Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 6035 / 2010 р. Головуючий у 1 інстанції: Смолка І.О.
Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.,
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«02» вересня 2010 року. м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.,
Суддів: Стрелець Л.Г.,
Кочеткової І.В.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ «Укрсиббанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від «24» червня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5 до акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк», ЗАТ «Страхова компанія «АХА Україна», третя особа: Орган опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради про стягнення грошової суми, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2009 року ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5 до АКІБ «Укрсиббанк», ЗАТ «Страхова компанія «АХА Україна», третя особа: Орган опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради про стягнення грошової суми.
В позові зазначала, що 24.08.2006 року внаслідок ДТП, яке сталося ІНФОРМАЦІЯ_2, помер її чоловік - ОСОБА_6, шлюб з яким було зареєстровано 13.09.2003 року. ОСОБА_5 є дочкою померлого від першого шлюбу.
На ім'я ОСОБА_6 був зареєстрований власності автомобіль СHEVROLET EVANDA LA69Z, 2005 р.в., державний номер НОМЕР_1. Автомобіль було придбано в кредит, який одержано в АКІБ «УкрСиббанк». Кредитний договір №97-9--К/Р від 19.04.2005 року було укладено ОСОБА_6 за її згоди.
Зазначений автомобіль був спільною власністю подружжя. 08.11.2008 року нею одержано свідоцтво про право власності на 1/2 частку автомобіля СHEVROLET EVANDA як на частку в спільному майні подружжя, а на іншу Ѕ часину державним нотаріусом 6-ї Запорізької державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого власниками спадкової Ѕ частини автомобіля є вона, її неповнолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка померлого ОСОБА_6 від першого шлюбу ОСОБА_5 по 1/3 частці кожний.
Під час ДТП зазначений автомобіль було пошкоджено. Їй стало відомо, що 21.04.06 року ОСОБА_6 було укладено договір страхування №068589/05А вищезазначеного автомобіля зі СК «ЗАТ «СК «Український страховий альянс» в філії зазначеної компанії - Запорізькому Територіальному Управлінні ЗАТ СК «Український страховий альянс», правонаступником якої є відповідач ЗАТ СК «АХА Україна», що підтверджується довідкою від 01.07.2009 року.
Згідно листа начальника Запорізького ТУ ЗАТ СК «АХА Україна» від 01.07.09 року, страхове відшкодування за договором у розмірі 72941,27 грн. було виплачене отримувачу ЗУ ДРД АКІБ «УкрСиббанк» 17.01.2007 року.
Оскільки заборгованість за кредитним договором на час смерті ОСОБА_6 була менша від нарахованої суми страхового відшкодування, вважає, що різниця між заборгованістю за кредитним договором та сумою страхового відшкодування отримана банком безпідставно та підлягає стягненню з банку на їх користь. При цьому їй належить 1/2 частка цієї суми як частка в спільному майні подружжя, а інша 1/2 частина є спадковим майном і має бути власністю всіх трьох спадкоємців по 1/3 частці.
З огляду на вищевикладене, просила суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 16813,4 грн. як безпідставно набуте майно.
В судовому засіданні ОСОБА_3 позов підтримала частково в сумі 7327,05 грн., що складає різницю між сумою страхового відшкодування та заборгованість ОСОБА_6 на день смерті за кредитним договором №97-9--К/Р від 19.04.2005 року в сумі 57392,95 грн. та заборгованістю за договором про відкриття карткового рахунку № Еіm2 ЗП 29/693/9 від 08.04.2005 року в сумі 8221,27 грн. В іншій частині від позову відмовилась.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2010 року в позов задоволено.
Стягнуто з АКІБ «Укрсибанк» на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 7327, 05 грн., як безпідставно набуте майно у наступних частках: на користь ОСОБА_3 – 3663,52 грн., як частку в спільному майні подружжя та 1221,17 грн. як 1/3 частку спадкового майна, а всього – 4884, 69 грн.; на користь ОСОБА_4 – 1221,17 грн.; на користь ОСОБА_5 – 1221,17 грн.
В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсиббанк», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд повинен зазначити, в тому числі, які конкретно права і свободи порушено, навести правове обґрунтування останніх та зазначити шляхи їх поновлення.
