Справа №2-3736/10

Р І Ш Е Н Н Я

  І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

27 серпня 2010 року                                                                                                м.Харків

                       Суд Червонозаводського району м.Харкова у складі головуючого судді Остапчика С.В., при секретарі Пономарьовій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Червонозаводського районного суду м.Харкова справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червонозаводського району м.Харкова про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити певні дії,

   В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Червонозаводського району м.Харкова, посилаючись на те, що він має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалід 2 групи, а тому згідно зі ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Оскільки у передбаченому законом розмірі допомога виплачена їй не була, позивач просив суд зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Червонозаводського району м.Харкова провести перерахунок і аиплатити йому недоплачені суми щорічної одноразової грошової допомоги за 2007-2009 роки у розмірі 7.667 грн 50 коп.

Позивач в судове засіданні не з’явився, підтримав позовні вимоги і просив розглядати справу у його відсутності.

      Управління праці та соціального захисту населення Червонозаводського району м.Харкова було своєчасно і належним чином повідомлено пророзгляд справи, проте свого представника в судове засідання не направило.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалід II групи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 і довідкою МСЕК №046204 від 22 грудня 2004 року.

Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 1 категорії, інвалідам ІІ групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат. Згідно із ч.7 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Згідно п.30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, дію зазначеної норми зупинено на 2007 рік.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», виключно законами України визначається мінімальний розмір заробітної плати.

Статтею 76 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» були встановлені наступні розміри мінімальної заробітної плати на відповідні періоди 2007 року, а саме: 400 гривень – з 01 січня по 31 березня 2007 року; 420 гривень – з 01 квітня по 30 червня 2007 року; 440 гривень – з 01 липня по 30 вересня 2007 року; 460 гривень – з 01 жовтня 2007 р. Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат, Законів України про Державний бюджет України, якими визначалися мінімальні розміри заробітних плат, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 280 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, - 150 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 55 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. по справі «Про соціальні гарантії громадян» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 29, пункту 13 статті 71, пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Також встановлено, що це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р. по справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності  Конституції України (є неконституційними), положень статті 65 пунктів 61,62, 63,66, пункту 3 розділу Ш Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і поданням 101 народних депутатів щодо  відповідності Конституції України (є неконституційними) положень ст.67 розділу 1 пунктів 1-4,6-22,24-100 розділу П Закону України „Про Державний бюджет Украини на 2008 рік та про внесення  змін до деяких законодавчих актів України” , визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.28 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких хзаконодавчих актів України” .

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи відповідача,  які надані в довідці, що позивачу правомірно виплачена щорічна допомога на оздоровлення, виходячи із розмірів, що встановлені Постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 року. «Про щорічну допомогу на оздоровлення  особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає безпідставними та зазначає, що встановлений ще цією постановою розмір щорічної допомоги на оздоровлення не відповідає розміру, встановленому іншими Законами України.

При цьому відповідні Закони не містили обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і норма відповідного закону України про визначення мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не Постанова Кабінету Міністрів України.

Проте, з довідок Управління праці та соціального захисту населення Червонозаводського району м.Харкова вбачається, що у 2007-2009 роках щорічна допомога на оздоровлення позивачу була виплачена без урахування вимог зазначеного закону.

             При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а аткож вимогами ст.2 ЦПК України, якою передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана  Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За таких обставин оскаржувані в даній справі  дії відповідача не можуть вважатися законними та обґрунтованими, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, як громадянина, що суперечить вимогам ст.22 Конституції України.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до грошової допомоги у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому  нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Судові витрати у справі в сумі 120 грн, сплачені позивачем при зверннені до суду, підтверджені документально і підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України.

Беручи до уваги наведене, на підставі ч.2 ст.19 Конституції України, ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України, суд

  П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду Украіни в Червонозаводському районі м.Харкова  та Управління праці та соціального захисту населення Червонозаводського району м.Харкова про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити певні дії задовільнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Червонозаводського району м.Харкова та зобов'язати його, з урахуванням раніше виплачених сум, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену одноразову грошову  допомогу на оздоровлення за 2007-2009 роки відповідно ч.4 та ч.7 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 120 (сто двадцять) гривень.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області через місцевий суд протягом 10 днів з дня отримання його копії.

     Суддя                                                     Остапчик С.В.