Справа № 22-2591 Головуючий у 1 інстанції Карабаза Н.Ф.
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 березня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
. головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С, Шамрило Л.Г. при секретарі: Степаненко В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з зазначеним позовом до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань в м.Шахтарську Донецької області,
посилаючись на те, що з 1978 року працював на підземних роботах у вугільній
промисловості; в результаті роботи у шкідливих умовах отримав професійне
захворювання - вібраційну хворобу другої стадії, синдром вегето-сенсорної
поліневропатії верхніх кінцівок з дистрофічними порушеннями у кістках. Висновком
МСЕК від 30 червня 2006 року йому вперше встановлено 40 % втрати професійної
працездатності безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи за
профзахворюванням.
Професійним захворюванням йому спричинена значна моральна шкода, оскільки він постійно відчуває сильний фізичний біль; у зв язку із захворюванням порушений його звичний образ життя: він вимушений постійно звертатися в лікувальні заклади за медичною допомогою, часто проходить курс стаціонарного та амбулаторного лікування; захворювання спричинює йому моральні страждання, оскільки його кінцівки практично втратили можливість нормального функціонування, що позбавило його можливості нормально організовувати своє дозвілля; тяжкість захворювання і тривалий період лікування пригнічено відображаються на його нервово-емоційному стані, він постійно відчуває дискомфорт; його пригнічує відчуття того, що надії на одужання немає; він відчуває себе неповноцінним; існує загроза звільнення його за станом здоров'я, що позбавляє його можливості належним чином утримувати сім'ю. На відшкодування моральної шкоди просив стягнути 30 000 грн.
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені частково: на його користь з відповідача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. та 250 грн. на відшкодування витрат, понесених за надання юридичної допомоги та послуг адвоката.
2
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права і, зокрема, на те, що позивачем не доведений факт спричинення йому моральної шкоди, оскільки не наданий висновок медичних органів про наявність факту заподіяння моральної шкоди та її характер, інших доказів спричинення моральної шкоди позивач не надав; висновок МСЕК про встановлення ступеню втрати професійної працездатності є підставою для відшкодування матеріальної шкоди; крім того, судом не враховано, що шкода, завдана здоров'ю позивача, компенсована чітким виконанням відповідачем обов'язків щодо сплати тих виплат, які передбачені статтею 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Крім того, Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди, а відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивач в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 1978 року перебував у трудових відносинах з підприємствами вугільної промисловості, працював на підземних роботах в умовах впливу несприятливих факторів, внаслідок чого отримав професійне захворювання - вібраційну хворобу, синдром вегето-сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок з дистрофічними порушеннями в кістках рук, внаслідок чого висновком МСЕК від 30 червня 2006 року позивачеві вперше встановлено третю групу інвалідності і 40% втрати професійної працездатності безстроково. Відповідач нарахував йому одноразову допомогу, виплачує щомісячні страхові платежі.
Внаслідок професійного захворювання позивачеві заподіяно моральну шкоду, оскільки він частково втратив працездатність, отримав інвалідність, йому протипоказана важка фізична праця, він потребує санаторно-курортного та медикаментозного лікування, періодично звертається за медичною допомогою, не може виконувати фізичну працю, відчуває незручності в побуті, вимушений звільнитися з роботи за станом здоров'я, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що відповідно до вимог ст.309 ч.І п.4 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1. в частині стягнення моральної шкоди у зв'язку із професійним захворюванням, суд виходив з того, що згідно висновку МСЕК від 30 червня 2006 року позивачеві вперше було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 40% у зв'язку з професійним захворюванням, виявленим у нього у 2006 році, а тому він має право на відшкодування моральної шкоди за нормами Закону України„Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" .
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що згідно п.27 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет Україна на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію абзацу 4
3
статті 1, підпункту „є" пункту 1 частини першої статті 21, частини 3 статті 28 та частини З статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.
Проте судом першої інстанції ці заперечення відповідача не прийняті з тих мотивів, що норми Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди не скасовані, а лише призупинено їх дію. Але при цьому судом не враховано, що призупинення дії Закону так саме не дає підстав для його застосування.
Як вбачається з матеріалів справи, право на відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у зв'язку із професійним захворюванням у позивача виникло у 2006 році, коли висновком МСЕК від 30 червня 2006 року йому вперше встановлено 40% стійкої втрати професійної працездатності, в той час коли норми зазначеного Закону в частині відшкодування такої шкоди на 2006 рік зупинено.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що при вирішенні справи судом неправильно застосовані норми матеріального права, а тому ухвалене у справі рішення підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в задоволенні позову на підставі п.27 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік". Враховуючи зазначене суд, при вирішенні питання про відшкодування витрат понесених позивачем за надання правової допомоги вважає, що відсутні підстави для їх відшкодування.
Керуючись ст. ст. 307 ч.І, 309 ч.І, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області задовольнити.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2006 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області про відшкодування моральної шкоди і стягнення суми на правову допомогу відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.