Справа №22ц-3218/10 Головуючий у І інстанції - Шарунович В.В.
Категорія 41 Доповідач - Матвійчук Л.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
2 вересня 2010 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі :
головуючого - судді Киці С.І.,
суддів - Матвійчук Л.В., Данилюк В.А.,
при секретарі - Гнепі П.М.,
з участю відповідачів- Тимощук Л.М., ОСОБА_1,
представника відповідачів - ОСОБА_2,
представника неповнолітніх - ОСОБА_3,
представника третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4-ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до виконкому Ковельської міської ради, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12, співвідповідачів ОСОБА_13, ОСОБА_14, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача орган опіки і піклування Ковельської міської ради, ОСОБА_4 про скасування розпорядження органу приватизації № 6268 від 28.11.2003 р., визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло № 6268 від 28.11.2003 р., визнання незаконним та скасування рішення виконкому Ковельської міської ради "Про міський обмін квартирами" № 418 від 09.10.2003 р. про визнання недійсним обміну житлових приміщень, про визнання недійсним ордеру на жиле приміщення № 17 серії Є, про визнання за неповнолітніми права користування житлом за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_10, ОСОБА_1, представника відповідачів ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 15 червня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 15 червня 2010 року позов задоволено.
Постановлено визнати незаконним рішення виконкому Ковельської міської ради "Про міський обмін квартирами" № 418 від 09.10.2003 р.
Визнати недійсним обмін житлових приміщень між ОСОБА_1 квартири, що в АДРЕСА_1 та ОСОБА_13 квартири, що у АДРЕСА_2.
Визнати недійсним ордер на жиле приміщення № 17 серії Є, що в АДРЕСА_3, виданий ОСОБА_10 та членам її сім’ї - ОСОБА_1, ОСОБА_11 та ОСОБА_12
Скасувати розпорядження органу приватизації № 6268 від 28.11.2003 р. та визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло видане Ковельською міською радою на ім’я ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12 № 6268 від. 28.11.2003 р.
Визнати за неповнолітніми ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_4
Вирішено питання про розподіл судових витрат по справі.
В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_10, ОСОБА_1 та їх представник ОСОБА_2 просять скасувати це рішення і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що сім’я ОСОБА_9 у складі ОСОБА_13- квартиронаймача, ОСОБА_14, неповнолітні дітей - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, були прописані і проживали АДРЕСА_4 Мати неповнолітніх дітей - ОСОБА_14 позбавлена батьківських прав відносно всіх неповнолітніх дітей і діти передані на опікування органів опіки і піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради та направлені в школу - інтернат для дітей сиріт, а за ними закріплено житлову площу де вони проживали. Рішенням виконкому Ковельської міської ради від 9.10.2003 року дозволено міський взаємообмін квартирами ОСОБА_1, з АДРЕСА_2, а ОСОБА_13 з АДРЕСА_3, на підставі якого видано ордер на жиле приміщення по вул. АДРЕСА_4 і сім’я ОСОБА_1 вселилась в цю квартиру. Адміністрація Люблінецької школи - інтернату для дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, під опікою якої перебували неповнолітні: ОСОБА_6, ОСОБА_7 будь-яких дозволів на обмін квартирами не давала.
Крім того, що ОСОБА_13 з сім’єю обміняла свою квартиру на квартиру по АДРЕСА_4 з сім’єю ОСОБА_1, останні також квартиру по АДРЕСА_4 продали ОСОБА_13
Сім’я ОСОБА_1 у складі чотирьох чоловік приватизувала квартиру по АДРЕСА_4 та квартиру по АДРЕСА_4 таким чином використали своє право на приватизацію житлової площі з перевищенням розмірів, встановлених законодавством.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.
Відповідно до ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно ч.1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а п.3 ч.3 цієї ж статті передбачає, що жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім’ї понад шість місяців у випадках поміщення дитини(дітей) на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника, якщо в будинку квартирі(їх частині) залишилися проживати інші члени сім’ї.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання. Частини 2 та 3 ст. 18 цього ж Закону передбачають, що члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки і піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Відповідно до ст.245 СК України, якщо дитина постійно проживає у дитячому закладі або закладі охорони здоров’я, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів.
Відповідно до ч.1 ст. 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначених в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішення питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація здійснюється шляхом безплатної передачі громадянам квартир(будинків), кімнат в гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім’ї та додатково 10 квадратних метрів на сім’ю.
Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджуються сукупністю наявних у справі доказів, зокрема, копіями свідоцтв про народження неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9 (а.с. 7-8), рішенням Ковельського міськрайонного суду від 21 грудня 2005 року про позбавлення батьківських прав ОСОБА_14 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7ОСОБА_8, ОСОБА_13.( а.с.11), рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради № 389 від 11.09.2001 року, рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради № 329 від 21.08.2003 року про направлення неповнолітніх в школу інтернат для дітей-сиріт ( а.с.12,13), рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради № 216 від 21.05.2004 року, яким закріплена житлова площа за ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 14-15), рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради № 418 від 09.10.03 р. про міський обмін квартирами( а.с.20.21), договором купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_10, ОСОБА_1 продали, а ОСОБА_13 купила квартиру в АДРЕСА_6, ( а.с.22), договором дарування квартири від 16.04.2004 року, згідно з яким ОСОБА_13 подарувала квартиру в АДРЕСА_6 - ОСОБА_14.( а.с.28), заявою ОСОБА_13 про обмін спірного житлового приміщення по АДРЕСА_7 з якої вбачається, що в зазначеній квартирі разом з нею проживали і неповнолітні діти( а.с.21), довідкою про склад сім’ї та прописку № 1770 від 06.12.2001 року з якої вбачається, що неповнолітні ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 були зареєстровані у спірній квартирі на час обміну квартир( а.с.33,34).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час оспорюваного обміну, квартиронаймачем квартири АДРЕСА_4 була ОСОБА_13, яка проживала в даній квартирі разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, за якими зберігалось житло на час їх перебування у школі-інтернаті для дітей сиріт; при винесенні виконавчим комітетом Ковельської міської ради рішення № 418 від 09.10.03 р. "Про міський обмін квартирами", останнім не дотримано законодавства про обмін жилими приміщеннями; порушений порядок і умови надання жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_8 сім’ї ОСОБА_1; розпорядження органу приватизації прийняте з порушенням чинного законодавства у зв’язку з чим є недійсне свідоцтво про право власності на житло № 6268 від 28.11.2003 р., а тому прийшов до правильного висновку про задоволення позову.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи і вимогам законодавства.
Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не містять встановлених законом підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_10, ОСОБА_1, представника відповідачів ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ковельського міськрайонного суду від 15 червня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді :