ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2010 року Справа № 7/50-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий –суддя Білецька Л.М. (доповідач),
судді –Науменко І.М., Мороз В.Ф.,
секретар судового засідання –Ковзиков В. Ю.
за участю представників сторін:
від позивача – Устименко Д.О., довіреність № 15-02.10/1 від 15.02.2010 року;
від позивача – Хмара Є.А., довіреність № 15-02.10/1 від 15.02.2010 року;
від відповідача та третьої особи –не з’явились.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк”, м. Харків в особі територіального відділення ТТ 858 Дніпропетровського регіонального департаменту АКІБ “УкрСиббанк”, м. Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2010 року у справі №7/50-10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мармонт”, м. Дніпропетровськ
до Акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк”, м. Харків в особі територіального відділення ТТ 858 Дніпропетровського регіонального департаменту АКІБ “УкрСиббанк”, м. Дніпропетровськ
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору поруки, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2010 року у справі № 7/50-10 (суддя Коваль Л.А.) позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним договір поруки від 08.08.2008 року №222451, укладений між АК інноваційним банком “УкрСиббанк” в особі його територіального відділення та ТОВ “Мармонт”.
Рішення мотивовано тим, що договір поруки з боку позивача укладено не уповноваженою особою. Зокрема, ксерокопія наказу про призначення ОСОБА_4 виконуючою обов'язки директора ТОВ “Мармонт” №191/2 (без дати) не засвідчена позивачем як копія у встановленому порядку. Позивач стверджує, що такий наказ підприємством не видавався. У книзі реєстрації наказів він не зареєстрований. У липні-серпні 2008 року ОСОБА_5 як директор працював за посадою повний робочий день, його заробітна плата в зазначені місяці не різниться. У серпні місяці 2008 року відсутні дані про те, що ОСОБА_4 виконувала обов'язки директора. Відповідач мав належним чином пересвідчитися у наявності повноважень на укладання спірного договору у представника ТОВ “Мармонт”.
У апеляційній скарзі відповідач АК інноваційний банк “УкрСиббанк” посилається на те, що судом першої інстанції неправильно встановлено фактичні обставини справи, а саме не дана оцінка тому факту, що ОСОБА_4, яка на момент укладення договору поруки, була призначена виконуючою обов'язки директора ТОВ “Мармонт” і дійсно їх виконувала, правомірно у відповідності до КЗпП та до Статуту товариства підписала від імені позивача договір поруки.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що статутом ТОВ “Мармонт” не створено посади
“начальник ТОВ “Мармонт”, тому не може бути посади “виконуючий обов'язки (в.о.) начальника ТОВ “Мармонт”. Зважаючи на відсутність у гр. ОСОБА_4 окремої письмової довіреності від директора ТОВ “Мармонт” на укладення Договору поруки, та на відсутність у структурі ТОВ “Мармонт” посади в.о. начальника ТОВ “Мармонт”, гр.ОСОБА_4 не є представником позивача у розумінні ст.ст. 207, 237 ЦК України, тому Договір поруки не був укладений від імені ТОВ “Мармонт”.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2010 року зазначену вище апеляційну скаргу було прийнято до розгляду, слухання справи призначене на 27.07.2010 року.
27.07.2010 року в зв’язку з неявкою повноважних представників від позивача та третьої особи, з метою об’єктивного повного та всебічного розгляду апеляційної скарги, дотримання рівності сторін та змагальності процесу розгляд апеляційної скарги відкладено до 26.08.2010 року.
26.08.2010 року представник третьої особи правом участі в судовому засіданні не скористався. Судовою колегією оголошено перерву до 31.08.2010 року та ухвалою від 26.08.2010 року зобов’язано позивача надати у судове засідання оригінали наказу від 18 червня 2010 року та договору поруки від 08.08.2008 року №222451.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Сторони по даній справі є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи 08.08.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком ”УкрСиббанк” в особі територіального відділення ТТ858 АКІБ ”УкрСиббанк” (м. Дніпропетровськ) (далі –банк) та громадянином України ОСОБА_3 (м. Дніпропетровськ) (далі –позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту № 11379296000 (а.с.27-30), відповідно до п. 1.1 якого банк зобов’язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, долар США, в сумі 75 000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 363 375, 00 грн. за курсом НБУ на день укладення договору, а позичальник - прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах зазначених в договорі.
Відповідно до п. 2.1 договору виконання зобов’язань позичальника за цим договором забезпечується наступним чином, а саме з метою забезпечення виконання зобов’язань позичальника банком приймається:
- застава нерухомості (будівлі/споруди/приміщення) –двохкімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю ОСОБА_6;
- порука, а саме: 1) порука ОСОБА_6; 2) порука Товариства з обмеженою відповідальністю "Мармонт".
08.08.2008 року Акціонерний комерційний інноваційний банк ”УкрСиббанк” в особі територіального відділення ТТ858 АКІБ ”УкрСиббанк”, як кредитор, та Товариство з обмеженою відповідальністю “Мармонт” (м. Дніпропетровськ), як поручитель, в особі виконуючого обов’язки начальника ОСОБА_7, яка діє на підставі наказу № 191/2 від 14.06.2008 року, уклали договір поруки № 222451 (а.с. 18-19), за умовами якого поручитель зобов’язується перед кредитором за виконання ОСОБА_3 (боржник) усіх його зобов’язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11379296000 від 08.08.2008 року,
укладеного між кредитором та боржником, що існують на даний час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
При цьому позивач вважає, що договір поруки з боку позивача укладено не уповноваженою особою, а тому вбачає підстави для визнання договору поруки недійсним, що і є причиною спору.
Пункт 11.8. статуту позивача передбачає, що виконавчим органом товариства є директор. Директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Компетенцією директора є, зокрема, представництво інтересів товариства в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з українськими та іноземними юридичними особами та громадянами; без доручення діяти від імені товариства, укладати договори та інші угоди; видавати накази, інструкції та інші акти з питань, що входять до його компетенції; виконувати інші функції, необхідні для забезпечення організації роботи та діяльності товариства.
Як зазначалося вище, договір поруки з боку позивача укладено виконуючим обов’язки начальника ОСОБА_7, яка діє на підставі наказу № 191/2 від 14.06.2008 року.
Відповідно до змісту наявної в матеріалах справи ксерокопії наказу № 191/2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Мармонт” (дата наказу не зазначена) у зв’язку з виробничою необхідністю призначена з 14.07.2008 року виконуючим обов’язки директора ТОВ “Мармонт” економіст по фінансам ОСОБА_7 з правом підпису. Наказ підписано директором товариства ОСОБА_5, підпис скріплено печаткою товариства.
Позивач стверджує, що такий наказ по підприємству не видавався. В підтвердження своїх доводів позивач надав оригінал виписки з журналу реєстрації наказів ТОВ “Мармонт” за станом на 08.08.2008 року (а.с. 55) та копії журналу реєстрації наказів ТОВ “Мармонт” за період з 02.05.2008 року по 24.10.2008 року.
Наявна у відповідача ксерокопія наказу № 191/2 не засвідчена позивачем як копія у встановленому порядку (а.с. 39).
Також, як вбачається з наявних в матеріалах справи розрахунково-платіжних відомостей, заповнених на ОСОБА_5 –директора товариства, як в липні, так і серпні 2008 року ОСОБА_5 за посадою працював повний робочий місяць, його заробітна плата в зазначені місяці не різниться. Отримання ОСОБА_5 саме нарахованої заробітної плати у зазначені місці за виключенням утримань з заробітної плати до пенсійного фонду, фонду зайнятості, фонду соціального страхування, податку на доходи фізичних осіб підтверджується платіжними відомостями за ці місяці.
ОСОБА_7 згідно штатного розкладу ТОВ “Мармонт” перебувала на посаді економіста по фінансам з травня 2008 року по вересень 2008 року з окладом згідно штатного розкладу (а.с. 79-83).
Відповідно до особової картки ОСОБА_7 в період з 01.07.2008 року по 14.07.2008 року перебувала у відпустці (а.с. 72).
Дані про нарахування суми за відпустку у поточному місяці містить розрахунково-платіжна відомість, заповнена на ОСОБА_7 за липень 2008 року (а.с. 76).
Як в розрахунково-платіжній відомості, заповненій на ОСОБА_7 за липень 2008 року, так і в розрахунково-платіжній відомості за серпень 2008 року (а.с. 77), відсутні дані про нарахування ОСОБА_7 доплати за виконання обов’язків директора, посадовий оклад якого є вищим, ніж посадовий оклад ОСОБА_7
Відповідно до ст. 105 Кодексу законів про працю України працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, в тому числі, обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.
Отримання ОСОБА_7 саме нарахованої заробітної плати у липні та серпні 2008 року за виключенням утримань з заробітної плати до пенсійного фонду, фонду зайнятості, фонду соціального страхування, податку на доходи фізичних осіб підтверджується платіжними відомостями за ці місяці.
За наведених обставин та враховуючи, що позивач не надав суду оригінал або належним чином засвідчену копію наказу № 191/2, судова колегія погоджується з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2010 року та вважає за безпідставне пересвідчуватися у обставинах підписання наказу директором товариства ОСОБА_5, у відповідності печатки на наказі та печатці ТОВ “Мармонт” шляхом призначення у справі судової експертизи.
Також оцінюючи наведені вище докази в їх сукупності, з додержанням вимог ст. 43 ГПК України, судова колегія вважає договір поруки від 08.08.2008 року № 222451 укладений від імені ТОВ “Мармонт” підписаним не уповноваженою особою.
Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Матеріали справи не містять доказів схвалення оспорюваного договору позивачем, а саме вчинення дій позивачем, що свідчили б про прийняття його до виконання.
Враховуючи положення ст.ст. 92, 241 ЦК України, Товариство з обмеженою відповідальністю “Мармонт” не набуло цивільних прав та обов’язків за цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Як встановлено ч.2 ст. 203 ЦК України загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Також відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно ч.1, ч.3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що господарським судом повно, всебічно та об’єктивно досліджені всі обставини справи та їм надана належна правова оцінка, рішення суду відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2010 року у справі №7/50-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк”, м. Харків в особі територіального відділення ТТ 858 Дніпропетровського регіонального департаменту АКІБ “УкрСиббанк”, м. Дніпропетровськ –без задоволення.
Головуючий Л.М.Білецька
Судді В.Ф.Мороз
І.М.Науменко