ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
30.08.10 р. Справа № 44/174пн
Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.
При секретарі судового засідання Гладковій К.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк
до першого відповідача Виконавчого комітету Макіївської міської ради, м Макіївка
до другого відповідача Макіївської міської ради, м. Макіївка
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, м. Макіївка
про визнання права власності
за участю:
прокурора: не з’явився
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від першого відповідача: не з’явився
від другого відповідача: не з’явився
від третьої особи: не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду з позовними вимогами до належних відповідачів у справі, зокрема: першого відповідача - Виконавчого комітету Макіївської міської ради та другого відповідача - Макіївської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про визнання права власності на самочинно збудовані об’єкти нерухомості, а саме:
· адміністративну будівлю (літ. А-1), загальною площею 631, 5 кв.м.;
· господарську будову (літ. Б-1), загальною площею 21,3 кв.м.;
· трансформаторну підстанцію (літ. В-1), загальною площею 50,6 кв.м.;
· трасу картингу (№1), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.05.10р. у справі 44/174пн, за поданням прокуратури Донецької області рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2008р. було скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області;
Судом прийнято до уваги, що вказівки які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи відповідно до вимог статті 111-12 ГПК України. У якості обов’язкових фактів, які повинні бути дослідженні судом під час нового розгляду спору по даній справі є наступні питання :
Ш чи є траса картингу нерухомим майном, право власності на яке може бути визнано в порядку статті 376 ЦК України ?;
Ш дослідження фактів щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням, а саме для будівництва відповідних споруд із дотриманням будівельних норм та правил забудови;
Ш з’ясування обставини, пов’язаних з дотриманням учасниками судового процесу Закону України „Про планування та забудову”,;
Ш наявність у позивача дозвільної документації та подальшого прийняття об’єкту оренди в експлуатацію згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.04р. за № 1243;
Ш прийняття у якості доказів наявність у справі акту Інспекції від 25.10.10р., висновки пожежної інспекції (МНС) та санітарно-епідеміологічної служби щодо можливості незабезпечення володільцем спірного майна не завдання шкоди іншим особам .
Представник першого відповідача надав письмові пояснення по суті позову, зокрема:
- питання прийняття в експлуатацію самочинно побудованого нерухомого майна чинним законодавством не врегульовано, і позивачеві у справі було пропоноване вирішити це питання у судовому порядку згідно приписів статті 376 ЦК України, оскільки це не заборонено законом і знайшло своє відображення у статті 328 ЦК України ;
- матеріали справи підтверджують, що позивач на території орендованої земельної ділянки здійснив будівництво картодрому. Використання ним земельної ділянки було за цільовим призначенням відповідно вимог ст.ст. 38, 39 Земельного кодексу України з дотриманням будівельних норм та правил забудови, що підтверджено технічним висновком АТЗТ „Проектно - виробничого підприємства „ДОНБАСРЕКОНСТРУКЦІЯ”. Проте, позивач в порушення вимог Закону України „ Про планування та забудову територій” не оформив проектну документацію та не одержав дозвіл на будівництво в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.
- щодо правової оцінки того, чи є траса картингу нерухомим майном, то в розумінні вимог частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей ( нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельної ділянці, переміщення яких є неможливим без знецінення та зміни їх призначення. Враховуючи частину першу ЦК України, згідно якої, якщо кілька речей утворюють одну, вони вважаються однією річчю ( складна річ).
Другий відповідач підтримує пояснення першого відповідача, вважає, що є всі правові підстави для визнання права власності на спірне нерухоме майно.
Представник третьої особи підтвердив свій юридичний інтерес до справи, і вважає, що рішення по неї може вплинути на її подальші правовідносини з учасниками судового процесу, а тому відповідно до ухвали суду від 30.06.10р. її залучено до участі у справі згідно приписів статті 27 ГПК України, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Письмово на листі третя особа довела, що земельна ділянка не змінювала свого цільового призначення.
Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Неприбуття у судове засідання прокурора, позивача, першого та другого відповідачів, третьої особи, яких було належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Згідно поштового повідомлення повернутого на адресу суду від 07.07.10р., значиться відсутність позивача за адресою вказаною у позовній заяві ( відсутність вулиці).
Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, суд встановив:
Позов обґрунтовано тим, що між Макіївською міською радою, далі - Орендодавець та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, далі - Орендар на підставі рішення від 19.08.05 № 35/107 було укладено договір оренди земельної ділянки, далі договір.
Відповідно до пунктів 1, 2, 8 договору, Орендодавець надав, а Орендар –прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 5,4269 га, несільськогосподарського призначення – землі житлової та громадської забудови (запас) для будівництва та функціонування картодрому, яка знаходиться на території міськради, по вул. Териконній у м. Макіївка, згідно Плану (схеми) меж земельної ділянки, що є невід'ємною частиною цього договору, строком на 10 років, про що 16.11.05 було складено та підписано відповідний акт прийому-передачі.
Відповідно до вимог пунктів 3 та 4 договору та за змістом акту приймання-передачі, на переданій Орендарю земельній ділянці об'єкти нерухомого майна не знаходились.
У процесі здійснення своєї господарської діяльності Орендар на території орендованої земельної ділянки здійснив будівництво. При цьому, встановлено, що висновок про задовільний технічний стан відповідних конструкцій та їх придатність до подальшої експлуатації викладений у технічному висновку АТЗТ "Проектно-виробниче підприємство "ДОНБАСРЕКОНСТРУКЦІЯ".
За результатами технічної інвентаризації спірних приміщень КП "БТІ м. Макіївка" було складно технічні паспорти від 04.03.08, в яких відображено стан майна із зазначенням самовільних побудованих споруд.
Таким чином Орендар збудував спірне майно в межах попередньо наданої в оренду для цієї мети земельній ділянки, проте без отримання згідно вимог Закону України "Про планування та забудову територій" дозвільної документації та подальшого прийняття об’єкту в експлуатацію згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1243 від 22.09.04.
Згідно пункту 17 договору оренди земельної ділянки від 21.10.05 цільове призначення орендованої позивачем земельної ділянки визначено як землі громадської забудови, що, на думку відповідачів та третьої особи, на підставі ст.ст. 38, 39 Земельного кодексу України зумовлює використання цієї земельної ділянки саме для будівництва відповідних споруд із дотриманням будівельних норм та правил забудови. На виконання пункту 16 договору Орендодавець і Орендар дійшли згоди, що земельна ділянка передається в оренду саме для будівництва та функціонування картодрому.
Приписи ч. 5 ст. 376 ЦК України встановлюють, що на вимогу користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Втім частини перша та друга ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Частиною 5 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Поняття самочинного будівництва, а також праві підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, визначені, як зазначалося вище у статті 376 ЦК України, і яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створені нової речі ( самочинному будівництві) були порушені.
При цьому, частиною третьою цієї норми визначено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умовами надання земельної ділянки у встановленому законом порядку під уже збудоване нерухоме майно.
Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження, а саме пункту 1 договору оренди земельної ділянки від 21.10.05р., передбачають, що земельна ділянка надавалася позивачу у платне користування несільськогосподарського призначення – землі житлової та громадської забудови ( запас) для будівництва та функціонування картодрому, а не під самочинно збудоване нерухоме майно. Тому ставиться під сумнів доводи позивача на те, що предметом позову є самочинне будівництво згідно частини 3 статті 376 ЦК України.
Стаття 95 Земельного кодексу України та стаття 25 Закону України „ Про оренду землі”, визначають, що Орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це Орендодавця.
Згідно статті 392 ЦК України власник майна може звертатися до суду про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, який засвідчує його право власності.
Позов про визнання – це превентивна форма захисту права. Такий позов може пред’являтися, коли право ще не порушено, але існує загроза його порушення. Позивач пред’являючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем дій, у тому числі його висловлювань, які можуть бути розцінені як не визнання чи оспорювання права власності.
Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Стаття 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковими. Отже, таке визнання не є підставою звільнення від доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини, які наводяться іншою стороною, остання повинна надати відповідні докази.
Позивачем не доведені підстави для визнання права власності, та особу яка порушує його права на користування та володіння спірною нерухомістю. Законодавець не відносить трасу картингу до нерухомого майна, до якого б було можливо застосувати приписи статті 376 ЦК України.
Земельна ділянка використовується не за її цільовим призначенням. Втім, якщо самочинне будівництво здійснене на земельній ділянці, що є в державній або комунальній власності, відповідний орган вправі згідно законодавства прийняти рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети. Позивачем в порушення вимог Закону України „ Про планування та забудову територій” не оформлено проектну документацію та не одержано дозвіл на будівництво в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, а саме щодо будівництва відповідних споруд із дотриманням будівельних норм та правил забудови.
Відсутність у позивача дозвільної документації для подальшого прийняття об’єкту оренди в експлуатацію, суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 22.09.04р. за № 1243. Наявність порушень під час самочинного будівництва встановлю актом Інспекції від 25.10.10р., висновком пожежної інспекції (МНС) та санітарно-епідеміологічної службою щодо можливості незабезпечення володільцем спірного майна не завдання шкоди іншим особам.
За такими обставинами, у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до належних відповідачів у справі: зокрема, першого відповідача – Виконавчого комітету Макіївської міської ради та другого відповідача – Макіївської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю про визнання права власності на самочинно збудовані об’єкти нерухомості, зокрема:
· адміністративну будівлю (літ. А-1), загальною площею 631, 5 кв.м.;
· господарську будову (літ. Б-1), загальною площею 21,3 кв.м.;
· трансформаторну підстанцію (літ. В-1), загальною площею 50,6 кв.м.;
· трасу картингу (№1), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.
У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат за приписами ст.ст. 44, 46, 47, 49 ГПК України.
Витрати по державному миту в сумі 85 грн. за подання позову в сумі 85 грн. та забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. відносяться на позивача у справі - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.
Питання розподілу державного мита за подання скарги у касаційному порядку не вирішується судом, так як оскарження рішення відбувалося за поданням прокурора, який у встановленому законом порядку звільнений від сплати державного мита.
У судовому засіданні, яке відбулося 30.08.10р. було складено повний текст рішення, що відповідає вимогам частини першої статті 85 ГПК України.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 35, 38, 39 Земельного кодексу України, ст. 25 Закону України „ Про оренду землі”, ст.ст. 181, 328, 376, 392 ЦК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 4-4, 22, 27, 29, 33, 35, 36, 43, 49, 82, 82-1, 84, ч.1 ст. 85, 111-12 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до належних відповідачів у справі: першого відповідача - Виконавчого комітету Макіївської міської ради та другого відповідача – Макіївської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю про визнання права власності на самочинно збудовані об’єкти нерухомості, зокрема:
· адміністративну будівлю (літ. А-1), загальною площею 631, 5 кв.м.;
· господарську будову (літ. Б-1), загальною площею 21,3 кв.м.;
· трансформаторну підстанцію (літ. В-1), загальною площею 50,6 кв.м.;
· трасу картингу (№1), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.
2. Витрати по державному миту в сумі 85 грн. за подання позову та забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. відносяться на позивача у справі фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя