ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 26 серпня 2010 р.                                                                                    № 2/121-30/118  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Коробенка Г.П.,

Жаботиної Г.В.,

розглянула

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Агро" (далі –Товариство)

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду

від20.07.10 (в частині вжиття заходів до забезпечення позову)

у справі№ 2/121-30/118

господарського судуміста Києва    

за позовомдочірнього підприємства закритого акціонерного товариства "Теувес Холдинг "Тегра Україна ЛТД"
(далі –Підприємство)

доТовариства

простягнення 10 194 880,30 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Ковш Д.А. (за дов. б/н від 03.03.10);

- відповідача:Староста І.І. (за дов. б/н від 25.08.10);

Ходак А.Д. (за дов. № 02вих10 від 13.01.10);

Жолудь І.О. (за дов. № 01вих10 від 13.01.10).

Ухвалою від 18.08.10 колегії суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Кравчука Г.А., Жаботиної Г.В., касаційна скарга Товариства б/н від 29.07.10 була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні.

У зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, розпорядженням від 19.08.10 заступника Голови Вищого господарського суду України для касаційного перегляду справ, призначених до розгляду у судовому засіданні на 26.08.10 колегією суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Кравчука Г.А., Жаботиної Г.В., створено колегію суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Коробенко Г.П., Жаботина Г.В., яка переглядає справу по суті.

Про вказані обставини присутніх представників сторін повідомлено на початку судового засідання. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.08.10 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Як вбачається з правового аналізу матеріалів справи, рішенням від 28.07.09 господарського суду міста Києва (суддя Домнічева І.О.) позовні вимоги Підприємства задоволено.

З Товариства на користь Підприємства стягнуто 1 500 000,00 грн. штрафних санкцій за договором поставки, 8 550 000,00 грн. збитків, 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 15.09.09 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Гарник Л.Л., суддів –Іваненко Я.Л., Євдокимова О.В.) рішення від 28.07.09 господарського суду міста Києва залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства –без змін.

Постановою від 09.12.09 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а постанову від 15.09.09 Київського апеляційного господарського суду –без змін.

Постановою від 02.03.10 Верховного Суду України касаційну скаргу Товариства задоволено .

Постанову від 09.12.09 Вищого господарського суду України, постанову від 15.09.09 Київського апеляційного господарського суду  та рішення від 28.07.09 господарського суду міста Києва скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду рішенням від 17.06.10 господарського суду міста Києва (суддя Ващенко Т.М.) у задоволенні позовних вимог Підприємству відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Підприємство звернулось до суду з апеляційною скаргою, паралельно подавши заяву про забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства в межах 11 867 803,00 грн. на р/р 26 004007295000 в АТ "Каліон Банк Україна", м.Київ, МФО 300379, що належить Товариству, та інші наявні рахунки Товариства.

При цьому вказана заява Товариства про забезпечення позову мотивована тим, що оскільки основним видом діяльності Товариства є вирощування та продаж зернових культур, то до моменту збору врожаю зернових (до осені) у Товариства можуть бути лише витрати, а тому сума коштів, наявна на рахунках Товариства, може суттєво зменшитись, що унеможливить виконання рішення суду, яке може бути прийняте у даній справі.  

Також, Товариство посилалось на те, що Товариство входить до холдингу компаній "NAP Holding (Ukraine) Limited" (м.Нікосія, Кіпр), місце заснування якого знаходиться в офшорній зоні, у зв'язку з чим заявник вбачає можливість приховання Товариством наявних коштів.

Ухвалою від 20.07.10 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Синиці О.Ф., суддів –Пашкіної С.А., Баранця О.М.) про прийняття апеляційної скарги Підприємства до провадження, зокрема, задоволено заяву Підприємства про вжиття заходів до забезпечення позову.

Накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству, в розмірі 11 867 803,00 грн., що знаходяться на р/р 26004007295000 в АТ "Каліон Банк Україна", м.Київ, МФО 300379, та/або на будь-яких інших рахунках Товариства, які будуть виявлені державним виконавцем у процесі виконання ухвали про забезпечення позову.

При винесенні такої ухвали апеляційний суд зазначив, що оскільки рішення місцевого суду не вступило в законну силу, то спір між сторонами фактично триває, а тому у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог існує ймовірність виникнення обставин щодо утруднення або унеможливлення його виконання. При цьому апеляційний суд взяв до уваги доводи заяви Підприємства про те, що основним видом діяльності Товариства є вирощування та продаж зернових культур, а оскільки збір врожаю припадає на осінь 2010 року, то до цього часу грошові кошти на рахунки  Товариства надходити не будуть. Також, суд врахував, що Товариство входить до холдингу, місце заснування якого здійснено в офшорній зоні (Кіпр), у зв'язку з чим у Товариства існує можливість приховати свої грошові кошти.

Вважаючи зазначену ухвалу апеляційного суду щодо вжиття заходів до забезпечення позову помилковою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу від 20.07.10 Київського апеляційного господарського суду у визначеній частині скасувати.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми процесуального права, зокрема: ст.ст. 34, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що збір врожаю триває з липня, а накладення арешту на грошові кошти Товариства, яке займається вирощуванням та продажем зернових культур, призводить до значних збитків, оскільки Товариство позбавлено можливості сплачувати поточні платежі, пов'язані з господарською діяльністю, в тому числі профінансувати збір врожаю, а отже й отримати прибуток з нього.

Щодо посилань суду на те, що Товариство входить до холдингу, місце заснування якого здійснено в офшорній зоні Кіпру, у зв'язку з чим у Товариства існує можливість приховати свої грошові кошти, скаржник звернув увагу на те, Кіпр не входить до переліку офшорних зон, визначених у розпорядженні Кабінету Міністрів України від 24.02.03 № 77-р.

Присутній у судовому засіданні 26.08.10 представник Підприємства щодо доводів та вимог скаржника заперечував, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що за змістом ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Про забезпечення позову виноситься ухвала, яку може бути оскаржено в установленому порядку.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Разом з тим, як свідчить юридичний аналіз матеріалів даної справи, накладаючи арешт на грошові кошти в розмірі 11 867 803,00 грн. на рахунках Товариства, апеляційний суд не пересвідчився в наявності грошових коштів на рахунках Товариства в цілому. Однак, саме факт наявності коштів на рахунках дає можливість припускати, що такі грошові кошти можуть зникнути або зменшитись настільки, що це призведе до неможливості виконання рішення. Водночас, суд апеляційної інстанції з метою з'ясування вказаних питань не знайшов за необхідне здійснити заходи в порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до роз'яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України
№ 9 від 22.12.06 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном (в тому числі грошовими коштами) іноді призводить до незворотних наслідків.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судом апеляційної інстанції при винесенні оскарженої ухвали наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

Так, при винесенні оскарженого процесуального акту апеляційним судом не було враховано, що арешт на грошові кошти Товариства  може призвести до неможливості профінансувати збір врожаю, чим будуть завдані збитки такому підприємству. Крім того наведене призведе до ненадходження коштів, які б могли б бути використані для оплати у разі задоволення позовних вимог у даній справі.

Разом з тим, доводи про можливість приховання Товариством належних йому грошових коштів через офшорну зону є лише припущеннями, які документально не підтверджені, а набуття кіпрською компанією у власність часток у статутному фонді Товариству ще не означає, що Товариство або кіпрська компанія є недобросовісними господарюючими суб'єктами, оскільки такі факти мають доводитись слідчими органами.  

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що в даному випадку вимоги Підприємства про забезпечення позову в даному випадку були задоволенні за відсутності доведення обставин, що можуть свідчити про необхідність їх застосування, а також за умови наявності передумов, що така процесуальна дія, вчинена в сезон збирання врожаю, може мати значні негативні наслідки для господарюючого суб'єкта (відповідача у справі), основною діяльністю якого є вирощування та продаж сільськогосподарських культур.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що клопотання Підприємства про вжиття заходів до забезпечення позову було розглянуто апеляційним судом без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що призвело до прийняття оскарженого судового акту з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України в даному касаційному провадженні обмежилась перевіркою застосування апеляційним судом лише норм процесуального права в контексті наявної касаційної скарги Товариства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Агро" б/н від 29.07.10 задовольнити.

Ухвалу від 20.07.10 Київського апеляційного господарського суду у справі № 2/121-30/118 господарського суду міста Києва в частині вжиття заходів до забезпечення позову скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного перегляду по суті.

Головуючий Є.Першиков

судді:Г.Коробенко

Г.Жаботина