Справа № 2-3159/10 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня  2010 року             Індустріальний  районний суд м. Дніпропетровська

в складі : головуючого  судді   -      Слюсар Л.П.

                 при секретарі             -    Карпенко І.Ю.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  м. Дніпропетровська цивільну  справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ :

    Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів з відповідача. В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві і в ході судового засідання посилалась на те, що з відповідачем перебувала в цивільному шлюбі. В них народилась донька ОСОБА_3   - ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачкою і знаходяться на її утриманні.  Відповідач  на утримання доньки матеріальну допомогу не надає, тому вона вимушена звернутися до суду.  Просила стягнути з відповідача  на її користь на утримання малолітньої дитини аліменти в розмірі ј всіх видів заробітку ( доходу),  але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідач в судове засідання не з’явився. Про час і місце судового засідання повідомлявся згідно правил  ч. 1  ст. 76 ЦПК України.

Позивачка не заперечувала, щодо заочного розгляду справи, що відповідає  положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд вислухавши позивачку, вивчивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги  підлягають задоволенню з наступних підстав.

Із пояснень позивачки, матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебувала в цивільному шлюбі з ОСОБА_2  з 2005 року. В них народилась донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.5).

Відповідно  довідки № 87 від 09.08.2010 року,  малолітня донька  проживає за адресою: вул. Осіння,  б. № 19 кім. 616 у м. Дніпропетровську  і знаходиться на утриманні матері.

Згідно до ст. ст.180,181,182  Сімейного Кодексу України, батьки зобов’язані    утримувати дитину до досягнення нею повноліття, таким чином суд вважає, що з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини в розмірі ј частини всіх видів  заробітку (доходу) відповідача до досягнення нею повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 серпня 2010 року і  до досягнення дитиною повноліття.

Таку допомогу  він може надавати, оскільки працездатний, інших утримань не має.

    Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.

    Відповідно до ст.367 ЦПК України рішення суду підлягає обов’язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Згідно зі ст.ст. 180,181,182, 183 Сімейного Кодексу України та керуючись ст.ст. 3,7, 10,11,88, 224-226, 367 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги   ОСОБА_1 - задовольнити .

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Дніпропетровськ, працюючого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 на утримання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  аліменти в розмірі ј всіх видів заробітку  (доходу),  але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,  починаючи  з  11 серпня 2010 року до досягнення  дитиною повноліття.

Стягнути  з  ОСОБА_2  на  користь  держави  судовий збір  в розмірі 51 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.

    Рішення підлягає обов’язковому негайному виконанню в межах суми платежу  за один місяць.            

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що  його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання  його копії.

Рішення може  бути оскаржено  в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня винесення рішення  апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

              Суддя                                                                                        Л.П. Слюсар