Судове рішення #10763072

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-14615 /10                                                           Категорія ЦП: 57

Головуючий у першій інстанції –     Андрухів В.В.              

Доповідач – Суворов В.О.

УХВАЛА

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

     2010 року серпня місяця 04 дня         Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області

                       

                 в складі:

                 головуючого   - Суворова В.О.  

                 суддів               -Градовського Ю.М.

                                          -Артеменка І.А.

                 при секретарі –Землянецькому Г.В.

за участю : ОСОБА_3, ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною  скаргою  ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду міста Одеси  від 17 травня 2010 року  по справі за  позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

12 жовтня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа – ОСОБА_6, в якому просив визнати такими, що не відповідають дійсності, принижують та порочать його честь, гідність та ділову репутацію відомості, поширені відповідачем в листі до Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів від 6.03.2009 року, листі до Одеської обласної державної адміністрації на ім'я Голови Одеської обласної державної Адміністрації Сердюка М.Д. від 10.03.2009 року, в листі до Одеського державного медичного університету на ім'я посадових осіб від 25.03.2009 року. Просив спростувати вказану інформацію та стягнути моральну шкоду в розмірі 5 000 000 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що в перерахованих листах позивач надав недостовірну інформацію, яка не відповідає дійсності,  принижує честь та гідність. Вказаними діями відповідача йому була надана моральна шкода в розмірі 5 000 000 грн.

Відповідач позов не визнав, вказуючи,  що  звернення  до керівництва установ  зі скаргами на неправомірні дії неможливо вважати, як поширення, розповсюдження та оприлюднення інформації.

Рішенням суду першої інстанції від 17 травня 2010 року в  задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди було відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового судового рішення, яким просить задовольнити його позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з таких підстав.  

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім"ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. 

В судовому засіданні встановлено, що відповідач  направив звернення   0 6 березня 2009 року - до Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів, 10 березня 2009 року - до Одеської обласної державної адміністрації на ім'я Голови Одеської Державної Адміністрації Сердюка М.Д. , 25 березня 2009 року -  ректору  , першому проректору та декану Одеського державного медичного університету .

В зазначених зверненнях містяться відомості про те, що начальник Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів ОСОБА_3 на протязі останніх 6-7 місяців почав вимагати хабарі від відповідача та асоціації, яку він очолює, у розмірі 543 880 грн. для покупки автомобіля та  сейфів . Відповідач  в своїх зверненнях вказує, що позивач  йому погрожує  тим , що в разі ненадання хабара, знищить асоціацію, організувавши комісію по її перевірці. Для цього позивач  , використовуючи своє посадове положення, раніше вже спробував закрити асоціацію, звертаючись до Міністерства Внутрішніх Справ, а також до Приморської прокуратури м.Одеси . Мотивуючи розмір хабара, ОСОБА_3 зазначав, що збирає гроші з усієї Одеси та області, так як йому необхідно передати кошти для збереження своєї посади, а також особисто передати 500 000 доларів США Прем'єр-міністру Юлії Тимошенко.

По вказаним зверненням відповідача державними органами була проведена перевірка, у ході якої викладені факти не знайшли свого підтвердження.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені звернення  відповідача  не можуть вважатися  поширенням  відомостей  в відношенні позивача, які порочать честь,гідність та ділову репутацію останнього , оскільки право звернення відповідача до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів зі скаргами , що містять певні відомості  про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки  уповноваженими на це законом іншими посадовими особами.  Тому вищевикладені звернення відповідача не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи.  

У 2005 році ОСОБА_6 була написана та видана книга «Твій громадянин, Одесо». На сторінках 100-101 надруковано, що: «Сын ОСОБА_9 - ОСОБА_3, к сожалению, не обладая душевными качествами своего отца, украшением семьи не стал. Чиновник из тех, кого в народе хлестко прозвали «крапивное семя», он заметно преуспел в умении не только мне - любому из просителей строить всяческие каверзы, - сетует ОСОБА_4. - Такими омерзительными уловками ОСОБА_3, которого я помню еще по временам, когда он сидел на горшке и задумчиво ковырялся в носу, утверждал высокую значимость своей персоны, доступ к которой «дорого стоит».

Когда ОСОБА_4 в присутствии руководителей горисполкома как-то в сердцах спросил его: «Слушай, ОСОБА_3, может, мой отец сделал что-то не так твоим родителям, что как к тебе не обратишься, ты всегда чем-то недоволен?». На что ОСОБА_3 младший, потупившись, ответил: «Нет, ваш отец святой человек...». Тогда ОСОБА_4 напоследок со скорбью в голосе сказал ему: «Не трогай меня, дай спокойно умереть». После этих слов, исполненных драматизма, житейской мудрости и высокого актерского мастерства, ОСОБА_3 наконец отстал от профессора ОСОБА_4».

Судова колегія звертає увагу, що відповідач не є автором вказаної статті, він не приймав участі в її надрукуванні, вказана книга є публіцистичним твором, яка не містить фактичних даних. Тому судова колегія приходить до висновку, що відповідач не  поширював в відношенні позивача  недостовірну інформацію, яка порочить честь, гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам позивача.

Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що інформація викладена в книзі є оціночною, а тому в відповідності до ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» відповідач не може бути притягнутий до відповідальності за виказування  оціночних висловлень.

Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області -

ухвалила :

               

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Приморського районного суду міста Одеси  від 17 травня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області                         В.О. Суворов

                                    Ю.М. Градовський

                                    І.А. Артеменко

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація