Справа № 2-1116/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2010 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області
У складі головуючого: судді Каракай Н.Д.
При секретарі Юрченко Н.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом прокурора Гуляйпільського району Запорізької області в інтересах ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої суми виплат дітям війни,
В С Т А Н О В И В:
23.07.2010 року до суду звернувся позивач з позовом до відповідача про стягнення недоплаченої суми виплат дітям війни у сумі 4091,75 грн.
В позові позивач посилається на те, що відповідно до ст. 121 п.2 Конституції України на органи прокуратури покладається обов’язок представляти інтереси громадян у суді у випадках, визначених законом. Статті 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 3,45 ЦПК України передбачають можливість звернення прокурора до суду в інтересах громадян, неспроможних через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження.
Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 - є дитиною війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення і не має змоги самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження. З метою захисту інтересів ОСОБА_1 прокурор звертається до суду в його інтересах .
Проведеною прокуратурою району перевіркою за зверненням позивача встановлено, що згідно з вимогами ст. 6 вказаного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. З 01.01.2006 року по теперішній час пенсія позивачу не підвищувалася на 30% мінімальної пенсії за віком.
Скасування підвищення пенсій згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком суперечить вимогам ч. 2 ст. 3, ч.2 ст.8, ч.3 ст.22, ч.1,3,4 ст. 41, ст. 68 Конституції України, рішенню Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 від 2008 року та ст.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», де вказано, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції України, в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію України як акт прямої дії. Органи державної влади, суди та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України ( ч.2 ст.19 Конституції України). Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей ( ч.1); незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності – (ч.2). Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом ( ч. 1) кожному гарантується право оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч. 2). Згідно ч. 3 ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується».
Рішенням Конституційного Суду України від 27 листопада 2008 року встановлено, що у рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян та у рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 у справі щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України. Ці позиції полягають у тому, що: «закон про Державний бюджет України як правовий акт чітко зумовлений поняттям бюджету, як плану формування та використання фінансових ресурсів має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше ( додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України», ( абзац шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення № 6-рп/2007); «законом України про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони»( абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення № 10-рп/2008. Предметом
2.
судового розгляду є, бездіяльність відповідача, що порушила право позивача на 30% підвищення розміру пенсії згідно ст. 6 Закону № 2195.
Пенсія дітям війни повинна підвищуватися з 01.01.2006 р. на 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», проте в порушення вказаних вимог закону підвищення протиправно зупинено на 2006 рік згідно п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року № 3235-1У ( далі Закон № 3235).
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року № 3367-1У ( далі- Закон № 3367) дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено у зв’язку з виключенням п. 17 ст. 77 із Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а ст. 110 викладено в такій редакції»: установити, що пільги дітям війни, передбачені абз.7 ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджується з 01.01.2006 року, а ст. 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». Положення ст. 110 в редакції Закону № 3367 щодо підвищення пенсій дітям війни у 2006 році, всі органи виконавчої влади, а також законодавча влада не виконали.
Дію ст. 6 Закону № 2195 на 2007 рік зупинено п. 12 ст. 71 з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-У( далі Закон № 489). В ст. 111 вказаного Закону зазначено, що у 2007 році підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 та від 2008 року, визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік, та на 2008 рік». В абзаці 8 п. 4 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. У відповідній частині абзацу 3 п. 3.2 мотивувальної частини цього Рішення вказано, що «ревізія законами про Державний бюджет України пільг, компенсацій і гарантій, яку започатковано у 1995 році, набула системного характеру». Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У зв’язку з тим, що дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинялася Законами України «Про Державний бюджет України» на 2006, 2007 та 228 роки, то згідно п. 3 ч.1 ст. 263 ЦК України, перебіг позовної давності зупиняються у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акту, який регулює відповідні відносини, а тому 30% підвищення пенсії «дітям війни» повинно бути нараховано з 01.01.2006 р., тобто з дати набуття чинності Закону № 2195.
Для 30% підвищення пенсії дітям війни, з 01.01.2006 р. повинна застосовуватися мінімальна пенсія за віком встановлена на рівні наведених прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Але відповідач за 2006 та 2007 роки виплати не проводив, а тільки з 01.01. 2008 року почав виплачувати 10%, що не відповідає Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, та Рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Згідно Концепції соціального забезпечення населення України, ухваленої постановою Верховної Ради України від 21.12.1993 р. № 3758-Х11 та відповідно Закону України, ч.1 ст.1, ч.1,2,3 ст.2 від 05.10.2000 р. № 2017-111, відповідно ч.2 ст.12 від 16.11.2000 року № 2109-111 та зі змінами від 04.03.2004 року № 1579-1У суми державної соціальної допомоги не виплачених своєчасно по вин органу, який призначає та виплачує державну соціальну допомогу виплачується за минулий час без урахування давності будь-яким часом. При цьому виплата державної соціальної допомоги за пропущений час проводиться виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату тому, виходячи із вище наведеного та опираючись: на рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 р. № 5-рп/ 99; від 01.12.2004 р. № 20-рп/04; від 09.07.07 р. № 6-рп/07 та за 2008 рік, ч.2 ст. 12 Закону України від 16.11.2000 року № 2109-111, від 04.03.2004 р. № 1579-1У та ч.1 ст.16 від 05.10.00 р.№ 2017-111 та згідно ст.ст. 3,8,21,56, ч.3 ст. 152, ч.1 ст.9, ч.2,3 ст. 24 Конституції України. Враховуючи особливості цих нормативно-правових актів, соціальні гарантії та компенсації не можуть бути скасовані чи зменшені, у відповідності з вимогами ст. 22 ч.3 Конституції України відповідач зобов’язаний перерахувати заборгованість позивачу на момент виплати соціальної допомоги по підвищенню пенсії на 30% за кожний місяць з дати вступу в силу Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, тобто з 09.07. 2007 до 31.12.2007 року та з дати вступу в силу Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, справа № 10-рп/2008, тобто з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 року, а також за кожний місяць 2009 року та поточного 2010 року.
Таким чином, позивачу мають виплатити за 2007 рік - 481.00 грн. х 30% х 7 =1010 грн., за 2008 рік - 481.00 грн. х 30% х 8=1152.80 грн., за 2009 рік - 498.00 х 30% х 8 = 1195.20 грн. З 1 листопада 2009 року по 31 грудня 2009 р. 573 гривні х 2 міс. х 30 % = 343 грн.. З 01.01.2010 - 31.07.2010 р. - 695 грн. х 30%= 208.5 х 7 = 1459.5 грн. Загалом за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 р. по 01.12.2008 р. і з 01.01.2009 по 31.07.2010 сума, що належить сплаті складає 5160.50 гривень. Відповідачем не сплачувалися в повному обсязі належні доплати як особі
3.
зі статусом дитини війни. Згідно довідки управління ПФУ у Гуляйпільському районі позивачу за період з січня 2008 року по липень 2010 року виплачено підвищення до пенсії в розмірі 10 % як дитина війни в розмірі 1068.75 грн.( одна тисяча шістдесят вісім гривень 75 коп.).
Позивач прохає визнати незаконною бездіяльність відповідача що призвело до порушення права ОСОБА_1 щодо перерахування та виплати йому 30% підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час, стягнути з відповідача на ОСОБА_1 як дитині війни за вище вказаний період в сумі 4091,75 грн.
В судовому засіданні прокурор підтримав заявлені вимоги, заявив клопотання про розгляд справи у відсутності позивача.
Відповідач також подав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, в своїх письмових запереченнях прохає суд в задоволенні позовних вимог позивача відмовити, посилаючись на те, що відсутні підстави для призначення підвищення пенсії позивачу за період з 09.07.2007 року по 01.01.2008 р., так як фінансування виплат за законом № 2195 здійснюється з Державного бюджету України, а не з бюджету пенсійного фонду України. Порядок обчислень підвищень пенсій неврегульований, з 01.01.2008 року не визначено механізм розрахунку підвищення пенсій, крім того відповідач наполягає на застосуванні перебігу строку позовної давності. Справа розглянута без участі позивача та відповідача на підставі наявних в ній доказів.
Судом встановлені наступні обставини:
Позивач народився 04.01.1939 року ( а. с. 5) та є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004 року ( далі по тексту — Закон України № 2195-IV).
Позивач має статус “дитини війни”, що підтверджується копією посвідчення ( а. с. 6 ).
З 01.01.2008 року позивачу виплачується підвищення до пенсії в розмірі 10 % як дитині війни.
Позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України № 2195 - IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 01.01.2006 року.
Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058- IV (далі по тексту -Закон України № 1058 - IV) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття “мінімальна пенсія за віком”, про яке йдеться в ст. 28 Закону України № 1058- IV, оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
В судовому засіданні встановлено що постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 05.11.2009 року задоволено частково позов по справі № 2-а-773/2009 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області про поновлення пропущенного строку для звернення до адміністративного суду, про визнання дій протиправними та зобов`язання зробити перерахунок та виплатити недоплачену щомісячну суму допомоги дітям війни: зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми неотриманої ним пенсії за віком за період з 21.10.2008 року по 31.12.2008 рік та за період з 01.01.2009 року по 05.11.2009 рік розрахованої відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено, яка набрала чинності 16.04.2010 року, тобто набрало законної сили рішення постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
В цій частині позов задоволенню не підлягає і провадження по справі в частині стягнення за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 05.11.2009 року підлягає закриттю ухвалою суду, а позов підлягає задоволенню за період починаючи з 06.11.2009 року по день розгляду справи.
Щодо вимог позивача стосовно виплати за 2009 рік, суд керується ст. 54 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”, якою встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року та складає 498 грн.
Ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України № 2195-IV залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Тому відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону України № 2195-IV, починаючи з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Зміст ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не коригувався та її дія на 2009 рік законами України не була зупинена, тому суд вважає задовольнити вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок підвищення пенсії позивачу з 06.11.2009 року.
4.
Доводи відповідача про відсутність коштів і порядку розрахунку підвищення до пенсії не є підставою для відмови в задоволенні позову з огляду на можливість відповідача звернутися за встановленням порядку виконання судового рішення.
Щодо вимог позивача стосовно виплати за 2010 рік, відповідно до ст. 52 Закону України “Про державний бюджет України” на 2010 рік встановлено, що у 2010 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня - 695 грн., з 01 квітня — 706 грн., тому позивачу повинно бути доплачено за період з 01.01.2010 року по 01.04.2010 року відповідно ( 695х 30 % ) щомісячно, з 01.04.2010 року відповідно ( 706х 30 %) щомісячно.
Таким чином в період з 06.11.2009 року по 31.12.2009 року, а також з 01.01.2010 року по 27.08.2010 року позивач має право на підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-IV.
Таким чином, бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати доплати до пенсії позивачу відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-IV за період з 06.11.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 27.08.2010 року повинна буди визнана протиправною і відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок та виплатити доплату до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-IV за період з 06.11.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 27.08.2010 року з урахуванням різниці, що виплачена за цей період.
Суд, задовольняючи позов частково, виходить з того, що відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних відносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їх дій зобов`язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум коштів.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача в письмових запереченнях щодо відсутності бюджетних коштів на виплату даних підвищень до пенсії, відсутність рішень державних органів влади та механізму перерахунку даних підвищень до пенсії, так як органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов”язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України № 2195-1V і не може бути підставою для відмови у позові. Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення “Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління.
Відповідно до Закону України № 1058-IV рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов”зок по нарахуванню та виплатї пенсій та надбавок до неї покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача, а порушене право підлягає захисту і гарантується рішенням суду захист інтересів позивача від порушень з боку відповідача.
Керуючись ст. ст. 8-11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 6 Закону України “Про сціальний захист дітей війни”, п. 12 ст. 71, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 58 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 р. від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп 2008 р. від 22.05.2008 року, ст. 28 Закону України “Про державне загальнообов`язкове соціальне страхування”, ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, ст. 52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов прокурора Гуляйпільського району Запорізької області в інтересах ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої суми виплат дітям війни задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати доплати до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період 06.11.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 27.08.2010 року.
Зобов`язати управління Пенсійного Фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити доплату до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 06.11.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 27.08.2010 року з урахуванням різниці, виплаченої за цей період.
В решті позову відмовити.
З рішенням в повному обсязі сторони мають право ознайомитися 01.09.2010 року.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Гуляйпільський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, особами які не були присутні при постановленні рішення – протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: