Справа № 22ц – 3145/10 Головуючий у 1 інстанції –Ковтуненко В.В.
Категорія – 51 Доповідач –Матвійчук Л.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 вересня 2010 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі :
головуючого - судді Киці С.І.,
суддів - Матвійчук Л.В., Данилюк В.А.,
при секретарі - Гнепі П.М.,
з участю позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представників відповідача: Носкова О.М., Приступи С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство» про стягнення коштів за час вимушеного прогулу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1, відповідача ВАТ «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство» на рішення Луцького міськрайонного суду від 16 червня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
12 травня 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.05.2005 року він був поновлений з 25.03.2005 року на посаді Генерального директора - Голови правління ВАТ "Луцьке РТП". Стягнуто з ВАТ "Луцьке РТП" в його користь 8080,50 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.03.2005 року по 27.05.2005 року, 1000 грн. моральної шкоди. На примусове виконання рішення суду був виданий виконавчий лист від 27.05.2005 року, який він надав для примусового виконання у ДВС Луцького району. Однак станом на 01.04.2009 року рішення суду від 25.05.2005 року про поновлення на роботі відповідачем не виконане. Враховуючи, що ВАТ "Луцьке РТП" не поновило його на роботі за рішенням суду, тому зобов’язано сплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення суду. Просив стягнути на його користь 183 357,75 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Під час розгляду справи в суді позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути в його користь середній заробіток за період з червня 2005 року по листопад 2009 року, що складає 1131 день, в сумі 210 535,65 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 16 червня 2010 року позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з ВАТ "Луцьке ремонтно-транспорте підприємство" на користь ОСОБА_1 - 178 517,85 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 1 червня 2005 року по 25 березня 2009 року та в дохід держави - 1700 грн. судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати це рішення в частині відмови у стягненні коштів за час вимушеного прогулу з 25.03.2009 року по 01.12.2009 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача в його користь 32017,80 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.03.2009 року по 01.12.2009 року, змінити рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню та викласти його в наступній редакції:"рішення присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати у межах суми платежу за один місяць в сумі 3723 грн. підлягає негайному виконанню", покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В запереченні на апеляційну скаргу позивача відповідач просить її відхилити і скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, зазначаючи про безпідставність доводів позивача. В доповненні до заперечення відповідач зазначає, що ОСОБА_1 без поважних причин пропущений тримісячний строк звернення до суду і з цієї підстави суд повинен відмовити в позові.
В апеляційній скарзі відповідач ВАТ "Луцьке РТП" просить скасувати це рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення – скасуванню з ухваленням нового рішення з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.05.2005 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Луцьке РТП" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди позивач поновлений на посаді Генерального директора - Голови правління ВАТ "Луцьке РТП" з 25.03.2005 року, стягнуто з ВАТ "Луцьке РТП" в його користь 8080,50 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 1000 грн. моральної шкоди., рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі не виконано.
Встановлені судом та наведені вище обставини підтверджуються наявними у справі доказами, зокрема, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.05.2005 року, яким ОСОБА_1 поновлений на посаді Генерального директора - Голови правління ВАТ "Луцьке РТП" (а. с. 3-5). Цим рішенням встановлено, що його звільнення із вказаної посади 25 березня 2005 року за систематичне порушення умов контракту на підставі п. 8 ст. 36 Кодексу Законів про працю (далі – КЗпП) України було проведено незаконно. Дане рішення набрало законної сили 12 жовтня 2005 року.
Постановою державного виконавця від 30 травня 2005 року відкрито виконавче провадження з виконання згаданого рішення, постановою заступника начальника ДВС у Луцькому районі від 9 грудня 2005 року закінчено дане виконавче провадження, а виконавчий документ повернуто до суду на підставі ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» без виконання рішення суду в частині поновлення на роботі (а. с. 21).
Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з вини відповідача рішення суду про поновлення ОСОБА_1 не виконано, тому стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 27 травня 2005 року по 25 березня 2009 року.
Проте, з таким висновком суду не можна погодитись з огляду на таке.
Згідно ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки .
Відповідно до п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" Глава XV КЗпП не передбачає винятків щодо застосування строків звернення до суду. Тому і правило ст. 238 КЗпП про право органу, який розглядає спір, постановити рішення про виплату працівникові належних йому сум (крім передбачених ст. 235 КЗпП виплат середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи) без обмеження будь-яким строком застосовується за умови додержання строків звернення за вирішенням спору.
Задовольняючи позов про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду суд не взяв до уваги положення ст. 233 КЗпП України та п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" щодо застосування тримісячного строку для звернення до суду з таким позовом.
Тримісячний строк повинен обчислюватися з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
З матеріалів цивільної справи Луцького міськрайонного суду № 3163/05 за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Луцьке РТП" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди вбачається, що Державною виконавчою службою у Луцькому районі виконавчий документ Луцького міськрайонного суду від 27.05.2005 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі двічі повертався до суду без виконання в порядку ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: 12.12.2005 року, 27.12.2006 року про що було відомо позивачу ОСОБА_1 і дана обставина ним не оспорюється.
Крім того, з виконавчих проваджень відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції № 496 за 2007 рік та № 1382 за 2008 рік вбачається, що позивачу 8 травня 2007 року та 3 листопада 2008 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2-3163, виданного 30 березня 20006 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора - голови правління ВАТ "Луцьке РТП".
Отже, вперше позивачу стало відомо про порушення його права в лютому 2006 року (а.с.21).
Однак, ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 233 КЗпП України звернувся до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за невиконання рішення суду про поновлення на роботі 12 травня 2009 року, тобто з пропуском встановленого законом строку звернення до суду за захистом свого порушенного права.
В зв’язку з наведеними порушеннями судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, допущеними ним при вирішенні справи, оскаржуване рішення слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити, апеляційну скаргу відповідача ВАТ «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство» задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 16 червня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_1 до ВАТ «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство» про стягнення коштів за час вимушеного прогулу відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді :