Справа № 22ц-3378/10 Головуючий у 1 інстанції –Ляшенко О.В.
Категорія 5 Доповідач –Матвійчук Л.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
30 серпня 2010 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Киці С.І.,
суддів – Матвійчук Л.В., Данилюк В.А.,
при секретарі - Гнепі П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Володимир-Волинського міського суду від 2 липня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 2 липня 2010 року позов задоволено.
Постановлено виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 з житлової квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилового приміщення.
Стягнуто з відповідачів в користь позивача судові витрати по справі.
В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять скасувати це рішення і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_1 У липні 2008 року позивач ОСОБА_1 дозволила своїй ріудній сестрі ОСОБА_2 незначний проміжок часу пожити у належній їй на праві власності спірній квартирі. Договір оренди чи найму з нею не укладався. ОСОБА_3 вселився і користується спірною квартирою без згоди позивача. Оскільки права останньої як власника спірної квартири порушені, позивач просила виселити з квартири ОСОБА_2, ОСОБА_3 як таких, що проживають у квартирі без її згоди та відповідної реєстрації.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.
Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Як передбачено ст. 391 цього Кодексу, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Встановлені судом першої інстанції та наведені вище обставини підтверджуються всією сукупністю наявних у справі доказів, зокрема, свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 23.03.2004 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, згідно з якими квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_4.(а. с. 7,8); будинковою книгою, згідно з якою в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані члени сім’ї позивача : чоловік ОСОБА_4 та син ОСОБА_5.(а. с. 11-13).
Виходячи з викладеного, давши вірну оцінку обставинам справи, суд обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1 та виселив ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_3, оскільки вони без достатніх для того законних підстав вселилися у спірну квартиру, а тому підлягають виселенню відповідно до ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 116 Житлового кодексу України, ч. 1ст. 383, ст. 391 ЦК України.
Доводи апелянтів про правомірне проживання в квартирі не заслуговують на увагу, оскільки договір найму жилого приміщення відповідно до ст. 158 ЖК України між сторонами не укладався.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять встановлених законом підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити, а рішення Володимир-Волинського міського суду від 2 липня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді :