справа № 2-2467/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

              4 серпня   2010 року             Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області в складі:

   судді                      Ходирєвої І.В.

   при секретарі        Томенко К.О.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за  позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України Антрацитівського району  Луганської області про визнання незаконними дій управління Пенсійного фонду України Антрацитівського району  з відмови в проведенні перерахунку та виплати, передбаченої ст..6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни»  ,-

В С Т А Н О В И В

09.06.2010 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до  управління Пенсійного фонду України Антрацитівського району  Луганської області про визнання незаконними дій управління Пенсійного фонду України Антрацитівського району з відмови в проведенні перерахунку та виплати, передбаченої ст..6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» .

             В обґрунтуванні позовних вимог позивачкою зазначено, що вона отримує пенсійне забезпечення, яке виплачує відповідач. Вона є громадянкою України, на момент закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) йому було менш ніж 18 років, тобто згідно ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2915-ГУ він відноситься до категорії «діти війни» і має право на відповідні пільги та соціальну підтримку, що встановлені цим Законом, зокрема право на виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно. Позивачка   дійсно отримує підвищення до пенсії, але у 2009 року розмір цього підвищення є значно меншим, ніж передбачено Законом України "Про соціальний захист дітей війни". Вона звернулася з заявою до ПФУ Антрацитівського району , про виплату суми пенсії відповідно  до ст. 6 Закону України №2195-1У від 18.11.2004 року виходячи з 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, але рішенням № 88/Ш-12 від 15.04.09 в перерахунку пенсії їй було відмовлено.

           Просить:

               -  зобов’язати УПФУ Антрацитівського району  здійснити перерахунок та виплату підвищення  до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням  сплачених  сум за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.

           У судове засідання ОСОБА_1 не з’явилася, просить  розглянути справу за її відсутністю,  позовні  вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 18).

           Представник вiдповiдача у судове засідання також не з’явився, просив розглядати справу без участі його представника. Від відповідача надійшло заперечення проти позову в якому він посилається на те,  що у статтях 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за рахунок коштів Державного бюджету України. У абзаці першому частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Згідно з частиною третьою цієї статті мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачений порядок визначення та застосування державних соціальних гарантій в реалізації державної соціально-економічної політики і встановлено, що виключно законами України визначається, зокрема, мінімальний розмір пенсії за віком. Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" не передбачалась виплата грошових коштів такій категорії громадян, як "Діти війни". Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було встановлено, що підвищення до пенсії відповідно до ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" виплачувалось особам, які є інвалідами. Ці норми рішенням Конституційного суду України 09.07.2007 року №6-рп/2007 було визнано не конституційними, але будь-яких змін до бюджету на рішення Конституційного суду Верховною радою України не приймалось. Оскільки фінансування такого виду видатків проводиться за рахунок коштів Державного бюджету, а на законодавчому рівні це питання не вирішено, то підстав для виплати зазначених сум пенсіонерам, які не є інвалідами немає. Згідно роз'яснень Конституційного Суду України Пенсійному фонду України фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється тільки за рахунок коштів Державного бюджету України. За рахунок інших джерел фінансування державна соціальна підтримка дітей війни не здійснюється, отже для стягнення з коштів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави. Відповідно до ухвали Конституційного Суду України від 19.05.2009 № 27-у/2009, колегія суддів конституційного Суду України дійшла висновку непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також, Конституційний Суд України дійшов висновку про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Ця прогалина полягає у відсутності механізму вираховування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Заповнення прогалин має здійснюватися на законодавчому рівні. На підставі вищевикладеного, просить відмовити позивачу в задоволенні позову. (а.с.16).

          Дослiдивши матерiали справи, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних пiдстав.

             З матерiалiв справи вбачається, що позивачка має правовий статус “дитина війни”, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1  (а.с. 10 ).

              Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсі, підвищуються на 30 відсотків мінімально пенсії за віком. Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки. Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться мова про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

             Законом України “Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змiн до деяких законодавчих актів України” вiд 28.12.2007 р.  внесено змiни до Закону України “Про соціальний захист дiтей війни”.  Ст. 6 вказаного Закону пiсля внесения змiн передбачалось, що дiтям вiйни до пенсiї або щомісячного довічного грошового утримання,  державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмiрi надбавки, встановленої для учасників вiйни.

