Справа № 2-114/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2010 року                             Турійський районний суд

                                    Волинської області

в складі: головуючого судді                     Воробей І.В.

                при секретарі                         Ганюк З.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Турійського районного суду в смт.Турійськ Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену державну соціальну допомогу дитині війни ,-  

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся із зазначеним вище позовом до управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що він як особа, яка має статус дитини війни, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2007 року така допомога йому взагалі не виплачувалася, а впродовж періоду з 01 січня 2008 року до 31 травня 2010 року - виплачувалась у розмірі меншому, ніж визначений законом. А тому просив визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області щодо ненарахування та невиплати йому як дитині війни державної соціальної допомоги у визначеному ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому державну соціальну допомогу у вищевказаному розмірі за період з 01 січня 2007 року до 31 травня 2010 року включно та в подальшому здійснювати нарахування та виплату такої допомоги.    

Відповідачем подано письмове заперечення проти даного позову, у якому не оспорюється та обставина, що позивач наділений правовим статусом дитини війни і як пенсіонер має право на передбачену ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” надбавку до пенсії у відповідному розмірі. При цьому відповідач зазначає, що п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” було зупинено дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік. У зв’язку з цим та через відсутність у Державному бюджеті України коштів на фінансування згаданої соціальної гарантії у 2007 році надбавка до пенсії дітям війни взагалі не нараховувалася та не виплачувалася. Починаючи з січня 2008 року, позивачу згідно з вимогами ст.6. Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, викладеної в редакції п.41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, виплачувалась надбавка до пенсії в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 22 травня 2008 року підвищення до пенсії дітям війни виплачувалося у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, зокрема: з 22 травня 2008 року – по 48 грн. 10 коп., з 1 липня 2008 року – по 48 грн. 20 коп. та з 1 жовтня 2008 року і по даний час – по 49 грн. 80 коп. щомісячно. Таким чином, відповідач вважає, що нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії у 2008-2010 роках здійснювалось у відповідності з вимогами чинного законодавства і виключно в межах бюджетних асигнувань. Крім того, відповідач вказує на пропущення позивачем визначеного ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) річного строку звернення до суду щодо позовних вимог, які стосуються 2007 року, оскільки про порушення свого права позивач повинен був дізнатися після офіційного опублікування норм законів, які обмежували його право на отримання згаданої соціальної гарантії, та рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, котрим такі соціальні гарантії було відновлено, тобто ще у 2007 році. У зв’язку з цим відповідач вважає вищевказаний позов безпідставним та просить відмовити в його задоволенні.

Сторони в судове засідання не з’явилися, подавши заяви про розгляд справи без їхньої участі, у зв’язку з чим, судом, відповідно до ст.169 ЦПК України, визнано за можливе здійснювати розгляд даної справи за відсутності позивача та представника відповідача.

Таким чином, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити  частково.

    Як встановлено в судовому засіданні і що стверджується матеріалами справи, зокрема, пенсійним посвідченням № НОМЕР_1, виданим 25 січня 1994 року, ОСОБА_1 з 01 грудня 1993 року отримує пенсію за віком і має статус дитини війни, про що свідчить наявний у пенсійному посвідченні позивача штамп відповідного зразка (а.с.12).

З довідки управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області від 23 червня 2010 року № 677 видно, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу ОСОБА_1 протягом 2007 року підвищення до пенсії як дитині війни (а.с.13).

Як вбачається з цієї ж довідки, управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області нарахувало і виплатило позивачу ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни у січні, лютому та березні 2008 року в сумі 47.00 грн. на місяць, у квітні, травні та червні 2008 року – в сумі 48.10 грн. на місяць, у липні, серпні та вересні 2008 року – в сумі 48.20 грн. на місяць, у жовтні, листопаді та грудні 2008 року – в сумі 49.80 грн. на місяць, у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2009 року - в сумі 49.80 грн. на місяць, у січні, лютому, березні, квітні та травні 2010 року – в сумі 49.80 грн. на місяць, а всього за період з 01 січня 2008 року до 31 травня 2010 року включно – в сумі 1 425.90 грн. (а.с.13).

Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від                  18 листопада 2004 року № 2195-IV , який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-V,  дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2007 рік.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Вказане положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вищезазначеного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта, і таким чином з 09 липня 2007 року фактично було відновлено дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в першочерговій редакції Закону від 18 листопада 2004 року.  

2

Пунктом 41 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року   № 107-VI  , який набрав чинності 01 січня 2008 року, текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року у справі № 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Положення п.41 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта, і таким чином з 22 травня 2008 року фактично було знову відновлено дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в першочерговій редакції Закону від 18 листопада 2004 року.

Таким чином, дія положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в першочерговій редакції Закону від 18 листопада 2004 року була відновлена з 09 липня 2007 року і тривала до 31 грудня 2007 року, після чого знову була відновлена з 22 травня 2008 року і триває й на даний час.

    Відповідно до п.1.1 та п.1.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5, зареєстрованої Міністерством юстиції України 13 березня 2008 року, у правління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, постановами правління, наказами Фонду, наказами та розпорядженнями регіональних управлінь, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

Згідно з пп.6 п.2.2  цього ж Положення, управління Пенсійного фонду України в районі відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного  законодавства.

