Справа №2а-284/2009р.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
24 лютого 2010р. 08 год 45 хв. м.Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Мельника О.О.
при секретарі Швачко О.О.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бориспіль справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської райдержадміністрації Київської області та Міністерства праці та соціальної політики України, про визнання дій неправомірними щодо відмови у виплаті недоотриманої одноразової компенсації, щорічної допомоги на оздоровлення та зобов”язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
29.01.10 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним адміністративним позовом, і в судовому засіданні його представник підтримав письмовий текст даного позову, з усними доповненнями про те, що позивач, з липня 2009 року, є інвалідом ІІ-ї групи в зв”язку із захворюванням, пов”язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС І-ї категорії. Частиною 1 ст.48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 року(далі Закон), такій категорії осіб, встановлено виплату одноразової компенсації в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, а частиною 4 вищевказаної статті Закону передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. При цьому, така виплата повинна здійснюватись з мінімальної заробітної плати, яка встановлена на момент встановлення інвалідності. Однак, такі соціальні виплати позивачеві були здійснені Управлінням праці та соціального захисту населення Бориспільської райдержадміністрації в меншому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством України, внаслідок чого позивач в 2009 році замість 28350 грн. одноразової компенсації, отримав лише 284 грн. 40 коп. таких соціальних виплат та замість 3150 грн. щорічної одноразової допомоги на оздоровлення - 120 грн., чим суттєво порушуються конституційні права позивача на соціальний захист. В свою чергу, УПСЗН Бориспільської райдержадміністрації, незаконно, відмовляє позивачу у перерахуванні та виплаті одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення, з урахуванням вищевказаних положень чинного законодавства України, посилаючись на норми Постанов КМУ № 562 від 12.07.2005р. та № 836 від 26.07.1996 р., якими встановлені розміри таких виплат та відповідно до яких соціальні виплати нараховуються та виплачуються позивачеві, оскільки Постанови КМУ є підзаконними нормативними актами, а у випадках колізії між нормами підзаконного нормативного акту та нормами закону, застосуванню підлягають положення саме Закону, який має вищу юридичну силу. Тому, вважає, що, виходячи з пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішення даного спору, застосуванню підлягає ст.48 Закону, і просить зобов”язати Міністерство праці та соціальної політики України, як головного розпорядника коштів, що направляються на компенсаційні виплати та допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, забезпечити виділення грошових коштів УПСЗН для здійснення перерахунку та виплати позивачеві вищезазначених соціальних виплат, визнати неправомірними дії УПСЗН щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачеві таких соціальних виплат у розмірі, що встановлений ст.ст.48,67 Закону та зобов”язати УПСЗН Бориспільської райдержадміністрації здійснити позивачеві перерахунок та виплату недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 3150 грн., з дотриманням правових позицій ч.3 ст.67 Закону та з урахуванням раніше проведених виплат, а також перерахунок та виплату позивачу недоотриманої одноразової компенсації в розмірі 28350 грн.
Позивач в судове засідання не з”явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, свої інтереси доручає представляти своєму представнику.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської РДА в судове засідання не з”явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в письмових запереченнях просить справу слухати у його відсутність, позов не визнає, посилаючись на те, що всі перерахунки виконуються інформаційно-обчислювальним центром, в автоматичному режимі, на основі нормативно-правової бази та під контролем Міністерства праці та соціальної політики України, і управління немає доступу до ручного втручання та проведення перерахунків, які не відповідають чинному законодавству. Тому дії управління щодо виплати позивачеві вказаних соціальних виплат не можуть бути протиправними, т.я. управління діє у межах своїх поноважень, що базуються на законах та нормативних актах, які підлягають обов”язковому виконанню з боку управління. Відповідно до ст.62 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” роз”яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов”язковими, в т.ч. для органів державної виконавчої влади. Згідно ст.63 вищевказаного Закону, фінансування витрат, пов”язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. В свою чергу, відповідно до ст.71 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Закону не передбачено коштів на фінансування підвищених сум таких соціальних виплат, а оскільки зміни до даного Закону не вносилися, в УПСЗН були відсутні підстави виплачувати позивачу компенсацію та щорічну допомогу на оздоровлення в підвищених розмірах. Виходячи з фінансових можливостей держави, уряд гарантував і гарантує виплату окремих видів компенсацій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в абсолютних розмірах, визначених Постановами КМУ № 562 від 12.07.2005 р.та № 836 від 26.07.1996р. Тим більше позивачем не оскаржуються дані постанови. Отже, в серпні 2009 року та в жовтні 2009 року позивачеві були нараховані та виплачені вищевказані види соціальних виплат з дотриманням чинних норм законодавства. Крім того, Конституційний Суд у 2009 році не приймав рішень про незаконність даних виплат, а тому просить у задоволенні позову відмовити, з підстав відсутності протиправних дій управління у нарахуванні та виплаті позивачеві соціальних виплат.
Представник Міністерства праці та соціальної політики в судове засідання не з”явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в своїх письмових поясненнях просить справу слухати у його відсутність, позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні з підстав відсутності протиправних дій з боку Міністерства, обгрунтовуючи свої заперечення аналогічними правовими підставами, вказаними у письмових запереченнях Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської РДА. Крім того, зазначає, що Мінпраці безпосередньо не здійснює соціальні виплати постраждалим громадянам і відповідно не має кошторисних призначень на здійснення таких виплат та реєстраційних рахунків для облікування, призначених на такі виплати, коштів.
Заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії та з 25.06.2009 року має статус інваліда ІІ-ї групи професійного захворювання, пов”язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків на ЧАЕС. З 08.07.2009 року останній перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. (в редакції Закону від 06.06.1996р.) (далі Закон) позивач, як інвалід ІІ-ї групи у зв”язку із захворюванням, пов”язаним із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та учасник ліквідації аварії на ЧАЕС І-ї категорії, має право на виплату йому одноразової компенсації в розмірі 45 мінімальних заробітних плат.
Згідно із абз.7 ч.4 ст.48 даного Закону позивач, як інвалід ІІ-ї групи у зв”язку із захворюванням, пов”язаним із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та учасник ліквідації аварії на ЧАЕС І-ї категорії, також має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.48 даного Закону такі виплати здійснюються з мінімальної заробітної плати, яка встановлюється на момент встановлення інвалідності.
Відповідно до ст.55 ЗУ “Про Державний бюджет України” з 01 липня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становив 630 грн.
31.08.2009 року на підставі Розпорядження Бориспільського УПСЗН 700875 позивачеві була, неправомірно, нарахована та виплачена одноразова компенсація в розмірі 284 грн. 40 коп., що є меншим, ніж передбачено вищевказаним Закону, зокрема менше ніж 45 мінімальних заробітних плат.
Також, 11.11.2009 року на підставі Розпорядження Бориспільського УПСЗН 700875 позивачеві неправомірно, була нарахована та виплачена щорічна грошова допомога на оздоровлення в розмірі 120 грн., що є меншим, ніж встановлено чинним законодавством України, а саме меншим, ніж 5 мінімальних заробітних плат.
Нарахування та виплата позивачу призначених соціальних виплат проводилась з дотриманням вимог Постанов КМУ № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також №836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що не відповідає нормам Конституції та Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
У перерахуванні та виплаті позивачеві таких недоотриманих ним соціальних виплат УПСЗН Бориспільської РДА, незаконно, відмовляє.
Вищенаведене підтверджується даними копії посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виданого на ім”я позивача, відповідно до якого останній має 1-у категорію осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та копії виписки з акта огляду МСЕК від 25.06.2009р.(а.с.7-9), копії листа УПСЗН № 9/144 від 27.01.2010р., яким позивачу відмовлено у перерахуванні та виплаті призначених соціальних виплат сум у встановлених Закону розмірі(а.с.10-11), копії довідки УПСЗН № 7/85 від 19.01.2010 року, з якої вбачається, що соціальні виплати позивачеві виплачувались з боку УПСЗН в меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України(а.с.12), копії паспорта позивача (а.с.13), копії експертного висновку(а.с.15) та копій вищевказаних розпоряджень Бориспільського УПСЗН(а.с.29-30).
Посилання представників відповідачів в своїх письмових запереченнях на те, що проведення соціальних виплат залежить від фінансової можливості держави, що визначається в Державному бюджеті, суд оцінює критично, як безпідставні, оскільки держава, наділивши осіб певною соціальною гарантією, взяла на себе публічне зобов”язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають статус постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС, в т.ч. і матеріальний рівень позивача, і відсутність матеріальних коштів у держави не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, який прямо встановлений законом.