 Рiшенням Конституцiйного Суду України № 10-рп/2008 вiд 22.05.2008 р. положення пункту 28 роздiлу II “Внесення змiн до деяких законодавчих актів України”, Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актів України» вiд 28.12.2007 р. щодо внесення змiн до Закону України “Про соцiальний захист дiтей вiйни” визнанi такими, що не вiдповiдають Конституцiї України.

  Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають, чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

      Виходячи з рішення Конституційного суду N Ю-рп/2008 від 22 травня 2008 року, суд  вважає, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком діяло з 22.05.2008 року, оскільки з 1.01.2008 року вказана стаття 6 була викладена в іншій редакції, за якою виплата 30 % підвищення  пенсії  передбачена не була.

                Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

                Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу яка втратила працездатність складає: з 1 січня 2008 року - 470 грн., з1 квітня 2008 року - 471 грн., з 1 липня 2008 року – 482 грн., з 1жовтня 2008 року – 498 грн.

              У 2009 році змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вносилось.

  Враховуючи, що позивачу починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсiї у розмiрi 10 % прожиткового мiнiмуму для осiб, якi втратили працездатність, а повинні провадити виплати у розмiрi 30 вiдсоткiв мiнiмальної пенсiї за віком, а тому суд вважає відмову ПФУ м. Антрацит  в проведенні перерахунку та виплаті позивачу підвищення до пенсії  неправомірною.

Відповідно   до ст. 71  Закону України  „Про державний бюджет  України на 2009 рік”  від 26 грудня 2008 року № 835- V1 було надано право  Кабінету Міністрів  України  у 2009 році  встановлювати розміри  соціальних виплат,  які  відповідно до законодавства визначаються залежно  від  розміру  мінімальної  заробітної  плати, в абсолютних сумах  в межах асигнувань, передбачених  за  відповідними  бюджетними програмами. Названа норма передбачає  встановлення  в абсолютних  сумах  розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної  плати. Відповідно її дія не поширюється  на спірні відносини,  оскільки  розмір  зазначених  соціальних виплат  згідно із  Законом України «Про соціальний захист дітей війни»  залежить  від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення  до пенсії  або щомісячного  грошового довічного утримання чи державної  соціальної  допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до  основних  соціальних і демографічних груп населення на 2009 рік в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.  

Враховуючи, що позивачці, починаючи з 1.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмiрi 10 % прожиткового мiнiмуму для осіб, які втратили працездатність, а повинні провадити виплати у  розмiрi  30 % мiнiмальної пенсії за віком, а тому суд погоджується з посиланнями позивача на неправомірність  дій відповідача  щодо проведення перерахунку та виплати їй підвищення до пенсії за вказаний період.

            Таким чином,  суд вважає, що за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року відповідач мав нарахувати позивачці підвищення розміру пенсії, як дитині війни, відповідно до сталі 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично виплачених сум.

 Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України «стороні, на користь  якої ухвалено  рішення, суд присуджує  з другої сторони  понесені  нею  і документально  підтверджені  судові витрати», тобто  і в цій частині  позовні вимоги  підлягають  задоволенню, але  за рахунок держави.      

              На підставі викладеного, керуючись ст. ст.3,19,22,55,92,152 Конституції України, ст..62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст.. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст..54 Закону України  «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст.ст. 1,3,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, ст..2 Закону України « Про прожитковий  мінімум», ст.. 17 Закону України « Про державні соціальні стандарти та державні  соціальні гарантії» , ст.ст. 1,5, 28, розд. 15 « Про загальнодержавне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007  від 9.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року від 22.05.2008 року, на підставі ст. 3,8,15,82,88,118,119 ЦПК України ,-

П О С Т А Н О В И В:

           Позовні вимоги ОСОБА_1  -  задовольнити повністю.    

           Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Антрацитівського району  Луганської області здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням сплачених сум  за період з   01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року .

          Стягнути на користь   ОСОБА_1  за рахунок  держави понесені нею судові витрати  по сплаті державного мита в сумі 8 грн. 50 коп.  та  витрати на інформаційно – технічне забезпечення в сумі   37 грн.    

            Рішення може бути оскаржене  в  Луганському апеляційному суді  шляхом   подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення через Антрацитівський міськрайонний суд   Луганської   області.

           Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви.

           Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

                   Суддя                                                                            Ходирєва І.В.