АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді Панасенкова В.О.
суддів: Парапана В.Ф.
Громіка Р.Д.,
при секретарі: Плавич С.В.,
за участю: представника позивача, Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2010 року за позовом Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором з заставодавця - майнового поручителя,
в с т а н о в и л а:
23 грудня 2009 року Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк (скорочена назва – ВАТ "ВіЕйБі Банк") звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 19 липня 2007 року між ВАТ "ВіЕйБі Банк" і "Альфа-Т" Товариством з обмеженою відповідальністю в особі директора Садового С.Л. був укладений кредитний договір № 33/07ю, відповідно до якого позичальнику було передано грошові кошти в сумі 430 000 грн. строком до 17 липня 2009 року з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку зі сплатою 18 відсотків річних. У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та відповідачем ОСОБА_3 були укладені договори застави від 19 липня 2007 року, відповідно до якого в заставу банку було передано майно відповідно вартістю 192 238 грн. та 683 545 грн. 18 вересня 2009 року позичальнику "Альфа-Т" ТОВ та відповідачці ОСОБА_5 було надіслано вимогу терміново сплатити заборгованість до 19 жовтня 2009 року, але вони заборгованість по кредиту та процентам у встановлений строк не сплатили. У порушення умов договору позичальник не виконав умов кредитного договору і станом на 01 жовтня 2009 року має заборгованість в розмірі 560 973, 84 грн., у тому числі: за кредитом в розмірі 430 000 грн., за процентами в розмірі 9 677, 94 грн., за простроченими відсотками 29 796, 27 грн., пенею за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 81 688, 9 грн., пенею за несвоєчасне повернення процентів 3 049, 38 грн.,
інфляційними збитками за основною сумою кредиту в розмірі 6 660, 89 грн. та за відсотками в розмірі 100, 38 грн. Як заставодавець - майновий поручитель відповідачка ОСОБА_3 повинна відповідати в межах вартості заставленого майна в сумі 560 973, 84 грн.
Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 20 – 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст. ст. 19, 20 Закону України "Про заставу", ч. 2 ст. 590 ЦК України, позивач просив суд позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, але про розгляд справи була сповіщена належним чином.
Заочним рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Суд стягнув з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 560 973, 84 грн., а також судові витрати в сумі 1 820 грн.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 26 березня 2010 року заява відповідачки ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду залишена без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи сповіщена належним чином, про що свідчить її розписка, надана при відкладенні розгляду справи 17 червня 2010 року (а.с. 147).
За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.
Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України її неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, пояснення на апеляцію представника позивача, ВАТ "ВіЕйБі Банк", ОСОБА_2, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідачки задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального і матеріального права.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом першої інстанції встановлено, що 19 липня 2007 року між ВАТ "ВіЕйБі Банк" і "Альфа-Т" ТОВ в особі директора Садового С.Л. був укладений кредитний договір № 33/07ю, відповідно до якого позичальнику було передано грошові кошти в сумі 430 000 грн. строком до 17 липня 2009 року з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку зі сплатою 18 відсотків річних (а.с. 15-24).
У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та відповідачем ОСОБА_3 були укладені договори застави від 19 липня 2007 року, відповідно до якого в заставу банку було передано майно відповідно вартістю 192 238 грн. та 683 545 грн. (а.с. 54-58, 64-70).
18 вересня 2009 року позичальнику "Альфа-Т" ТОВ та відповідачці ОСОБА_5 була надіслано вимогу сплатити заборгованість до 19 жовтня 2009 року, але вони заборгованість по кредиту та процентам у встановлений строк не сплатили (а.с. 83-86).
У порушення умов договору позичальник не виконав умов кредитного договору і станом на 01 жовтня 2009 року має заборгованість в розмірі 560 973, 84 грн., у тому числі: за кредитом в розмірі 430 000 грн., за процентами в розмірі 9 677, 94 грн., за простроченими відсотками 29 796, 27 грн., пенею за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 81 688, 9 грн., пенею за несвоєчасне повернення процентів 3 049, 38 грн., інфляційними збитками за основною сумою кредиту в розмірі 6 660, 89 грн. та за відсотками в розмірі 100, 38 грн. (а.с. 10-14).
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов’язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором .
За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позичальник, "Альфа-Т" ТОВ, та заставодавець - майновий поручитель, відповідачка ОСОБА_5, не виконали взяті на себе зобов’язання за кредитним договором і за договором застави в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Як заставодавець - майновий поручитель відповідачка ОСОБА_3 повинна відповідати в межах вартості заставленого майна в сумі 560 973, 84 грн. Тому права позивача були порушені і у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту шляхом стягнення заборгованості за договором кредиту.
Посилання відповідачки ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції вирішив спір за її відсутністю, чим порушив її права, не приймаються до уваги за таких підстав.
Відповідачка ОСОБА_3 була сповіщена про розгляд справи 18 лютого 2010 року на 10 год. належним чином і завчасно 10 лютого 2010 року (а.с. 100).
Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Тому суд першої інстанції вправі був розглянути справу за відсутністю відповідачки ОСОБА_3 на підставі наявних у справі даних і доказів.
Доводи відповідачки ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не врахував, що банк неправильно розрахував заборгованість за кредитним договором, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не відповідають дійсності.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів вважає, що відповідачка ОСОБА_3 не довела в судовому засідання при розгляді її апеляційної скарги, обставини, на які посилалася, що позивач безпідставно завищив суму заборгованості за кредитним договором.
Суд першої інстанції перевірив в судовому засіданні надані банком розрахунки заборгованості за кредитним договором і дав їм правильну оцінку.
Не приймаються до уваги і посилання відповідачки ОСОБА_6 на те, що усі докази, які підтверджують неправильність розрахунків заборгованості за кредитним договором знаходяться у позичальника "Альфа-Т" ТОВ і тому його необхідно було залучити до участі у справі, оскільки є неспроможними.
Таким чином, наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан
Р.Д. Громік