Справа № 2-125 2007 року
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2007 р. Городищенський районний суд Черкаської області
в складі:
головуючого судді Савенко О.М.
при секретарі Нездолій І.О.
розглянув на попередньому розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городище цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Городищенського територіального медичного об»єднання, зацікавленої особи - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування відж нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Шполянському районі Черкаської області про встановлення факту трудового каліцтва внаслідок нещасного випадку, що стався під час виконання трудових обов»язків, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Городищенського територіального медичного об»єднання, зацікавленої особи - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Шполянському районі Черкаської області про встановлення факту трудового каліцтва внаслідок нещасного випадку, що стався під час виконання трудових обов»язків.
У своїй позовній заяві позивач посилається на те, що він працював в Городищенській ЦРЛ на посаді завідуючого терапевтичного відділення і районного терапевта. 11 січня 1983 року він був направлений у відрядження для здачі річного статистичного звіту і по дорозі до м. Черкаси сталося ДТП, внаслідок якого він отримав тяжку черепно-мозкову травму та травму обличчя. Від отриманих травм до свідомості він прийшов в Ірдинській медамбулаторії, де йому надали першу медичну допомогу. Після надання першої медичної допомоги, його було доставлено у відділення нейрохірургії Черкаської міської лікарні №3, де він перебував на лікуванні з 11.01.1983 року по 26.01.1983 року. Потім в період з 26.01.1983 року по 13.02.1983 рік перебував на амбулаторному лікуванні в Городищенській ЦРЛ. В зв»язку з ускладненням стану здоров»я, в період з 14.02.1983 року по 23.02.1983 року перебував на лікуванні в Черкаській обласній лікарні, де йому було проведено складну операцію на обличчі.В подальшому лікування здійснювалось ^амбулаторно. Розслідування даного нещасного випадку не проводилось і не були складені відповідні акти. Більш того під тиском адміністрації Городищенської ЦРЛ, він був змушений дати згоду не розголошувати обставини нещасного випадку. Через певний час з»явилися ускладнення, після отриманих травм, що суттєво вплинули на стан його здоров»я і призвели до інвалідності. Тому він, посилаючись на низку нормативних актів звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав і просить суд встановити факт трудового каліцтва, зобов»язавши відповідача провести розслідування нещасного випадку, що мав місце 11.01.1983 року, оформити акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок за формою Н-1 та надати направлення на
2
МСЕК для встановлення ступеня втрати працездатності та групи інвалідності, в зв»язку з ушкодженням здоров»я.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги. Представник відповідача та зацікавленої особи позов визнали та не заперечили щодо його задоволення, остільки вважають, що докази у справі свідчать про факт трудового каліцтва.
Суд, вислухавши позивача, представника відповідача та зацікавленої особи, дослідивши матеріали справи, вважав, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення зі слідуючих підстав. Дійсно 11.01.1І83 року позивач ОСОБА_1 потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої був травмований, про що свідчать надані суду довідки про перебування позивача на лікарняному та виписка з історії хвороби № 828 Черкаської обласної лікарні №3. Доведено в суді і те, що дані тілесні ушкодження позивачем отримано під час виконання службових обов»язків, адже згідно виписки із наказу №202-к по Городищенській центральній лікарні від 05.07.1982 року, ОСОБА_1 на той час працював районним терапевтом і завідуючим відділенням, в обов»язки якого входило: підготовка статистичної звітності по діяльності терапевтичної служби району та її аналіз. Відповідно до ст. 14 Закону України « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 11054-ХІУ - нещасний випадок, що стався з позивачем, внаслідок ДТП визнається страховим нещасним випадком. Відповідно до п. 26 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1112, нещасний випадок, про який своєчасно не було повідомлено безпосереднього керівника чи работодавця потерпілого або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, розслідується і береться на облік згідно з цим Порядком протягом місяця після надходження заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси (незалежно від строку, коли він стався). У разі реорганізації підприємства, на якому стався такий випадок, розслідування проводиться його правонаступником, а у разі ліквідації підприємства, встановлення факту нещасного випадку розглядається в судовому порядку. Згідно тих же правил - нещасним випадком, пов»язаним з виробництвом являється випадок, що стався з працівником під час виконання трудових обов»язків, у тому числі у відрядженні, а також той, що стався у період прямування до/чи з місця відрядження з установленим завданням. У відповідності до ст. ЗО Закону України « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 11054-ХІУ - ступінь втрати працездатності потерпілому установлює МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначає у відсотках ступінь втрати професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров»я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов»язане ушкодження здоров»я, причину, час настання та групу інвалідності, в зв»язку з ушкодження здоров»я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги. Огляд потерпілого проводиться МСЕК за умовами подання акта про нещасний випадок на виробництві, висновку спеціалізованого медичного закладу, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.
Позов підтверджується такими документами: копією трудової книжки, випискою із наказу №202-к по Городищенській центральній лікарні від 05.07.1982 року, випискою з історії хвороби №828 Черкаської обласної лікарні №3, довідками про перебування позивача на лікарняному, поясненнями.
Керуючись ст.ст. 5, 10, 30, 60, 212, 213, 215, 256, 294 ЦПК України, ст.ст.14, 30 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 11054-ХІУ, п. 26 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кадету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1112, суд, -
3
ВИРІШИВ:
позов задовольнити. Встановити факт трудового каліцтва, отриманого ОСОБА_1 11 січня 1983 року, під час виконання службових обов»язків.
Зобов»язати Городищенське територіальне медичне об»єднання провести розслідування нещасного випадку, що мав місце 11 січня 1983 року з ОСОБА_1, оформити акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок за формою Н-1 і надати направлення на МСЕК для встановлення ступеня втрати працездатності та групи інвалідності, в зв»язку з ушкодженням здоров»я.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів після
подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції для направлення до
Апеляційного суду Черкаської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про його оскарження чи розгляду апеляційним судом, в разі залишення його без змін.