Справа № 2-1465/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2010 р. Канівський міськрайонний суд Черкаської області
у складі: головуючого - судді О.В.Бурлаки
за участю секретаря Румини М.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Білана В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Каневі, Черкаської області справу за позовом ОСОБА_3 до УПФУ в м.Каневі про перерахунок та виплату пенсії по інвалідності,
В С Т А Н О В И В :
30 серпня 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області про перерахунок та виплату пенсії по інвалідності.
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 просить визнати неправомірними дії відповідача про відмову у перерахунку пенсії по інвалідності та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України м. Канева Черкаської області перерахувати пенсію як інваліду 2 групи (категорія 1), захворювання якого пов’язано з проживанням в зоні посиленого радіоекологічного контролю після аварії на ЧАЕС з 12.08.2009 року та виплатити за весь час заниженого нарахування пенсії, і вказує, що неправомірні дії відповідача полягають у відмові перерахувати позивачу – інваліду 2-ї групи – пенсії із розрахунку восьми прожиткових мінімумів, у зв’язку із змінами в законодавстві (встановленням нових прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян). Розмір пенсії, обчислений відповідачем, був здійснений у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України. Крім цього, просить зобов’язати відповідача надалі проводити позивачу перерахунки пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Під час розгляду справи в судовому засіданні представник позивача підтримав доводи викладені в позовній заяві, наполягала на їх задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на відсутність правових підстав для перерахунку позивачу держаної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши надані докази в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з поданого позову, позивач просив визнати неправомірними дії відповідача про відмову у перерахунку пенсії по інвалідності та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області перерахувати пенсію як для інваліда 2 групи (категорія 1), захворювання якого пов’язано з проживанням в зоні посиленого радіоекологічного контролю після аварії на ЧАЕС з 12.08.2009 року.
Відповідно до частини першої ст.11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» № 1691- VI від 18.02.2010р., який набрав законної сили 10.03.2010р., ч.1 ст..15 ЦПК викладено в новій редакції, згідно положень якої суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 2) спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.
Таким чином суд приходить до висновку про розгляд справи за правилами Цивільного процесуального законодавства України.
Так, судом встановлені обставини, які підтверджуються такими доказами.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 віднесена до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 та є інвалідом 2 групи безстроково згідно копії довідки МСЕК від 28.09.1994 року серії НОМЕР_2 (а.с. 6).
Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з неналежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до Закону України № 231-У від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» який набрав чинності з 31.10.2006 року, визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 вищевказаного Закону передбачає, правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорії 1.2.3.4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтю 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам другої групи – 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 даного закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особами, віднесеним до категорії 1, зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.
Частиною 3 статті 54 вказаного закону передбачено, що обчислення та призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4.
Відповідно до п.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсія по інвалідності другої групи в усіх випадках не повинна бути нижчою восьми мінімальних пенсій за віком. Положення зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ від 30 жовтня 1997 року № 523 (із змінами та доповненнями).
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності.
Згідно ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», - у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня – 470 гривень, 01 квітня – 481 гривня, з 01 липня – 482 гривні, з 01 жовтня – 498 гривень.
Також, п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни, у тому числі,до ст. ст. 50 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», та встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, для інвалідів 1 групи – 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір пенсії для інвалідів 1 групи – учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» із змінами та доповненнями установлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Установлено з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 701 гривня та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 632 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 776 гривень; працездатних осіб - 744 гривні; осіб, які втратили працездатність, - 573 гривні.
Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України , цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. ( доповнено частиною згідно із Законом N 1715-VI (1715-17) від 06.11.2009}
В Рішенні КСУ від 9 липня 2007 року вказано, що зі змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт , чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби , зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом регулювань інших законів України.
Зокрема, в частині 1 резолютивної частини Рішення КСУ від 9 липня 2007 року зазначено: «Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»: пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону».
В пункті 2 резолютивної частини Рішення КСУ від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначено: «Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»
Згідно з частиною 3 резолютивної частини Рішення КСУ від 9 липня 2007 року «Положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення».
Відповідно до частини 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 «Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення».
З пункту 5 Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 вбачається, що “Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин”.
Відповідно до частини 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року «Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними».
Згідно з частиною 6 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 «Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними».
Відповідно до частини 3 статті 150 Конституції України Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені” .
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів і базується на нормах спеціальних нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом до уваги не приймається. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання державної пенсії та додаткової пенсії як особа, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на недосконалість певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган виконавчої влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання пенсійного забезпечення громадянину, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8 –рп/2005 ( справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини – це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини – це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його можливість, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод – це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь – яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Водночас згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія норм статей 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», за якими особам постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС та віднесеним до 1 категорії, інвалідам 2-ї групи, до яких відноситься позивач, повинна була призначатися та виплачуватися відповідачем щомісячно з 22 травня 2008 року пенсія з такого розрахунку – державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи те, що позивач є інвалідом 2-ї групи інвалідність якої настала внаслідок аварії на ЧАЕС, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щомісячної пенсії та додаткової пенсії.
Таким чином, для позивача як інваліда 2-ї групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.
Суд не приймає доводи відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії з посиланням на пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», оскільки вказаною постановою визначено лише порядок обчислення пенсії, а не розмір, а тому дії відповідача не відповідають вимогам діючого законодавства і як наслідок є неправомірними.
Згідно ст. 16 Конституції України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов’язком держави. Згідно ст. 22 Конституції України – конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийнятті нових законів або внесення змін в діючі закони не допускається звуження змісту та об’єму існуючих прав та свобод.
Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» передбачено, що тільки законами України встановлюється мінімальний розмір пенсії за віком.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3 ч. 2 ст.6, статтею 8 , ч.2 ст. 19, статтями 22,23 ч.1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України.
Статтею 8 ЦПК України передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції України законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, а у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.
Також, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» від 23.02. 2006 р. рішення Європейського суду з прав людини є обов’язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що питання що відмови у перерахунку пенсії позивачу відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» з 2007р. по 12.08.2009р. вирішувалося в судовому порядку, результатом вирішення є рішення Канівського міськрайонного суду № 2-а-592/09р. від 12.08.2009р. за позовом ОСОБА_3 до УПФ в м.Каневі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити перерахунок пенсії (а.с. 12-13), яке залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2009р. (а.с.14-15) – згідно якого визнано дії УПФ в м.Каневі про відмову в перерахуванні пенсії позивачу по інвалідності у відповідності до приписів статті 50 та частини 4 статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи». Зобов’язано УПФ України в м. Каневі перерахувати позивачу пенсію по інвалідності відповідно до ст..ст. 50,54, ч.4 ст. 67 ч.3 ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» з 22.05.2008 року із розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб та додаткової пенсії із розрахунку 75 % від мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність. На даний час вказане судове рішення виконано пенсію перераховано та виплачено по 12.08.2009р. включно.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що питання що відмови у перерахунку пенсії позивачу відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» з 13.08.2009 р. по 29.03.2010р. вирішувалося в судовому порядку, результатом вирішення є рішення Канівського міськрайонного суду № 2-442/10р. від 29.03.2010р. за позовом ОСОБА_3 до УПФ в м.Каневі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити перерахунок пенсії (а.с. 16- 19), яке набрало законної сили та яке виконано УПФ в м. Канів. Згідно вказаних рішень суду пенсію позивачу перераховано та виплачено по 28.03.2010 р. включно.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, для повного захисту порушених прав позивача основний розмір пенсії та додаткова пенсія повинні бути перераховані з 13.08.2009 року ОСОБА_3 із розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, а також додаткова пенсія – з розрахунку 75 % від мінімальної пенсії за віком.
Суд вважає, що дії відповідача щодо виплати пенсій позивачу у розмірах, менших від десяти мінімальних пенсій за віком, є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам статті 50, частини 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та про що не раз наголошувалося відповідачу в судових рішеннях.
Згідно п. 18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 р. громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.
Судом встановлено, що позивача звільнено від оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду, а тому відповідно до ст.88 ЦПК України ці витрати повинні бути стягнуті з відповідача на користь держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями статей 16, 50, 55, 67, 121, 124 Конституції України, статтями 1, 13, 17, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р., ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» від 23.02. 2006 р. , ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р.», рішеннями у справах «Кечко проти України» від 18.07.2006 р., протоколом № 12 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, рішеннями Конституційного Суду України № 8-рп, № 6-рп, № 10 рп., ст..ст.8,10,15,80 ЦПК України, суд
В и р і ш и в :
Позов ОСОБА_3 до УПФУ в м.Каневі про перерахунок та виплату пенсії по інвалідності – задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі про відмову ОСОБА_3 у перерахуванні пенсії по інвалідності у відповідності до приписів статті 50 та частини 4 статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі перерахувати ОСОБА_3 пенсію по інвалідності відповідно до ст..ст. 50, 54, ч.4 ст. 67 ч.3 ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» з 29.03.2010 року із розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб та додаткової пенсії із розрахунку 75 відсотків від мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність та виплатити кошти у відповідності до здійсненого перерахунку, за виключенням отриманих раніше сум.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі проводити ОСОБА_3 в подальшому виплату проводити виплату пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», виплату додаткової пенсії в розмірі 75 % мінімальної пенсії, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи».
Звільнити сторони від сплати судового збору.
Стягнути із відповідача Управління Пенсійного фонду України м.Канів витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 37,00 грн. на користь держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий О.В. Бурлака
З оригіналом згідно, який знаходиться
в матеріалах ц/с № 2-1465/10 О.В. Бурлака