Згідно із ст.ст.21,22,24,64 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними і непорушними. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист.
Згідно із абз.7 ч.4 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. (в редакції Закону від 06.06.1996р.) щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС І-ї категорії, інвалідам ІІ-ї групи, в зв”язку із захворюванням, пов”язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виплачується у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, а відповідно до абз.3 ч.1 ст.48 даного Закону одноразова компенсація такій категорії осіб встановлена в розмірі 45 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент встановлення інвалідності.
Так, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу перед Постановами Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, на підставі яких позивачеві нараховувались та виплачувались вказані соціальні виплати, і при вирішенні даного спору суди повинні керуватися вимогами статті 48 вказаного Закону, який передбачає право позивача на одноразову компенсацію в розмірі 45 мінімальних заробітних плат та щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, суд дійшов висновку, що на момент здійснення позивачеві нарахування та виплати вищезазначених компенсацій, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, підлягала застосуванню стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент встановлення інвалідності, а не вищевказані Постанови Кабінету Міністрів України, що є підзаконними нормативно-правовими актами, та істотно звужували обсяг конституційних прав позивача, як соціально захищеної особи.
Таким чином, враховуючи, що Міністерство праці та соціальної політики України є головним розпорядником коштів, які направляються на компенсаційні виплати, доплати та допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд дійшов висновку, що дане Міністерство слід зобов”язати забезпечити виділення грошових коштів для здійснення перерахунку та виплати позивачу одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, з урахуванням вже виплачених позивачеві сум таких соціальних виплат, в розмірі 31095 грн. 60 коп. (630 х 45 мінімальних заробітних плат=28350 грн. – 284 грн. 40 коп.(отримана позивачем сума одноразової компенсації)=28065грн.60коп.- належна до сплати сума одноразової компенсації; 630 х 5 мінімальних заробітних плат = 3150 грн.-120 грн.(отримана позивачем сума щорічної допомоги на оздоровлення)=3030 грн.- належна до сплати сума щорічної допомоги на оздоровлення, а всього 31095 грн. 60 коп.(28065 грн. 60 коп. + 3030 грн.=31095 грн. 60 коп.). Крім того, враховуючи, що Управління праці та соціального захисту населення, як державний орган, що здійснює нарахування та проводить такі соціальні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, нараховувало та виплатило позивачу такі виплати у розмірах, менших ніж передбачено чинним законодавством, дії управління по нарахуванню та виплаті таких компенсацій слід визнати протиправними та зобов”язати УПСЗН здійснити позивачеві перерахунок належних до сплати сум за 2009 рік та виплатити одноразову компенсацію та щорічну допомогу на оздоровлення у відповідності до ст.48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру мінімальних заробітних плат, встановлених законом, та з урахуванням правових позицій ч.3 ст.67 даного Закону щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення.
Керуючись ст.ст. 21,22,24,46,64 Конституції України, ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року (в редакції Закону від 06.06.1996р.), ст.55 ЗУ “Про державний бюджет України на 2009 рік”, ст.ст.10, 11, 70, 87, 94, 99-100, 158-163 Кодексу Адміністративного Судочинства України,
суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов»язати Міністерство праці та соціальної політики України забезпечити виділення грошових коштів для здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 недоотриманих сум одноразової допомоги та щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС І-ї категорії та інваліду ІІ-ї групи, в зв»язку із захворюванням, пов»язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі 31095 грн. 60 коп.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС І-ї категорії та інваліду ІІ-ї групи, в зв»язку із захворюванням, пов»язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірах, менших ніж передбачено ст.ст.48,67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. (в редакції Закону від 06.06.1996р.)– неправомірними.
Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату недоотриманої суми одноразової компенсації, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС та інваліду ІІ-ї групи, в зв»язку із захворюванням, пов»язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі 28065 грн. 60 коп.
Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС та інваліду ІІ-ї групи, в зв»язку із захворюванням, пов»язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі 3030 грн, з урахуванням правових позицій ч.3 ст.67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. (в редакції Закону від 06.06.1996р.).
Постанова може бути оскаржена а апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення та подальшої подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.О.Мельник