Судове рішення #10749626

Справа № 22Ц-4193/2010     Головуючий у суді І інстанції Таран Н.Г.

Категорія 01, 57     Доповідач у суді ІІ інстанції Оношко Г.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

18 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Хопти С.Ф.,

суддів: Мережко М.В., Оношко Г.М.,

при секретарі: Вішик О.Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області про зобов’язання провести перерахунок та виплату доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2009 року позивач звернувся до відповідача з названим позовом. У позові зазначав , що він проживає в зоні посиленого радіологічного контролю, не працює. Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на доплату в розмірі, визначеному Законом. Проте вказана доплата проводиться в значно меншому розмірі, здійснити перерахунок відповідач відмовився, тому просив визнати дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок доплати відповідно до ст. 39 Закону неправомірними, зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити, яка має бути встановлена в розмірі однієї мінімальної заробітної плати в розмірі 460 грн. – 01 грудня 2007 року.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від                         26 травня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Постановлено визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку доплати до пенсії позивачеві протиправними, зобов’язано відповідача провести перерахунок доплати до пенсії позивачеві з урахуванням мінімальної заробітної плати починаючи з 03 березня 2008 року з урахуванням проведених виплат, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи постанову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач є особою, яка проживає в зоні посиленого радіологічного контролю зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України як непрацюючий пенсіонер.

Відповідно до паспорта позивача він зареєстрований та постійно проживає у АДРЕСА_1.

Згідно з Постановою КМ України № 106 від 23.07.1991 року місто Узин віднесено до IV зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться оплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю – одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 ст. 39 вищезазначеного Закону (ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем виплачувалась доплата до пенсії відповідно до вимог постанови КМ України № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 5,20 грн.

Проте   постанова КМ України № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ,суперечать вимогам ст.ст. 39 , 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" , судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до статей 8  та 22 Конституції України  не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України  і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).   Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Рішеннями Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за №10—рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України пункт 28 розділу 11 «Внесення змін до законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», яким змінено ч.1,2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Дане рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, тому ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діє в попередній редакції.

Виходячи ї загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру доплати до пенсії у зв’язку з проживанням на радіоактивно забрудненій території, передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , необхідно керуватися ст. 39 цього Закону, а не постановою Кабінету Міністрів України № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»,яка суперечать вимогам ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності своїх дій з посилання на відсутність бюджетних коштів та відсутність фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які здійснюються не за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а за рахунок державного бюджету не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного с пору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених позовних вимог, не є підставою для невиконання відповідачем своїх обов’язків.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у рішенні.

Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області відхилити.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від                            26 травня 2009 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

.

Головуючий

Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація