РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року серпня  місяця 10 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах  Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді

Суддів: Філатової Є.В.                    

Любобратцевої Н.І.

  Чистякової Т.І.

При секретарі Бініашвілі Б.Ш.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну  справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, 3-я особа – Управління у справах неповнолітніх, сім’ї та молоді при виконавчому комітеті Київської районної ради м. Сімферополя про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її утриманні,  за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 5 лютого 2010 року,  

                                                         ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, 3-я особа – Управління у справах неповнолітніх, сім’ї та молоді при виконавчому комітеті Київської районної ради м. Сімферополя про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її утриманні.

 Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_1, яка відповідно до рішення суду залишилася проживати з відповідачкою. Після розірвання шлюбу ОСОБА_6 перешкоджає позивачу спілкуватися з їх дитиною, у зв’язку з чим він був вимушений звернутися до Управління у справах неповнолітніх, сім’ї та молоді, яке рішенням 28.08.2009р. визначило час для спілкування батька з сином, проте  відповідачка не виконує зазначеного рішення, фактично відсторонила батька від  участі у житті сина. На теперішній час позивач матеріально забезпечений, має роботу, відправляє грошові перекази, однак, із-за того, що відповідачка і досі перешкоджає йому у спілкуванні з сином, тому просив зобов’язати відповідачку усунути перешкоди у спілкуванні з їх спільною дитиною, та визначити наступний спосіб участі у вихованні дитини, а саме: періодичні зустрічі по суботах на 24 години з 09-00 годин зранку до 09-00 годин ранку неділі, в період літніх канікул строком 45 календарних днів щороку; в період свят – Новий рік (чотири дні канікул) та Пасха щороку. З правом відвідування дитиною його місця проживання.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 5 лютого 2010 року позов задоволено частково. Встановлено спосіб участі ОСОБА_5 у вихованні сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом періодичних побачень з дитиною щотижнево по вихідних з 09-00 годин суботи до 09-00 годин неділі, а також один місяць на літні канікули та три дні в Новорічні свята щороку. Зобов’язано ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_5 у вихованні дитини ОСОБА_7

Додатковим рішення суду від 15 квітня 2010 року доповнено рішення суду від 5 лютого 2010 року, « із правом відвідування дитиною місця мешкання батька за адресою АДРЕСА_1».

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати в позові відмовити в повному обсязі. При цьому посилається на те, що судом неповно з’ясовані обставини, які мають значення для справи та на неправильне дослідження доказів та їх оцінку. Висновок суду про перешкоду у спілкуванні з дитиною ґрунтується виключно на припущеннях, у повній відсутності доказів. Суд не звернув уваги, що  позивач не має постійного місця проживання, не надає дитині матеріальної допомоги. Аморальна поведінка відповідача, який допускав  скандали та погрози у  присутності дитини, може нашкодити синові.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої  інстанції встановлено, що сторони перебували у шлюби, від спільного життя мають сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розлучення сторін проживає з матір’ю.

Вирішуючи питання, суд правильно встановив, що між сторонами  виникли правовідносини з приводу  виховання дитини, батьків що проживають окремо. Зазначені правовідносини регулюються вимогами ст.157-159 СК України, на яку посилався суд першої  інстанції.

Задовольняючи позов, суд правильно виходив  з того, що  сторони пройшли досудовий порядок врегулювання спору, проте не  досягли згоди, рішення  органу опіки та піклування  стосовно побачень батька з дитиною не виконується в добровільному порядку. За таких обставин, суд першої  інстанції   дійшов правильного висновку, що  вимоги ОСОБА_5  щодо встановлення судом режиму спілкування з  дитиною в судовому порядку, є обґрунтованими. Тому доводи скарги в частині недоведеності створення перешкод спілкуванню дитини з батьком не заслуговують на увагу.

Разом з тим, при обранні способу участі батька у вихованні сина, суд першої  інстанції не врахував в повній мірі положень ч.2 ст.159 СК України, яка зобов’язує враховувати можливості побачення,  відвідування за місцям проживання, спільного відпочинку та інше з урахування віку, стану здоров’я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що  мають  істотне  значення. Згідно ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Крім того, відповідно до  ст.19 СК України  у справах щодо виховання дитини є обов’язковою участь органу опіки та піклування, який надає письмовий висновок з приводу розв’язання спору на підставі відомостей одержаних у результаті обстеження умов проживання батьків та інших  документів.

Суд не звернув уваги на зазначенні положення закону, не витребував від  Управління у справах дітей, сім’ї та молоді Київської райради м. Сімферополя письмового висновку, визначив спосіб участі позивача у  вихованні сина, надавши йому право забирати дитину до свого місця проживання  двічі на рік   на тривалий строк та щотижнево на добу.

Колегія не може погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що поведінка відповідача  буде погано впливати на дитину. Таке твердження  є голослівним та суперечить наданим суду апеляційної  інстанції додатковим документам, з яких  вбачається, що ОСОБА_5 має добрі житлові умови у будинку батьків, працює, позитивно характеризується у побуту. За таких обставин немає підстав для усунення позивача від виховання дитини.

Проте враховуючи вік дитини, за яким вона потребує постійного догляду з боку матері, здорового режиму навчання та відпочинку, а також приймаючи до уваги, що позивач мешкає  за межами міста в іншому населеному пункті, колегія вважає, що в інтересах дитини для забезпечення її здоров’я та стабільних психологічних  умов для навчання й виховання, спосіб участі позивача у вихованні дитини слід скоротити. Визначити час для спілкування з дитиною  щотижнево по суботах з 09-00 до 17-00 годин, а також, враховуючи побажання позивача, висловлене у засіданні апеляційного суду, надати йому право забирати дитину щорічно на 3 дні на Новорічні свята.

Такий режим спілкування батька із сином, на думку колегії у рівній мірі забезпечить інтереси батька  та дитини, сприяє збереженню їх родинних відносин та не зашкодить здоров’ю і вихованню  дитини.

Враховуючи наведене і керуючись ст. ст. 303, 304, п.3,4 309, 316, Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

                                                            ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково, рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 5 лютого 2010 року скасувати, позов ОСОБА_5 задовольнити частково, визначити час для зустрічі ОСОБА_5  із сином – ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 кожну суботу  з 09-00 години до 17-00 години того ж дня. Надати право ОСОБА_5 забирати дитину за місцям свого проживання щорічно на три дні у Новорічні  свята. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної  інстанції протягом 20 днів.

Судді: