Справа № 2-4237/10
РІШЕННЯ
Іменем України
31 серпня 2010 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:
Головуючого: Матвєйшиної О.Б.
при секретарі: Машталенко Ю.М.
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, третя особа Головне управління Державного Казначейства в м. Луганську Головного Управління Державного Казначейства України у Луганській області про визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Луганська неправомірною та про стягнення недоплаченої соціальної допомоги згідно Закону України « Про соціальний захист дітей війни», -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він має статус "дитини війни" у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачувана йому пенсія повинна підвищуватися на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважає, що положення законів України „ Про Державний бюджет України на 2007 рік" та „ Про Державний бюджет України на 2007 рік" в частині зупинення дії ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни" не відповідають Конституції України тому не можуть застосовуватись. З підстав не відповідності ст. 22 Конституції України п.п.2 п.41 розділу 11 закону України „ Про Державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" вважає неможливе їх застосування з 01.01.2007 року. Позивач просив суд визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України Ленінського району м. Луганська по невиплаті йому щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії передбаченої ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни" та зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити на його користь недоплачену йому щомісячну соціальну державну допомогу з січня 2007 року по грудень 2009 року, стягнути з відповідача на його користь судовий збір у розмірі 51, 00 грн., та витрати на інформаційно-технічне обслуговування у розмірі 120, 00 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, просив суд розглядати справу без його участі. На адресу суду надійшли заперечення про ти позову у яких просить суд відмовити у задоволенні заявлених вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши все в сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус „ дитина війни", що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с.8).
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни".
Зокрема, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на ЗО % мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на призначення йому підвищення до пенсії в розмірі ЗО % мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ст. 46).
Судом встановлено, що позивач є громадянином України, який до 02.09.45 р. було менше 18 років, тобто відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" він є дитиною війни. Зазначені обставини визнані сторонами.
З огляду на наведене позивач має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 р., то п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 р. Проте Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до вимог 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 01.01.2007 р. по 09.07.2007 р. позивач не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.
У той же час, суд вважає, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі є протиправною.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу їі „ Внесення змін до деяких законодавчих актів України", закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „ Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" за 2008 рік обґрунтовані з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з дня набрання чинності рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Статтею 71 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом України «Про соціальний захист дітей» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Суд вважає, що розрахунок заявлених сум необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено. Відповідно до ст. 28 ч. І Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Законом України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами суд вважає, що відповідач протягом 2009 року повинен був нараховувати та провадити виплату щомісячної соціальної допомоги позивачу згідно Закону України „ Про соціальний захист дітей війни", а не постанови КМУ № від 28.05.2008 року №530, які істотно звужують обсяг установлених законом прав позивача.
Відповідно до ч.2 ст.19 та ч.З ст.22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийняті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Судом встановлено, що протягом 2007, 2008, 2009 років відповідач нараховував та сплачував позивачу надбавку до пенсії як дитині війни у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто в порушення вимог ст.6 закону України „Про соціальний захист дітей війни" чим порушував права позивача на отримання зазначеної допомоги у розмірі передбаченому ст.6 Закону.
Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення.
Керуючись ст.ст.19, 22 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 62, 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, статтями 10, 11, 15, 60,88, 213-215 ЦПК України, суд-
ВИРІШИВ:
Заявлені вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська щодо не підвищення ОСОБА_1 до пенсії за віком, як дитині війни, у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії у розмірі передбаченому ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни" у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська на користь ОСОБА_1 витрати, пов*язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп.
Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 51 грн. 00 коп
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі у 10-денний строк після оголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: Матвєйшина О.Б.