Оскаржуване рішення за формою і змістом зазначеним вимогам закону не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції у порушення вищезазначених норм закону неправильно застосував норми матеріального права, та помилився у визначенні моменту припинення зобов'язань ОСОБА_6 перед АТ «УкрСиббанк» за Кредитним договором №97-9-К/Р від 19.04.2005 року (далі за текстом також - Кредитний договір), та за Договором №Еіm ЗП 29/2693 від 08.04.2005 року про відкриття картрахунка та видачу платіжної карти з додатковою угодою №1 від 08.04.2005 року до договору про встановлення ліміту овердрафта (далі за текстом також - Договір карткового рахунку), в частині сплати нарахованих відсотків за користування кредитними коштами згідно Кредитного договору та Договору карткового рахунку.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з п.1.2.2. Кредитного договору, кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок банку.
Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих Банком Позичальнику згідно умов даного договору, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність банку (п.1.3.2. Кредитного договору).
Згідно гі.2.8. додаткової угоди №1 від 08.04.2005 року до Договору карткового рахунку, клієнт сплачує банку проценти за користування овердрафтом з дати видачі овердрафту, по день, коли такий овердрафт вважається погашеним.
Строк дії кредитного договору встановлюється з дати його укладення і до повного погашення суми кредиту, плати за кредит (п.9.5. Кредитного договору).
Згідно частини 1 статті 608 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Статтями 1218, 1219 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 цього Кодексу.
Виходячи з правового аналізу норм п.5 ч. І статті 1219 Цивільного кодексу України у поєднанні з ч. І статті 608 Цивільного кодексу України, не входять до складу спадщини лише ті обов'язки особи як боржника, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця і у зв'язку з цим не можуть бути виконані іншою особою, і відповідно, входять до складу спадщини ті обов'язки особи як боржника, що можуть бути виконані іншою особою.
Тобто, що стосується кредитних зобов'язань спадкодавця, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому факту, що зобов'язання за кредитним договором складається не лише з обов'язку щодо погашення кредиту, а може містити й інші зобов'язання, покладені на позичальника з метою захисту прав та інтересів банку, серед яких можуть бути також права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою позичальника (спадкодавця), і які, відповідно до вимог п.5 ч. І статті 1219 ЦК України у поєднанні з ч. І статті 608 ЦК України, не входять до складу спадщини.
Інші ж зобов'язання, передбачені кредитними договорами, а саме, щодо сплати заборгованості за кредитом та плати за користування кредитними коштами, не є обов'язками, що нерозривно пов'язані з особою позичальника (спадкодавця) і у зв'язку з цим можуть бути виконані іншою особою. Отже, обов'язки позичальника (спадкодавця), передбачені п.1.3.2. Кредитного договору та п.2.8. додаткової угоди №1 від 08.04.2005 року до договору карткового рахунку (щодо сплати заборгованості за користування кредитними коштами(%)) існували на момент відкриття спадщини та відповідно увійшли до складу спадщини на підставі статті 1218 ЦК України.
Таким чином, була успадкована позивачами на підставі статті 1218 ЦК України не сума заборгованості за відсотками, що виникла станом на дату відкриття спадщини, а були успадковані саме обов'язки п.1.3.2. Кредитного договору та п.2.8. додаткової угоди №1 від 08.04.2005 року до договору карткового рахунку щодо сплати процентів, які нараховувались до повного погашення заборгованості за кредитами.
Задовольняючи позов суд зазначених обставин не урахував.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що банк обгрунтовано нарахував відсотки за користування кредитними коштами після смерті позичальника та відповідно були направленні суми страхового відшкодування на погашення загальної заборгованості за кредитними договорами, нарахованої станом на дату погашення цієї заборгованості.
З наведених мотивів не можна визнати правильним висновок суду першої інстанції, що позивачу ОСОБА_3 належить повернути суму, яка перевищує розмір заборгованості ОСОБА_6 перед банком на день смерті ОСОБА_6, оскільки з наданого в засіданні суду апеляційної інстанції розрахунку заборгованості ОСОБА_6 на день смерті, та нарахованих відсотків до дня погашення заборгованості видно, що сума вказаної заборгованості відповідає сумі перерахованій банку ЗАТ „Страхова компанія „АХА Україна” і тому підстав для задоволення позовних вимог немає.
З урахуванням викладеного рішення суду першої інстанції не можливо визнати законним та обґрунтованим воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ПАТ «Укрсиббанк» задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від «24» червня 2010 року в цій справі скасувати, та ухвалити нове рішення наступного змісту:
В задоволенні позовних вимог про стягнення грошової суми відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: