Справа № 2-о-801
2009 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2009 року м. Свердловськ
Свердловській міський суд Луганської області в складі:
судді: Логвіної Л.С.,
при секретарі: Альмашової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Свердловського міського суду Луганської області в місті Свердловську Луганської області заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання факту втрати джерела засобів до існування у зв’язку зі смертю чоловіка, зацікавлена особа – Управління пенсійного фонду України в м. Свердловськ Луганської області, -
ВСТАНОВИВ:
Заявниця звернулась до суду із заявою, в обґрунтування якої зазначає, що з 25 червня 1960 року вона постійно проживала однією сім’єю з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі, від якого в них народилося двоє дітей.
Заявниця вказує, що чоловік на протязі багатьох років працював на підприємствах вугільної промисловості м. Свердловська Луганської області на підземних роботах з повним робочим днем під землею, був травмований на виробництві, втративши 25% профпрацездатності. Працював до самої смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2.
На день смерті чоловіка заявниця за віком була працездатна, тому права на призначення пенсії в разі втрати годувальника в неї не було. Пізніше, після виповнення їй 55 років, вона у зв’язку з юридичною необізнаністю питання про призначення цього виду пенсії не порушувала до цього часу.
Вважає, що на даний час вона має право на призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника. Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України „Про пенсійне забезпечення” право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). Частиною другою цієї статті передбачено, що батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.
Частиною четвертою пункту 8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення”, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політика України та Пенсійного Фонду України від 30.04.2002 року № 224/30 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.06.2002 року № 536/6824, визначено, що у разі, коли одному з батьків або з подружжя померлого пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається внаслідок втрати ними джерела засобів до існування, цей факт установлюється у судовому порядку. Тобто підставою для призначення пенсії в разі втрати годувальника батькам і подружжю померлого, які втратили джерела засобів до існування вже після його смерті, є рішення суду, оскільки визнання факту такої втрати є компетенцією суду.
Заявниця вважає, що втратила джерело засобів до існування після смерті чоловіка, оскільки він працював на підземних роботах на підприємствах вугільної промисловості і отримував значно більшу заробітну плату ніж вона, крім того, йому виплачувалась відшкодування шкоди у зв’язку з втратою профпрацездатності. Пенсія заявниці на даний час становить усього 703,44 гривень, що майже на рівні мінімальної заробітної плати.
У зв’язку з цим заявниця просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт про те, що вона у зв’язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловіка ОСОБА_2, втратила джерело засобів до існування.
У судовому засіданні заявниця заявлені вимоги підтримала у повному обсязі, підтвердила обставини, вказані в заяві, наполягала на їх задоволенні, та додатково пояснила, що з чоловіком вона шлюб не розривала, він отримував пенсію з 45 років, а також отримував регресні виплати.
Заінтересована особа – представник Управління Пенсійного Фонду України у м. Свердловську Луганської області Мальнова О.В. у судовому засіданні із заявленими вимогами погодилась у повному обсязі, не заперечувала проти їх задоволення.
Вислухавши заявницю, заінтересовану особу, дослідивши матеріали справи, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 36 „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Частиною 4 п.8 Порядку подання до оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного Фонду України від 30.04.2002 року № 224/30 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2002 року № 536/6824, визначено, що у разі, коли одному з подружжя померлого пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається внаслідок втрати ним джерела засобів до існування, цей факт встановлюється в судовому порядку.
Судом встановлено, що 25 червня 1960 року Червонопартизансським міським відділом РАЦС Луганської області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, заявницею по справі (а.с.7). Вони проживали разом однією сім’єю за адресою: АДРЕСА_1, вели сумісне господарство мали загальний бюджет. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер у віці 54 років (а.с. 8).
Як свідчить довідка, видана 27 жовтня 2009 року ВП „Шахта „Довжанська-Капітальна”, ДП „Свердловантрацит”, ОСОБА_2 – чоловік заявниці за життя працював на шахті „Довжанська-Капітальна” та отримував заробітну плату, розмір якої за період з серпня 1991 року по липень 1992 року включно (12 місяців) склав – 7253,4 руб., у середньому – по 604,4 руб. щомісячно (а.с. 15). Крім того, згідно довідки виданої ВП „Шахта „Довжанська-Капітальна”, ДП „Свердловантрацит”, ОСОБА_2 отримував регресні виплати, розмір яких за період з серпня 1990 року по липень 1992 року включно (24 місяці) склав – 4960,04 руб., у середньому – по 206,67 руб. щомісячно (а.с.24), Таким чином, дохід ОСОБА_2 складав у середньому – по 811,07 руб. щомісячно.
Відповідно до довідки, виданої 15 жовтня 2009 року ВП „Управління технічного контролю якості вугілля та стандартів” ДП „Свердловантрацит”, заявниця – ОСОБА_1 за життя свого чоловіка – ОСОБА_2 працювала та отримувала заробітну плату, розмір якої за період з січня 1991 року по грудень 1992 року (24 місяці) склав – 6277,5 руб., у середньому – по 261,56 руб. щомісячно (а.с. 16).
Таким чином, судом встановлено, що сукупний дохід померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка заявниці – ОСОБА_2 в три рази перевищував розмір її доходів. У зв’язку з чим заявниця - ОСОБА_1 перебувала на його утриманні.
За таких обставин суд вважає доведеними вимоги заявниці та оскільки встановлення даного факту має для неї юридичне значення, тому що дозволяє їй надалі реалізувати право на одержання пенсії у зв’язку з втратою годувальника, суд вважає її вимоги такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ст.37 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, ст. 36 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 256-259 ЦПК України, керуючись ст. 10,11,209,212, 213-215, 218, 259 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт втрати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, джерела засобів до існування у зв’язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловіка – ОСОБА_2.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд Луганської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
СУДДЯ ЛОГВІНА Л.С.