Справа № 2-1053/2010
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2010 року смт.Красногвардійське
Красногвардійський районний суд АР Крим у складі:
головуючого – судді Павлюкової О.В.,
при секретарі – Ланговій І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Красногвардійське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні із дитиною та визначення порядку спілкування спілкування із дитиною, третя особа: орган опіки і піклування Красногвардійської районної державної адміністрації та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення часу спілкування із дитиною, третя особа: орган опіки і піклування Красногвардійської районної державної адміністрації, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який ним було уточнено про зобов’язання відповідачки не чинити перешкоди у спілкуванні із сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зобов’язання відповідачки надавати йому можливість спілкування із сином поза місцем її проживання у 1 та 3 вихідні місяця з 09 год. до 19 год., тобто 4 дні на місяць, зобов’язання ОСОБА_2 надавати йому можливість забирати сина до м.Севастополь, та спілкуватися із дитиною за місцем його проживання протягом 7 діб на місяць, також просив визнати дії ОСОБА_2 такими, що порушують його права, гарантовані Сімейним кодексом України та зобов’язання відповідачки вирішувати всі питання, що стосуються виховання та навчання дитини із ним. Просив стягнути з відповідачки судові витрати. Вимоги мотивує тим, що відповідачка безпідставно не надає йому можливість спілкування із дитиною, внаслідок чого, порушує його права як батька дитини. Рішенням відділу опіки та піклування Красногвардійської РДА йому було встановлено дні спілкування із сином, проте вказане рішення відповідачкою не виконується, відповідачка не впускає його до будинку, де проживає із дитиною, в її будинку його оскорбляють, в зв’язку із чим, він був змушений звернутися до органів внутрішніх справ. На його неодноразові звернення до відповідачки із вимогою спілкування із дитиною, йому було відмовлено, більш того, під час кожного спілкування із дитиною, між ним та ОСОБА_2 виникають конфлікти, в яких також приймає участь мати відповідачки. Для того, щоб мати можливість спілкування із дитиною, відповідачка вимагала, щоб він приніс вибачення її матері ОСОБА_4 Щоб не давати йому можливість спілкування із дитиною, вона ховала дитину до шафи, забороняла приносити дитині продукти харчування. В обмін на спілкування із дитиною вимагала зареєструвати її у м.Севастополі, за місцем його проживання.
Відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, який нею був уточнений у судовому засіданні, просила суд визначити часи спілкування ОСОБА_1 із дитиною відповідно до рішення Красногвардійської районної державної адміністрації від 09.03.2010 року 1 та 3 вихідний місяця по узгодженню із нею, мотивуючи тим, що дійсно батько дитини має право на спілкуванні із дитиною и участь у її вихованні, тому вона погоджується із розпорядженням Красногвардійської районної державної адміністрації. Проте, відповідачем не надано доказів того, що його умови проживання відповідають потребам дитини, яку він просить забирати до м.Севастополя на 7 днів щомісяця. Первісний позов не визнала та пояснила, що ОСОБА_1 негативно впливає на дитину, бо має агресивний характер, його поведінка порушує психічний стан дитини. Він двічі намагався викрасти дитину, хоча у спілкуванні із дитиною йому ніхто не відмовляв. Він не може виховувати дитину, бо не розуміє чим годувати дитину, вважає, що можна порушувати розпорядок дня дитини, будити дитину коли він спить, щоб з ним спілкуватися. Крім того, він не сплачує аліменти на утримання дитини. Також вона неодноразово зверталася до ОВС із заявами про її побиття відповідачем, вказані дії відповідачем здійснювалися у присутності дитини. Одного разу їй навіть прийшлося ховатися з дитиною до шафи у квартирі, бо ОСОБА_1 вів себе агресивно. Коли ОСОБА_1 приходить спілкуватися із дитиною, то завжди провокує конфлікти, оскорбляє її та членів її родини, погрожує їй.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задовольнити з підстав наведених у заяві. Зустрічний позов не визнав в повному обсязі.
Відповідачка та її представник в судовому засіданні підтримали свої вимоги про визначення часу спілкування ОСОБА_1 із дитиною відповідно до рішення Красногвардійської районної державної адміністрації від 09.03.2010 року 1 та 3 вихідний місяця по узгодженню із нею. Первісний позов не визнали в повному обсязі.
Третя особа – відділ опіки та піклування Красногвардійської районної державної адміністрації позов ОСОБА_1 підтримав частково, в частині усунення перешкод у спілкуванні із дитиною, в інший частині просив відмовити. Позов ОСОБА_2 про визначення часу спілкування ОСОБА_1 із дитиною відповідно до рішення Красногвардійської районної державної адміністрації від 09.03.2010 року підтримала. Також представник третьої особи, з урахуванням пояснень сторін в судовому засіданні, а також відносин, які склалися між позивачем та відповідачкою, просила визначити спілкування із дитиною тільки у присутності матері. Представник пояснила, що рішення органом опіки та піклування приймалося на підставі перевірених обставин, а також з урахуванням відносин сторін. Заперечувала проти задоволення вимог позивача про надання йому можливості спілкування із дитиною протягом 7 днів в м.Севастополі, бо дитини є дуже малою, їй всього 2 роки, в такому віці діти є більш прихильними до матері.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. У задоволенні позову ОСОБА_2 необхідно відмовити.
Судом встановлено, що сторони 15 лютого 2010 року розірвали шлюб, від якого мають малолітню дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, виданим 03.07.2008 року, виданим відділом РАГС Ленінського РУЮ в м.Севастополі.
Після розірвання шлюбу малолітня дитина залишилася проживати з матір’ю ОСОБА_2, яка перешкоджає ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною в зв’язку з чим, позивач та відповідач зверталися до органів опіки і піклування із заявами щодо визначення участі батька у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Розпорядженням Красногвардійської районної державної адміністрації від 09.03.2010 року № 174 визначено порядок участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини – ОСОБА_3 – йому надано право забирати малолітнього сина в 1 та 3 вихідні дні місяця, по узгодженню із матір’ю дитини ОСОБА_2 Сторони були попереджені про відповідальність за невиконання розпорядження, що не заперечувалося ними в судовому засіданні.
Згідно із ч.2 ст. 19 Сімейного кодексу України рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду.
Сторони, протягом 10 днів після ухвалення розпорядження Красногвардійської районної державної адміністрації від 09.03.2010 року № 174 за захистом своїх прав або інтересів не зверталися. Вказане розпорядження на час розгляду справи судом не скасоване.
При розгляді справи, судом встановлено, що ОСОБА_2 перешкоджає позивачу приймати участь у вихованні дитини, у спосіб, який встановлений розпорядженням Красногвардійської державної районної адміністрації від 09.03.2010 року. Сама ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що заперечує проти того, що ОСОБА_1 спілкувався із дитиною без її присутності, бо вважає, що він може викрасти дитину, або негативно на неї впливати. Коли вона відмовляла позивачу у спілкування із дитиною на то були поважні причини, дитини спала і він не хотів чекати доки вона прокинеться. Вказані обставини підтверджуються постановами про відмову у порушенні кримінальної справи за заявами ОСОБА_2 від 15.04.2010 року, 29.03.2010 року.
При дослідженні судом доказів у справі, не було встановлено факту того, що ОСОБА_1 може негативно впливати на дитину, доказів цьому ОСОБА_2 не надано. Факт неодноразових звернень ОСОБА_2 до ОВС із заявами на хуліганські дії ОСОБА_1 відносно неї та її матері, лише підтверджує наявність між сторонами неприязних стосунків, але не підтверджує того, що ОСОБА_1 негативно відноситься до дитини, може завдати шкоду дитині.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 не підтвердили факту негативного відношення позивача до дитини.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що була присутня при спілкуванні ОСОБА_1 із дитиною, який «водив дитину за руху по двору ОСОБА_2, ходив із ним, в ігри з дитиною не грав, називав дитину джигітом, намагався залишитися із дитиною на одинці», що на її думку є неправильною поведінкою батька. Також, вказаний свідок пояснив, що протягом всього часу спілкування ОСОБА_1 із дитиною, ОСОБА_2 знаходилася поряд із ним та дитиною, бо боялася, що ОСОБА_1 забере дитину. Вказані покази свідка суд оцінює критично, бо свідок не була присутня ані при сварках сторін у справі, ані при випадках негативного відношення ОСОБА_1 до дитини.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що дійсно, між його сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неприязні стосунки. Коли вони приїжджали з сином до онука, то ОСОБА_2 чинила їм перешкоди у спілкуванні із дитиною. 20.03.2010 року їм вдалося поспілкуватися із дитиною протягом 15 хвилин, після чого, вони були змушені піти з будинку, де проживає відповідачка. В інші дні його до дитину пускали, проте його сина до дитини не пускали, бо він нагрубив матері відповідачки і не вибачився, про що ним (свідком ОСОБА_5.) була підписана заява від 12.02.2010 року. Також, свідок ОСОБА_5 пояснив, що його син ОСОБА_1 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 бо вже більше двох місяців проживає за іншою адресою, з ким проживає син і де, йому невідомо. Крім того, свідок пояснив, що внаслідок хвилювань за дитину та відсутності можливості спілкування із дитиною і він і його дружина ОСОБА_7 проходили лікування у психоневрологічному диспансері .
Згідно заяви, дослідженої судом в судовому засіданні, від 12.02.2010 року ОСОБА_5 підтвердив, що внаслідок того, що його син ОСОБА_1 вів себе неадекватно, оскорбляв ОСОБА_4 (сваха) та не бажав вибачитися, його не пустили до дитини.
З наведеного суд дійшов до висновку, що ОСОБА_2 безпідставно, незаконно створює позивачу перешкоди у спілкуванні та вихованні сина, не виконує рішення органу опіки та піклування, така поведінка відповідачці на думку суду викликана ні інтересами дитини, а особистими стосунками між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно ст. 153 Сімейного кодексу України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.
Відповідно до ч. 2 ст. 157 Сімейного кодексу України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 має належні умови для проживання, а відповідач ОСОБА_2 забезпечує останньому належне виховання.
Відповідно до ч. 3 ст. 157 Сімейного кодексу України, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частиною 1 ст. 159 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Разом з тим, враховуючи зазначені вище докази та інші обставини справи, що мають значення для вирішення справи, а саме, вік дитини, який всього 2 роки, її стан здоров’я, відносини між батьками дитини, суд приходить до висновку, що зазначені позивачем способи участі у вихованні малолітнього сина можуть зашкодити нормальному розвитку дитини.
Так, позивачем, окрім вимоги про усунення перешкод у спілкуванні із дитиною, заявлено вимоги про зобов’язання відповідачки надавати йому можливість спілкування із сином поза місцем її проживання у 1 та 3 вихідні місяця з 09 год. до 19 год., тобто 4 дні на місяць, зобов’язання ОСОБА_2 надавати йому можливість забирати сина до м.Севастополь, та спілкуватися із дитиною за місцем його проживання протягом 7 діб на місяць. Вказані вимоги позивачем не обґрунтовані, бо в судовому засіданні позивачем не доведено наявність у нього умов для проживання малолітньої дитини. Як встановлено судом, позивач не проживає за адресою, вказаною ним у позовній заяві, що підтверджується показами свідка ОСОБА_5, даними ним у судовому засіданні, жодного доказу того, що позивач має інше житло, яке є пристосованим та відповідає необхідним умовам проживання малолітньої дитини протягом 7 днів на місяць, позивачем суду не надано. Крім того, ОСОБА_1 працює на посаді радіомеханіка, що підтверджується довідкою, виданою 18.05.2010 року № 92 начальником ФДУП 771 РЗЗЗ, з батьками не проживає, місце його проживання у теперішній час суду невідоме, тому неможливо встановити із ким буде знаходитися дитина протягом 7 днів її знаходження у м.Севастополі за місцем проживання позивача. Як пояснив позивач він має іншу родину, проте де і з ким він проживає не пояснив, зазначаючи, що вказані обставини не мають відношення до вказаного спору.
Проте, суд вважає, що відсутність відомостей про місце проживання позивача ОСОБА_1, відсутність відомостей про осіб, які із ним проживають і які у разі знаходження дитини за місцем проживання позивача будуть мати вплив на дитину, не дає суду підстав для вирішення питання щодо проживання дитини протягом 7 днів за місцем проживання батька в м.Севастополі. Батьки позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_7 мають дуже похилий вік, доказів того, що ними може бути забезпечено належний догляд за дворічною дитиною, коли остання буде знаходитися у м.Севастополі не надано, крім того, як пояснив сам свідок ОСОБА_5 і він і його дружини проходили лікування у психоневрологічному диспансері, в зв’язку із обставинами, які склалися у родині. Тому суд, вважає, що з урахуванням вказаних обставин, знаходження дворічної дитини в м.Севастополі, без нагляду матері є недоцільним і буде перешкоджати інтересам дитини.
В судовому засіданні не встановлено жодних підстав та не надано жодних доказів на підтвердження вимог позивача про зобов’язання відповідачки надавати йому можливість спілкування із сином поза місцем її проживання у 1 та 3 вихідні місяця з 09 год. до 19 год., тобто 4 дні на місяць, зобов’язання ОСОБА_2 надавати йому можливість забирати сина до м.Севастополь а вирішувати всі питання щодо виховання та навчання дитини разом із ним, бо вказані обставини були предметом розгляду відділу опіки та піклування Красногвардійської РДА, яки прийнято розпорядження від 09.03.2010 року, яке не скасоване та є обов’язковим до виконання.
Крім того, враховуючи вимоги ч.2 ст. 19, ч.2 ст. 158, ч.1 ст. 159 СК України, суд вважає, що позовні вимоги щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні підлягають задоволенню саме у такий спосіб, про який було заявлено позивачем – шляхом зобов’язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні із сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а не шляхом визначення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини, за наявності не скасованого рішення органу опіки та піклування Красногвардійської районної державної адміністрації від 09.03.2010 року, яким визначений спосіб участі позивача у вихованні малолітньої дитини.
Не підлягають задоволенню вимоги відповідачки ОСОБА_2, уточнені нею у судовому засіданні 27.07.2010 року про визначення часу спілкування ОСОБА_1 із дитиною відповідно до рішення Красногвардійської районної державної адміністрації від 09.03.2010 року 1 та 3 вихідний місяця по узгодженню із нею, бо вказані вимоги вирішені розпорядженням органу опіки та піклування від 09.03.2010 року і додаткового підтвердження рішенням суду не потребують.
З відповідачки ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати при поданні позову в сумі 128 грн. 50 коп., а також витрати, пов’язані із явкою до суду в сумі 207 грн. 03 коп., які підтверджені належними доказами.
Не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення витрат пов’язаних із явкою до суду 14.06.2010 року на таксі «Юг» в сумі 230 грн. 80 коп., бо необхідність використання вказаної послуги позивачем не підтверджена. Не підлягають задоволенню вимоги позивача про компенсацію втраченого заробітку, в зв’язку із явкою до суду та включення обов’язкових податків та зборів до суми компенсації понесених судових витрат та втраченого заробітку, бо вказані вимоги належними доказами не підтверджені. Згідно Постанови КМ України, від 27.04.2006, № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", якою встановлені граничні розміри компенсації за втрачений заробіток, граничний розмір вказаної компенсації обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100. Загальний розмір виплати не може перевищувати суму, розраховану за відповідний час виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати. Проте, відповідачем вказані вимоги при розрахунку суму втраченого заробітку не додержані, розрахунок компенсації, проведений відповідно до вказаної постанови не наданий, в зв’язку з чим вимоги про компенсацію втраченого заробітку та включення обов’язкових податків та зборів до суми компенсації понесених судових витрат задоволенню не підлягають.
В зв’язку з викладеним, суд вважає, що достатнім для захисту прав позивача буде зобов’язання відповідачки не чинити перешкод ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 19, ст. ст. 141, 153, 157, 158, 159 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 85, 88, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні із дитиною та визначення порядку спілкування спілкування із дитиною – задовольнити частково.
Зобов’язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати при поданні позову в сумі 128 грн. 50 коп. та витрати пов’язані із явкою до суду в сумі 207 грн. 03 коп., а всього 335 грн. 53 коп.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення часу спілкування із дитиною – відмовити.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подачі протягом 20 днів після цього самої апеляційної скарги – через Красногвардійський районний суд АР Крим.
Суддя