Як уже зазначалося вище, саме управлінням Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області, де позивач перебуває на обліку, нараховувалося та виплачувалося ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2008 року до 31 травня 2010 року включно. А тому, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що саме на відповідача покладено обов’язок нарахування, здійснення перерахунків та виплати позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”   від 09 липня 2003 року № 1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Відповідно до абз.5 ч.1 ст.62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-V, розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць складає з 1 квітня 2007 року 406 гривень, з 1 жовтня 2007 року – 411 гривень.

Згідно з абз.5 ч.1 ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів”  від 28 грудня 2007 року № 107-VI,  розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць складає з 1 квітня 2008 року 481 гривню, з 1 липня 2008 року – 482 гривні, з 1 жовтня 2008 року – 498 гривень .

Відповідно до ст.54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26 грудня 2008 року № 835-VI,  з урахуванням положень абз.5 ч.1 ст.58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року   № 107-VI ,  розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць складає з 1 січня 2009 року 498 гривень, з 1 листопада 2009 року – 573 гривні.

Згідно з абз.5 ч.1 ст.52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”  від 27 квітня 2010 року № 2154-VI,  розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць складає з 1 січня 2010 року 695 гривень, з     1 квітня 2010 року – 706 гривень.

Оскільки позивачеві у 2007 році взагалі не нараховувалося і не виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни, а з травня 2008 року до травня 2010 року включно таке підвищення нараховувалося та виплачувалося у розмірі меншому, ніж 30 % мінімальної пенсії за віком, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1, а тому:

- визнає протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області щодо ненарахування та невиплати позивачу, як особі, яка має статус дитини війни, щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року до 31 травня 2010 року включно;

- зобов’язує управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області нарахувати та виплатити позивачу, як особі, яка має статус дитини війни, підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року до 31 травня 2010 року включно з урахуванням вже виплаченої за період з травня 2008 року до травня 2010 року включно суми такого підвищення, виходячи з визначеного відповідно до положень ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” розміру мінімальної пенсії за віком .

Вимоги позивача зобов’язати відповідача і в майбутньому здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії у визначеному законом розмірі не підлягають до задоволення, оскільки вищенаведені норми чинного законодавства і без того зобов’язують відповідача здійснювати нарахування та виплату пенсії у визначених законом розмірі та строки. При цьому, позивачем не доведено, що відповідачем будуть і надалі порушуватись його права, зокрема - право на отримання підвищення до пенсії у визначеному законом розмірі.

Суд також вважає надуманими та такими, що суперечать чинному в Україні законодавству, доводи відповідача про неможливість здійснення спірних виплат через недостатність бюджетних асигнувань.

Так, відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року № 3477-IV,  суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

3

Як зазначив Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 08 листопада       2005 року у справі “Кечко проти України”, заява № 63134/00, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення). Згідно з п.26 даного Рішення, Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Крім того, відповідно до п.3, пп.пп.1, 2 п.4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від  24 жовтня 2007 року № 1261, одним з основних завдань Пенсійного фонду України є участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування і відповідно до покладених завдань Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, а також бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України.

Тому, будучи повноправним учасником процесу бюджетного планування, Пенсійний фонд України зобов’язаний здійснювати визначений законом комплекс необхідних заходів по резервуванню та залученню коштів Державного бюджету України для здійснення передбачених ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни” виплат особам, які мають статус дитини війни, в тому числі й позивачу у справі.

Посилання відповідача на пропущення позивачем визначеного ч.2 ст.99 КАС України річного строку звернення до суду з позовними вимогами за 2007 рік не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України, справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Згідно зі ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що положення ч.2 ст.99 КАС України при вирішенні даного спору не можуть бути застосовані і позивачем не пропущено трирічного строку звернення до суду з вищевказаним цивільним позовом.

    Ухвалюючи рішення на користь позивача, суд на підставі ч.1 ст.88 ЦПК України відповідно до задоволених позовних вимог стягує з відповідача на користь позивача         ОСОБА_1 сплачені ним та документально підтверджені судові витрати, зокрема, 08.50 грн. судового збору та 37.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього – 45.50 грн.

    Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”   від 09 липня 2003 року № 1058-IV,  абз.5 ч.1 ст.62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-V, абз.5 ч.1 ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів”  від 28 грудня 2007 року № 107-VI,  ст.54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26 грудня 2008 року № 835-VI,  абз.5 ч.1 ст.52 Закону України “Про Державний бюджет України на  2010 рік”  від 27 квітня 2010 року № 2154-VI, ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року № 3477-IV,  Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, п.3, пп.пп.1, 2 п.4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, п.1.1 та п.1.2, пп.6 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком впродовж періоду з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року до 31 травня 2010 року включно.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року до 31 травня 2010 року включно з урахуванням вже виплаченої за період з травня 2008 року до травня 2010 року включно суми такого підвищення, виходячи з визначеного ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”   від 09 липня 2003 року № 1058-IV  розміру мінімальної пенсії за віком .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області в користь ОСОБА_1 45.50 (сорок п’ять гривень 50 копійок) судових витрат.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана апеляційному суду Волинської області через Турійський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана апеляційному суду Волинської області через Турійський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Головуючий: