Справа № 2-3471

2010 року

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    06 серпня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Веденмеєр М.В., при секретарі Млачньовій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі 6000 гривень, з врахуванням процентів в розмірі                  872,88 гривні та індексу інфляції в розмірі 916,52 гривень, та 3% річних в розмірі 258, 41 гривень, а також судові витрати в розмірі 79,60 гривень за сплату судового збору та 120 гривень за сплату витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Вимоги мотивовані тим, що відповідачка 05 січня 2009 року позичила в нього 6000 гривень, які зобов’язалася повернути в тижневий строк, у підтвердження чого відповідачкою власноручно була написана розписка. Однак свої зобов’язання вона не виконала по цей час. Від добровільного виконання своїх зобов’язань ухиляється, у зв’язку з чим, позивач змушений звертатися до суду з позовною заявою та просить також застосувати до суми боргу індекс інфляції, стягнути проценти від суми позики та 3 проценти річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.

    Позивач в судовому засіданні позов підтримала.

Відповідачка  в судове засідання не з’явилась. Про місце, день та час розгляду справи сповіщена завчасно та належним чином. Причин неявки суду не надала.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 225 ЦПК України.

    Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

    Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, - зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    У силу ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошті або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частина 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України передбачає, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, якій посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 05 січня 2009 року між ОСОБА_1 (позикодавцем)  і  ОСОБА_2 (позичальником) був укладений договір позики, згідно з умовами якого позикодавець ОСОБА_1 передав у борг позичальнику ОСОБА_2 6000 гривень, які остання зобов’язалась повернути у тижневий строк, що підтверджується розпискою, оригінал якої долучений до матеріалів справи (а.с. 24).

Розписку відповідачка написала власноручно і отримала зазначені у розписці кошти у повному обсязі.

Але по теперішній час відповідачем борг не повернутий.

Cума інфляційного збільшення боргу складає 916 гривень, а сума 3-х процентів річних від простроченої суми боргу складає 258 гривень 41 копійка.

Що стосується процентів від суми позики, то оскільки договором не був встановлений їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Облікова ставка НБУ у 2009 році з 15 червня 2009 року склала 11 % річних, з 12 серпня 2010 року 10,25 % річних, у 2010 році з 08 червня 2010 року 9,5 річних, з 08 липня 2010 року  по теперішній час – 8,5 % річних.

Таким чином відповідач повинна сплатити позивачу  проценти від суми боргу – в сумі 916,52 гривень.

При таких обставинах, з’ясувавши всі факти та дослідивши надані докази, суд вважає, що відповідачка не виконала взятих на себе зобов’язань, в зв’язку з чим, з неї на користь позивача підлягає стягненню сума боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів від суми боргу та три процента річних за прострочення виконання зобов’язання.

    Крім того, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 79,60 гривень і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 174, 212-215,225 ЦПК України, ст. ст. 207, 208, 218, 526, 533, 625, 1046-1050 ЦК України,

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 6000 гривень, суму інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 916 гривень           52 копійуки, проценти від суми боргу в розмірі 872 гривні 88 копійок, три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов’язання в розмірі 258 гривень 41 копійка, а також судові витрати в розмірі 79 гривень 60 копійок за сплату судового збору та 120 гривень за сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього   8247 ( вісім тисяч двісті сорок сім ) гривень 41 копійка.

 Копію заочного рішення надіслати відповідачам не пізніше трьох днів з дня його проголошення .

    Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути  подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

    Заочне рішення набирає законної чинності після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

    Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному суді АРК через Ялтинський міський суд у строки та в порядку згідно статей 294, 296 ЦПК України.

    Суддя: ( підпис ) З оригіналом згідно

    Суддя:                                     Секретар: