Копія
Справа № 22ц-3381/10 Головуючий у 1 інстанції – Пушкарчук В.П.
Категорія: 57 Доповідач – Матвійчук Л.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 серпня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді Киці С,І.,
суддів Матвійчук Л.В., Данилюк В.А.
при секретарі Гнепі П.М.
розглянувши справу у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести нарахування та виплату одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю та щорічної допомоги на оздоровлення за апеляційною скаргою відповідача департаменту соціальної політики Луцької міської ради на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 червня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 червня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано дії Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо відмови виплати одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю та щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки неправомірними.
Зобов’язано Департамент соціальної політики Луцької міської ради здійснити нарахування та виплату одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю та щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення – залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 визнаний з 4.02.2010 року інвалідом ІІ групи (а.с. 8), є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і відноситься до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 10). На підставі Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу у 2007 році була призначена, а у 2008-2009 роках призначена та виплачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи позивачу виплачена не була.
Згідно з ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції до 1 січня 2008 року), одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; щорічна допомога інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. N 107-VI до вказаної статті були внесені зміни, відповідно до яких одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи та щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, тобто вищезазначеною Постановою КМУ.
Проте, Конституційний Суд України своїм рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 визнав неконституційними положення підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було обмежено право на отримання спірних виплат, тому з 22 травня 2008 року була відновлена дія попередньої редакції Закону.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи та щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, як інваліду ІІ групи, і учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС І категорії, за 2007-2009 роки відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Посилання апелянта на наявність у ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не визнаних неконституційними положень про надання Кабінету Міністрів України права у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, не є перешкодою для задоволення позову, оскільки у 2009 році Кабінетом Міністрів України конкретний розмір спірних виплат відповідною постановою не визначався, що вимагає застосування відповідної норми згаданого Закону, якою встановлені конкретні розміри допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Навіть у випадку прийняття урядом таких постанов, які б встановлювали менші суми допомоги порівняно із встановленими Законом, підлягали б застосуванню норми останнього нормативно-правового акту як такого, що має вищу юридичну силу по відношенню до актів Кабінету Міністрів України.
Доводи апеляційної скарги про відсутність бюджетного фінансування для здійснення виплати пенсії у розмірі, встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Інші доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами справи та положеннями законодавства.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні зазначеної справи суд на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, вірно визначив характер спірних правовідносин між сторонами і правові норми, що їх регулюють, та прийшов до правильного висновку про задоволення позову.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, зазначені в ньому висновки відповідають обставинам справи, підстав для його зміни чи скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу відповідача департаменту соціальної політики Луцької міської ради відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 червня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді /-/ /-/ підписи
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Волинської області Л.В. Матвійчук