Справа № 2-3832/10

РІШЕННЯ

Іменем України

«09» серпня 2010 року               Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

Головуючого:   Матвєйшиної О.Б.  

при секретарі:   Машталенко Ю.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, третя особа Головне управління Державного Казначейства в м. Луганську Головного Управління Державного Казначейства України у Луганській області про визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Луганська неправомірною та про стягнення недоплаченої соціальної допомоги згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010  року позивач  звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він має статус «дитини війни» у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана йому пенсія повинна підвищуватися на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважає, що положення законів України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" та „Про Державний бюджет України на 2007 рік" в частині зупинення дії ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" не відповідають Конституції України тому не можуть застосовуватись. З підстав не відповідності ст.22 Конституції України п.п.2 п.41 розділу 11 закону україни „Про Державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" вважає неможливе їх застосування з 01.01.2009 року. Позивач просив суд визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України Ленінського району м. Луганська по невиплаті йому щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" та зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити на його користь недоплачену йому  щомісячну соціальну державну допомогу за січень - грудень 2009 рік  у розмірі 1 225, 20грн ., стягнути з відповідача на його користь судовий збір у розмірі 51, 00 грн ., та витрати на інформаційно-технічне обслуговування у розмірі 120, 00 грн . Також просить суд розглянути справу за його відсутності.

Позивач  в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений  належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, просив суд розглядати справу без його участі. На адресу суду надійшли заперечення проти позову у яких просить суд відмовити у задоволенні заявлених вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з*явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши все в сукупності, суд вважає, що  заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач  має правовий статус „дитина війни", що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с. 7 ).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Дію ст.6 вказаного Закону зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12. 2005 року №3235-ІУ „Про Державний бюджет України на 2006 рік".

Відповідно до ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальній захист дітей війни» була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6 - рн/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу 11 „Внесення змін до деяких законодавчих актів України", закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Статтею 71 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.28 ч.І Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Законом України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Судом встановлено, що протягом 2009 року відповідач нараховував та сплачував позивачеві  надбавку до пенсії як дитині війни у розмірі 49, 80 коп .

З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами суд вважає, що відповідач протягом 2009 року повинен був нараховувати та провадити виплату щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а не постанови КМУ № від 28.05.2008 року №530, які істотно звужують обсяг установлених законом прав позивача.

Відповідно   до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов*язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд приходить до висновку, що Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог вказаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну діяльність, що призвело до порушення прав позивача. Тому суд вважає, що вимоги позивача підлягають  задоволенню частково з зобов*язанням відповідача провести перерахування та виплату належних сум позивачеві відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Враховуючи, що позивачеві  починаючи з 01.01.2009 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року відповідач повинен провести позивачеві  перерахунок та виплату щомісячні державної соціальної допомоги згідно зі ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" .

Відповідно до 1т. ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача  витрати по сплаті судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 62, 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, статтями 10, 11, 15, 60,88, 213-215 ЦПК України,

суд-

ВИРІШИВ:

Заявлені вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська щодо не підвищення   ОСОБА_1 до пенсії за віком, як дитині війни, у період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська здійснити нарахування та виплату на користь  ОСОБА_1 щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії у розмірі передбаченому ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік.

Стягнути з Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська на користь  ОСОБА_1 витрати, пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи в сумі 120 гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1 судовий збір в сумі  51 гривня 00 копійок .

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі у 10-денний строк після оголошення рішення  апеляційної скарги.

Головуючий:                                                                  Матвєйшина  О.Б.