    Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний  захист дітей  війни"    дітям війни пенсії  або  щомісячне  грошове  довічне  утримання чи державна  соціальна  допомога, що виплачується замість  пенсії, підвищується  на 30 % мінімальної пенсії за віком.          

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 року» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 1.01.2007 року, статтею 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам,  які є інвалідами ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) у розмірі 50 %  від розміру надбавки,  встановленої  для  учасників  війни.    

Ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону, була зупинена.

        Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення ст.ст. 71,111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На  час  розгляду даної справи розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність.

Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від                15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної   заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з І січня - 380 гр., з 1 квітня - 387 гр., з 1 жовтня - 395 гр.Зазначена стаття була змінена Законом України від 15.03.2007 року «Про Державний бюджет Україна на 2007 рік» та існує в новій редакції з 28.03.2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня -    380 гр., з 1 квітня - 406 гр., з 1 жовтня – 411 гр..

При цьому, вказана стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.28 Закону України « Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 ч.1 цієї статті, збільшений на 1%, що складає відповідно 410 гр. 06 коп.; 415 гр. 11коп..

     Таким чином,  суд вважає, що з  9.07.2007 року, тобто з моменту прийняття рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007 року № 6-рп/2007 , відповідач   мав нарахувати позивачу  підвищення розміру пенсії, як дитині війни,  за період   з 9.07.2007 року по  31.12.2007року.

Однак, позивач  ОСОБА_1 за відновленням своїх  порушених прав за вказаний період  звернувсь до  суду тільки  02.08.2010 року, тобто після спливу строку  позовної  давності ,   встановленого ст. 257 ЦК України.

Згідно ст. 267 ЦК України   якщо суд визнає  поважними  причини пропущення

позовної  давності, порушене право підлягає  захисту.

В судовому засіданні  встановлено, що позивач ОСОБА_1 є людиною похилого віку,  має поганий стан здоров’я, дізнавшись про порушення своїх прав, відразу  звернувсь за їх  відновленням  02.08.2010 року - до суду.    

З 02.08.2007 року, на думку суду, позивачем  ОСОБА_1   строк  звернення до суду з  позовом  за захистом порушених прав, свобод та інтересів  не  є пропущеним.

За таких обставин, суд вважає на необхідне поновити позивачу ОСОБА_1   строк  звернення до суду з позовом  за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 9.07.2007 року по 9.08.2007 року включно , оскільки останній пропустив його з поважної причини.  

Враховуючи вищевикладене, суд  приходить до висновку , що відповідач має нарахувати позивачу ОСОБА_1  суми у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, передбаченої  ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни № 2195-1У від 18.11.2004 року за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року.

На підставі викладеного,

керуючись ст.ст.3,10,11,60, 212-215  ЦПК України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року,Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007  від 9.07.2007 року, ст..62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», суд

В И Р І Ш И В  :

Позовні вимоги  ОСОБА_1   задовольнити  повністю.                                                                            

1.     Поновити     ОСОБА_1   строк звернення  до суду з   позовом  до  Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит Луганської області щодо  захисту  його порушених прав, свобод та інтересів за період з 9.07.2007 року по 9.08.2007 року включно , визнавши причину пропущення  позовної давності   поважною.    

2.     Зобов’язати  Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит Луганської області нарахувати ОСОБА_1  суми у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни № 2195-1У від 18.11.2004 року за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року.

             Рішення  може  бути оскаржене  в апеляційному суді Луганської області шляхом подачі  апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня його проголошення через Антрацитівський міськрайонний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення  судового рішення, можуть подати  апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії  цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Суддя   Антрацитівського   міськрайонного   суду                   Ходирєва В.І.