Справа № 2-3671/10        

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2010 року                                 м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси в складі:

головуючої судді – Виноградової Н.В.,

при секретарі –    Славинській К.М.,

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №19 в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси про визнання бездіяльності незаконною, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення невиплаченої державної соціальної допомоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси про визнання бездіяльності незаконною, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення невиплаченої державної соціальної допомоги, посилаючись на те, що вона є дитиною війни і відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Конституційний суд України прийняв рішення від 09.07.2007 та від 22 травня 2008 року, якими скасував деякі положення Законів України "Про державний бюджет України на 2007 рік" і "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які скорочували суму виплат дітям війни. Проте відповідач відповідний перерахунок пенсії не зробив, у зв'язку з чим позивачка просить суд визнати її право на отримання державної соціальної підтримки дітей війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; визнати незаконною бездіяльність відповідача по нарахуванню та виплаті даної допомоги і зобов’язати його сплачувати у майбутньому допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а також стягнути з відповідача на її користь невиплачену соціальну допомогу у розмірі 1569 грн.

Позивачка у засідання не з’явилася, про час і місце слухання справи повідомлялася належним чином, в позовній заяві міститься клопотання позивачки про розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с.13,16), причини своєї неявки суду не повідомив, із заявою про відкладення справи не звертався, письмових заперечень проти позову суду не надав.

Оскільки у справі достатньо матеріалів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195 від 18.11.2004 року є особою, яка віднесена до соціальної групи як дитина війни. Даний факт підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1, виданим Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 24 квітня 2002 року (а.с.9).  

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195 встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із того, що позивачка має правовий статус дитини війни, то на неї розповсюджуються всі пільги та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 зазначеного Закону.

Відповідачем не була нарахована та виплачена позивачці надбавка дітям війни у 2008 – 2010роках. З 1 січня 2008 року по 31 березня 2010 року надбавка виплачувалась згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст.28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи викладене, в контексті положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст.28  Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Стаття 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановила розмір прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Пунктом 12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" було зупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст.111 цього закону, якою визначено певні умови отримання підвищення пенсії інвалідам.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" серед яких: ст.111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, та п.12 ст.71 яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст.111 цього Закону. Отже, з цього часу відновлено ст.6 Закону в повному обсязі.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України,  Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином ст.111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", втратила чинність саме 09.07.2007 року.

Судом встановлено, що всупереч рішенню Конституційного суду України відповідач вказані надбавки позивачці не виплачував і не сплачені вони до цього часу.

За таких обставин суд вважає, що право позивачки порушено та підлягає судовому захисту, оскільки вона має право на підвищення пенсії в розмірі, визначеному Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до відповіді, наданої управлінням Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси (а.с.7), у 2008-2010 роках позивачці виплачувалася надбавка до пенсії у розмірі 10%.

Законами України “Про державний бюджет на 2009 рік” і «Про державний бюджет на 2010 рік» дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не зупинено. Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет на 2009 рік” та ч. 2 ст. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009-2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни, є Закон України “Про соціальний захист дітей війни”.

Таким чином, відповідач у 2009 році та до 31 березня 2010 року повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та провести перерахунок пенсії позивачці з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а також провести відповідні виплати за 2009-2010 роки, з 1 січня 2009 року по 31 березня 2010 року.

Згідно ст. 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений в 2009 році у розмірі: з 1 січня - 498 гривень, з 1 листопада - 573 гривні. У 2010 році до прийняття Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» мінімальна пенсія за віком визначалася відповідно до вимог ст. 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік".

У зв’язку з цим та з урахуванням виплачених у 2009 році і до 31 березня 2010 року 10% надбавки, сума виплаченої соціальної допомоги за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року складає 1225,20 грн., а з 1 січня 2010 року по 31 березня 2010 року – 343,80 грн.  

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 ст. 46 Конституції України).

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позивачка має право на отримання державної соціальної допомоги дітям війни, а бездіяльність управління Пенсійного фонду в Суворовському районі м. Одеси щодо не нарахування та виплати їй підвищення до пенсії у розмірі 30% є незаконною, тому необхідно стягнути з відповідача суму невиплаченого підвищення до пенсії, яке передбачене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, з урахуванням проведених у 2008-2010 роках виплат, за період з 01 січня 2009 по 31 березня 2010 року у розмірі 1569 грн. для захисту прав, свобод і інтересів позивачки.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо проведення перерахунку та доплати до пенсії на майбутнє, оскільки рішення суду не може забезпечувати охорону порушених, невизнаних або оспорюваних прав на майбутнє з урахуванням можливих змін у діючому  законодавстві, яке регулює виникле спірне питання.

Ухвалою суду від 30 квітня 2010 року позивачці було відстрочено сплату судових витрат у повному обсязі до ухвалення рішення по справі.  

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути у дохід держави витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. 

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213-215 України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси щодо виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року незаконною.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси на користь ОСОБА_1 невиплачену суму підвищення до пенсії у розмірі 1569 гривень.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси у дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.  

      Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

      Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя: