Справа № 2-545/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2010 року        Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі:                              головуючої  судді Кузьменко І.О.

при секретарі Реєнт Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі про стягнення недоплачених сум щомісячних надбавок до пенсії грошових сум,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом,  вказавши, що вона являється особою зі статусом «дитина війни». Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», вона має право  соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, протягом 2007, 2008, 2009 та першого півріччя 2010 років підвищення до пенсії їй у вказаних розмірах не виплачувались. Згідно Закону України № 489-V від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» ст. 71 п. 12 та Закону України № 107- VІ від 28.12.2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік» призупинила дію ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».

Однак, Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп2007 року по справі 3 1-29\2007, керуючись ст. 147, 150, 152 Конституції України та ст. 45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив: визнати таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційним положенням п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України підпункт 2 п. 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 року № 107 - VI, яким введено в дію нову редакцію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», становить 30 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.    

Посилаючись на ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей  війни», ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного суду України, позивач просить суд   зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області здійснити перерахунок та виплату за 2007-2009 роки та перше півріччя 2010 року підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 :% мінімальної пенсії за віком, що розраховується згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала повністю, з мотивів, викладених у позовній заяві.  

Представник відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області в судове засідання не з`явився, направивши суду письмове клопотання про розгляд справи у його відсутності.   Крім цього, надав суду заперечення на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовується винятково для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, а для перерахунків або підвищень пенсій, не застосовується. Також зазначає, що фінансування виплат за Законом України “Про соціальний захист дітей війни” проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету ПФУ то будь-яких порушень законодавства з боку ПФУ не вбачається. Виходячи із наведеного, твердження про те, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Управління Пенсійного фонду України було зобов'язане перерахувати та виплатити позивачу пенсію, суперечить чинному законодавству.  

Проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до переконання, що позовна заява підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Позивач ОСОБА_1 є пенсіонером та їй надано статус «дитина війни», про що свідчить посвідчення НОМЕР_1 виданого 02 листопада 1999 року.  

Згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-IV в редакції від 19.12.2006 р.  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання  або соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком.  

Фінансове забезпечення   державних    соціальних    гарантій, передбачених   цим   Законом,   здійснюється   за  рахунок  коштів Державного бюджету України. (ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV).        

Відповідно до Конституції  та законів України відокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. Згідно ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.  

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод - ст. 22 Конституції України.  

Частиною 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 рік від 09.07.2007 року визнав такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині надання пільг, компенсацій і гарантій окремим категоріям громадян, зокрема положення п. 12 ст. 71 вказаного закону.  

Законом України   «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. текст ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої, дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - п. 41 розділу ІІ  закону.  

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 2 п. 41  розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України».  

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, ч. 2 ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, є обов`язковим до виконання на території України, остаточним та не може бути оскаржене.  

Таким чином, положення    п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,     п. 41 розділу ІІ Закону України   «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. втратили свою чинність з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року відповідно, тобто, з моменту прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення і нарахування та виплата підвищення до пенсії особам, що у встановленому порядку набули статусу дитини війни повинні були проводитись у відповідності до норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Як встановлено судом, у 2007 році виплата  підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу не проводилась, у січні-березні  2008 року здійснювалась у розмірі 47 грн., квітні-червні 2008 року - 48грн. 10 коп., липні-вересні 2008 року-48 грн. 20 коп., жовтні-грудні 2008 року - 49 грн. 80 коп. 

У 2009 році та першому півріччі 2010 року виплата підвищення до пенсії особам, що мають статус дитини війни здійснювалась  органами Пенсійного фонду України у розмірі 49 грн. 80 коп., встановленому ст. 7 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій  громадян»,  тобто, на підставі підзаконного нормативно-правового акту, який суперечить вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що у відповідності до конституційних положень про пріоритетність законів має вищу юридичну силу, оскільки підзаконні нормативні акти повинні прийматися  виключно на підставі закону, у відповідності до нього та для його виконання.  

Відповідно до п.п. 5 п.2.2 «Положення   Про утворення головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі », затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 року № 11-2, головне управління відповідно до покладених на нього завдань  здійснює призначення (перерахунок) пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам, які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".  

Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто, посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань не може бути прийняте судом до уваги.  

Таким, чином, аналізуючи зібрані у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність позовних вимог позивача та вважає, що вони підлягають до часткового задоволення, оскільки  в даному випадку мають місце порушення прав позивача, які підлягають поновленню шляхом зобов’язання Управління Пенсійного Фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області провести нарахування та виплату позивачу передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 19.07.2007 року   по 31.12.2007 року включно, з  22.05.2008 року по 31.12.2009 року включно, 2009 рік та перше півріччя 2010 року.  

Вказуючи період проведення нарахування та виплат з 19 липня 2007 року, суд керується ст. 257 ЦК України, яка встановлює загальний строк позовної давності у три роки. А тому, позовні вимоги слід задовольнити в межах трирічного строку позовної давності від дня звернення в суд з позовною заявою.

Частиною 1 статті 1 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У відповідності до зазначеної норми Закону, забезпечуючи захист порушених прав позивача, враховуючи, що згідно вище вказаного законодавства, перерахунок пенсії належить до обов’язків компетентних органів Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області  самостійно здійснити щомісячне нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за відповідні періоди.

  При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ст. 28 ч. 3 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

Керуючись ст.ст. 1, 10, 15, 60, 82, 88, 209, 212-215, 217, 218, 294, 295  ЦПК України, ст.ст. 257, 261 ЦК України, ст.ст. 22, 64, 152 ч. 2 Конституції України, ст. 1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV (із змінами та доповненнями), ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489- V, пп.2 п.41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”   від 28.12.2007 року №107-VI, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Постановою Кабінету Міністрів України «   Про деякі питання соціального захисту окремих категорій  громадян» № 530 від 28.05.2008 р., п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» № 7-93 від 21.01.1993 року, суд, -  

В И Р І Ш И В:

Позов -  задовольнити частково.  

Зобов’язати головне Управління Пенсійного Фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області  провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії,  передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 19.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22 травня 2008 року по 30 червня 2010 року включно,  з врахуванням виплачених сум.  

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.  

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський райсуд протягом десяти днів з дня його проголошення.

.  

Суддя: