У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

             07 вересня 2010 року.                                               м. Івано-Франківськ

              Колегія суддів, судової палати у цивільних справах, апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

                        Головуючого:       Вакарук В.М.    

                                Суддів:         Бідочко Н.П., Пнівчук О.В.

                              секретаря:         Довжинської Н.Б.

розглянувши у відкритому удовому засіданні, справу за позовом  ОСОБА_1 до  Управління праці та соціального захисту населення Рожнятівської РДА про визнання неправомірними дій щодо  відмови нарахування і виплати сум соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов’язання та виплату цієї допомоги, за апеляційною скаргою начальника  Управління праці та соціального захисту населення Рожнятівської РДА на постанову Рожнятівського районного суду від 14 грудня 2009 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

              Постановою Рожнятівського районного суду від 14.12.2009 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рожнятівської РДА, визнано неправомірними дії відповідача щодо невиплати позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму  для дітей віком до 6-ти років відповідно до ст.15 Закону України ’’Про державну допомогу сім’ям з дітьми’’ за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

В апеляційній скарзі на дану постанову Управління праці та соціального захисту населення Рожнятівської РДА посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

_____________________________________________________________________________

Справа № 22-ц-2889/2010 р.                                  Головуючий в 1 інстанції: Калиній Г.В.

Категорія: 57     Суддя-доповідач: Вакарук В.М.

            Зокрема, вказує на  те, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім’ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.  Відповідно до ст. 95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і спрямування цих видатків визначаються виключно законом про Держаний бюджет України.  На 2007 рік розмір такої допомоги було визначено у 90 гривень і такі виплати позивачці проведені. Задовольняючи вимоги позивача, суд посилався на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно яких зупинено дію ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».  Однак при цьому суд не врахував, що  допомога з приводу якої виник спір відповідачем не призначається; відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»  матеріальне забезпечення та соціальні послуги  за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності  та витратами, зумовленими народженням та похованням, застрахованим особам призначаються та надаються за місцем основної роботи за рахунок сплачених страхових внесків.

Апелянт вважає, що підстав для задоволення позову суд не мав, оскаржувану постанову просить скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1. відмовити.

    Колегія суддів, вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

           Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка народила сина–ОСОБА_2., за яким здійснює догляд і їй призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з січня 2007 року.

 За змістом ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (в редакції 2001 р.) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років.

Положенням п.14 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію ч.1 ст.15, п.3 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»; абз.3 ч.2 ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

    Відповідно до ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У зв’язку з цим рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 наведені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визнані неконституційними. Відповідно до п.5 резолютивної частини вказаного Рішення воно має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

Визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України відповідно до вимог ч.2 статті 152 Конституції України.

    Отже, з 09.07.2007 р. відновлено дію ч.1 ст. 15, п.3 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

За даними відповідача із січня 2007 року позивачці призначено допомогу  по догляду за дитиною, однак в меншому розмірі, ніж передбачено вищезазначеним законом, том у суд першої інстанції  обґрунтовано задовольнив вимоги позивачки та визнав дії відповідача по нарахуванню та виплаті допомоги за 2007 рік неправомірними та зобов’язав їх нарахувати та виплатити таку допомогу згідно чинного законодавства.

            Відповідно до вимог ч.2. ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення рішення про відмову в позові.

    Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку що постанова судом першої інстанції ухвалена з додержанням вимог процесуального законодавства і правильно застосовані норми матеріального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

     Апеляційну скаргу начальника  Управління праці та соціального захисту населення Рожнятівської РДА відхилити, а постанову Рожнятівського районного суду від 14 грудня 2009 року залишити без зміни.

    Ухвала  остаточна і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:                             В.М. Вакарук

Судді:    

                                                                                                          Н.П.Бідочко

        О.В.Пнівчук