УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2007 року                                                                      м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого                                                              Фединяка В.Д.,

суддів:                                                                         Ясеновенко Л.В., Соколовського В.Д.,

секретаря                                                                    Білик Л.З.,

за участю:                                                                   позивача ОСОБА_1.,

представника сільської ради Рудько В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Богородчанського районного суду від 01 лютого 2007 року, -

встановила:

У жовтні 2006 року ОСОБА_1звернувся в суд з позовом до Манявської сільської ради про визнання незаконним рішення зазначеної ради від 08 жовтня 2006 року, посилаючись на те, що рішенням вищевказаної ради йому неправомірно відмовлено у приватизації частини земельної ділянки, яка використовується ним як заїзд до господарства.

У процесі розгляду справи ОСОБА_1. збільшив позовні вимоги і просив стягнути з Манявської сільської ради 10933 грн. затрачених на влаштування спірного заїзду до його господарства і зобов'язати вказану раду дати згоду на приватизацію цього заїзду, вважаючи, що відповідачем порушено його право на приватизацію землі.

Постановою Богородчанського районного суду від 01 лютого 2007 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення і задовольнити поданий ним позов, вказуючи на те, що вирішуючи спір у справі, суд допустив порушення норм процесуального права, так як не вирішив його вимогу щодо відшкодування збитків та не притягнув до участі у розгляді цієї справи ОСОБА_2. для з'ясування питання щодо заїзду до її господарства.

На думку апелянта, суд також прийшов до помилкового висновку про необхідність влаштування заїзду до господарства ОСОБА_2. за рахунок спірної земельної ділянки, так як з цього приводу не представлено доказів.

У судовому засіданні ОСОБА_1. апеляційну скаргу підтримав, просить задовольнити подану ним скаргу.

Представник Манявської сільської ради апеляційну скаргу не визнав, вважає апеляційну скаргу безпідставною.

Справа № 22-а-153/2007р.                                                     Головуючий у І інст. Могила А.Б.

Категорія 12                                                                             Доповідач-суддя Фединяк В.Д.

2

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_1. у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що частина земельної ділянки по АДРЕСА_1 Богородчанського району, на яку претендує позивач є заїздом загального користування і відноситься до земель комунальної власності, які не підлягають приватизації. Оскільки Манявська сільська рада не брала зобов'язань перед ОСОБА_1. по відшкодуванню затрат, понесених ним по влаштуванню заїзду до господарства позивача, то і в цій частині також відмовлено у позові.

Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

За змістом п.3 ст. 83 ЗК України встановлено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи тощо).

Так, представленими суду доказами: викопіровками графічних матеріалів с Манява Богородчанського району (а.с. 32); схемою виносу в натурі будівель належних ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_2., ОСОБА_4. (а.с. 8, 29, 30); даними, які містяться в акті узгоджувальної комісії Манявської сільської ради від 10.12.2003 року (а.с. 10) підтверджується, що земельна ділянка, на яку претендує позивач є заїздом загального користування, відноситься до земель комунальної власності і приватизації не підлягає.

За таких обставин, відповідно ст. 83 ЗК України суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, відмовивши ОСОБА_1. у задоволенні позову, оскільки відмовляючи позивачу в передачі у приватну власність заїзду загального користування, Манявська сільська рада діяла в межах закону і право власності чи право користування ОСОБА_1. цією землею не було порушене, що підтверджується доказами у справі.

Правильним є також висновок суду, яким відмовлено ОСОБА_1. у відшкодуванні 10933 грн., так як зобов'язань по відшкодуванню позивачу коштів затрачених ним на влаштування громадського заїзду Манявська сільська рада не приймала. Зазначені обставини підтверджуються відсутністю письмових доказів з цього приводу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні, тому не підлягають до задоволення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає оскаржувану постанову суду по суті правильною і такою, що постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування постанови суду у справі, за доводами апеляційної скарги, не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а постанову Богородчанського районного суду від 01 лютого 2007 року в даній справі - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.