Справа № 22Ц-4665/2010 Головуючий у суді І інстанції Верещак А.М.
Категорія 01, 57 Доповідач у суді ІІ інстанції Оношко Г.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Хопти С.Ф.,
суддів: Мережко М.В., Оношко Г.М.,
при секретарі: Вішик О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання дій суб’єкту владних повноважень протиправними та стягнення недоплаченої грошової допомоги, -
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2009 року позивач звернувся з названим адміністративним позовом, посилаючись на те, що він являється інвалідом 2-ї групи та має право на пільги, встановлені для інвалідів війни, в зв’язку з чим відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни до 5-го травня, але йому виплачено відповідачем у 2008 році лише 400 грн., що змушує його звертатись до суду за захистом своїх прав.
Позивач просив визнати відмову відповідача у виплаті йому недоплаченої допомоги неправомірною, зобов'язати відповідача дорахувати та виплатити недоплачену допомогу.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2009 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Визнано дії управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області щодо відмови ОСОБА_3 в проведенні перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2008 рік в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком - неправомірними.
Зобов'язати управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області провести перерахунок та доплату ОСОБА_3 як інваліду війни 2-ї групи недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня в розмірі 3 448 (три тисячі чотириста сорок вісім) грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що вказана постанова суду від 02 квітня 2009 року винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а також просить розглядати справу без участі їх представника.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом 2-ї групи та має право на пільги, встановлені для інвалідів війни, в зв’язку з чим відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни до 5-го травня, що підтверджується відповідними доказами.
Задовольняючи позовні вимоги, суд І інстанції виходив з тих обставин, що рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 визнані неконституційними відповідні положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", тому в даних правовідносинах підлягає застосуванню Закон України "Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту" .
Колегія суддів не погоджується з висновками суду І інстанції щодо задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Одноразова грошова допомога до 5 травня позивачу виплачувалася у розмірах, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік".
Разом з тим, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" зупинялася дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ,а виплата щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня здійснювалася у меншому розмірі - на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та Постанови КМУ №183 від 12 березня 2008 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».
Судом правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин щодо виплати щорічної грошової допомоги за 2008 р. були наявні нормативно-правові акти, а саме: Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій. Отже, для вирішення цього спору необхідно визначитися, який з вказаних законів є пріоритетним та підлягав застосуванню.
Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає також закону України:, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від З жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те. що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення грошової доплати за 2008 р. суд І інстанції необґрунтовано послалися на рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р.№10-рп/2008 , яким визнані неконституційними відповідні положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік".
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції. України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, за наявності декількох законів, норми які по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, необхідно встановити положення яких рівнозначних за юридичною силою законів були діючими: Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чи Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", з урахуванням тих обставин, що у зв'язку з рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008р.№10-рп/2008 були визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» відносно зупинення дії положень спеціального Закону щодо виплат разової щорічної допомоги до 5 травня.
Судом встановлено, що на момент виникнення спірних відносин, а саме, на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів - 29 квітня 2008 р., положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" були діючими, та були визнані неконституційними рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008р.№10-рп/2008 , тобто після проведеної виплати. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з наведеного дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" не можна визнати неправомірними, оскільки відповідач на час приведення спірних виплат діяв відповідно до встановлених норм Закону.
Виплата щорічної разової грошової допомоги здійснювалася до 5 травня 2008 року - в період коли наведені норми Закону були чинними, а їх виконання обов'язковим для Управління.
Таким чином дії відповідача на час виплати позивачу зазначеної у Законі № 3551-XII одноразової грошової допомоги були правомірними і узгоджувалися з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України.
Оскільки невиплата позивачу зазначеної допомоги у повному розмірі викликана не протиправними діями Управління, а прийняттям законодавцем неконституційних положень до Закону № 489-V, то захист його порушених прав щодо отримання недоплаченої суми може відбуватися лише в порядку визначеному частиною 3 статті 152 Конституції України.
Відповідно до ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
З огляду на вищенаведене та враховуючи, що судом повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що судове рішення підлягає: скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316,304-1 ЦПК України, колегія судді:. - .
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до правління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання дій суб’єкту владних повноважень протиправними та стягнення недоплаченої грошової допомоги - відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: