Справа № 2-2471-1/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2010 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Миколаєць І.Ю.
при секретарі Кузнець Л.І.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про зобов’язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії,
ВСТАНОВИВ:
06.05.2010 року позивач звернулася до суду з вище зазначеним позовом посилаючись на те, що Управлінням Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва неправомірно було відмовлено їй у перерахунку державної пенсії по інвалідності ІІ групи як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач нараховує та виплачує їй державну та додаткову пенсію у меншому розмірі, ніж зобов’язаний відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон № 796-ХІІ) та Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008. На цій підставі позивач просить визнати відмову відповідача у проведенні перерахунку пенсії неправомірною та зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити їй основну та додаткову пенсію за шкоду здоров’ю в розмірах, визначених відповідно ст. 54 та ст. 50 Закону № 796-ХІІ з урахуванням того, що мінімальна пенсія за віком прирівняна до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом на відповідний рік, з моменту порушення її прав по теперішній час.
В судовому засіданні позивач просить позов задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовує обставинами, викладеними у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання явку своїх представників не забезпечив, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надав заперечення проти позовних вимог, просить застосувати строк позовної давності та проводити розгляд справи без участі його представника. Свої заперечення обґрунтовує тим, з 31.12.2003 р. позивач за власним бажанням отримує пенсію за віком, а не державну пенсію по інвалідності на підставі Закону № 796-ХІІ, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, як інвалід ІІ групи 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Щодо додаткової пенсії позивача за шкоду здоров’ю, то дана пенсія нараховується відповідно до чинного законодавства, а саме Постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 та від 16.07.2008 р. № 654, оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується лише при розрахунку пенсій, які призначаються відповідно до цього Закону.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити у справі рішення на підставі наявних у ній матеріалів.
Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заперечення відповідача, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивач має статус інваліда ІІ групи через захворювання, пов'язане з участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, що підтверджуються Довідкою від 26.08.1997 р. НОМЕР_1 та посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 від 12.11.1997р. (а.с.3, 6).
На момент звернення до суду позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та додаткову пенсію за шкоду здоров’ю, передбачену Законом № 796-ХІІ у розмірі, що визначений Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України» з подальшим збільшенням відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654, що підтверджується листом УПФ в Святошинському районі м. Києва від 28.04.2010 № 600/09 та заявою позивача про перехід на пенсію за віком (а.с.8, 23).
На підставі викладеного суд відмовляє у задоволені позовної вимоги щодо перерахунку та виплати державної пенсії як інваліду ІІ групи 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки позивач даний вид пенсії не отримує.
Відповідач перерахунок додаткової пенсії за шкоду здоров’ю за заявою позивача від 19.04.2010 р. не провів.
Відповідно до ст. 49 Закону № 796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із ст. 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю , зокрема інвалідам ІІ групи – у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 даного Закону, виплата такої додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої за ст. 28 Закону від 09.07.2003 р. № 1058-ІV „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно проводити нарахування державної та додаткової пенсії відповідно до Закону № 796-ХІІ, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку державної та додаткової пенсії відповідно до Закону № 796-ХІІ.
Відповідач проводив нарахування пенсії позивача виходячи із того, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається Кабінетом Міністрів України. Затверджений Постановою Кабміну від 30.05.1997 № 523 порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи є чинним, а її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Постановами від 03.01.2002 № 1, від 28.05.2008 р. № 530 та від 16.07.2008 р. № 654 Кабінет міністрів України установив розмір суми, з якої проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ, причому ця сума не відповідає розмірам мінімальної пенсії за віком.
Суд, вирішуючи спір, бере до уваги, що з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативно-правовими актами при розрахунку додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Крім того, слід зазначити, що зміни, внесені до ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані Рішенням конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 неконституційними та не можуть бути підставою визначення розміру державної та додаткової пенсій.
Враховуючи загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії позивачу за шкоду здоров’ю за період з 10.10.2001 р. по 01.05.2010 р. у розмірі, визначеному ст. 50 Закону № 796-ХІІ, з урахуванням того, що мінімальна пенсія за віком прирівнюється до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Суд задовольняє позовні вимоги за вказаний період, тобто з моменту призначення додаткової пенсії за шкоду здоров’ю за заявою позивача від 10.10.2001 р., оскільки за відсутності відповідного клопотання з боку відповідача суд не застосовує строк позовної давності.
Керуючись ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 10, 11, 57, 60, 61, 209, 212-215, 218, 292 Цивільно-процесуального Кодексу України суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про зобов’язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 додаткової пенсії, як інваліду ІІ групи 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва починаючи із 10.10.2001 р. по 01.05.2010 р. перерахувати та виплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, як інваліду ІІ групи 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи пенсію за шкоду здоров’ю у розмірі, визначеному ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням того, що мінімальна пенсія за віком прирівнюється до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути із Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 37,00 грн.
Стягнути із Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва на користь держави державне мито у розмірі 51,00 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні під час проголошення рішення – протягом десяти днів з моменту отримання його копії.
Суддя: