РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2007р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Беркій О.Ю.
суддів Горблянського Я.Д.. Пнівчук О.В.
секретарів Пожар Р.В., Пилипчук Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи Галицької районної державної нотаріальної контори про визнання права на спадкове майно, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним та визнання недійсним договору дарування житлового будинку та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4про усунення перешкод в користуванні будинковолодіння та виселення, з участю: ОСОБА_5., його представника ОСОБА_6., відповідачки ОСОБА_4., відповідача - позивача ОСОБА_2., його представника ОСОБА_7., відповідачки ОСОБА_8.
встановила:
В квітні 2005 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2., третьої особи Галицької районної державної нотаріальної контори про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом та договору дарування житлового будинку.
Позовні вимоги мотивував тим, що його батькам на праві власності належав житловий будинок № АДРЕСА_1. Батько помер в 1996 році, а мати в 2000 році. Після їх смерті він та його брат були спадкоємцями по закону. У вересні 2000 року він звертався в нотаріальну контору про прийняття спадщини, проте його заява була втрачена. Після смерті батьків він вступив в фактичне володінням майном, проживав в будинку, доглядав за ним, обробляв город. Брат в цей час проживав з сім'єю у своєму будинку. В лютому 2005 року йому стало відомо про те, що в липні 2001 року брат оформив на себе все спадкове майно і зразу ж подарував його своєму прийомному сину ОСОБА_2.Вважаючи, що він вступив у фактичне володіння спадковим майном, а тому прийняв спадщину, просив визнати незаконним свідоцтво про право власності на спадкове майно, видане на ОСОБА_9., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1року та визнати незаконним договір дарування житлового будинку, поновивши строк звернення до суду.
ОСОБА_2. в свою чергу звернувся в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1. та ОСОБА_4. про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та виселення. Свої вимоги обґрунтовував тим, що його мати перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9., який подарував йому спірне будинковолодіння. Після смерті вітчима, позивач самовільно вселився в належний йому на праві власності будинок, повісив навісний замок і не пускає його. 28 лютого 2005 року він офіційно попередив його через нотаріальну контору про звільнення будинку, однак в добровільному порядку вони виселятися не бажають.
Справа № 22-ц-254/2007р. Головуючий у 1 інстанції Юсип І.М.
Категорія 26 Доповідач Беркій О.Ю.
2
В листопаді 2006 року ОСОБА_1. змінив позовні вимоги, просив визнати за ним право власності на спадкове майно, яке складається з житлового будинку по АДРЕСА_1та визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 20 липня 2001 року на ім'я ОСОБА_9. та договір дарування житлового будинку, укладений 20 липня 2001 року між ОСОБА_9. та ОСОБА_2., поновивши строк звернення до суду.
Рішенням Галицького районного суду від 27 грудня 2006 року в позові ОСОБА_5. відмовлено. Позов ОСОБА_2. задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1. та ОСОБА_4. не чинити перешкод в користуванні будинковолодіння АДРЕСА_1та виселити їх без надання іншого житла.
На дане рішення представник ОСОБА_5.- ОСОБА_6. подав апеляційну скаргу у якій посилається на порушення судом норм матеріального права та на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Так, судом не виконано вказівок Верховного Суду України та не встановлено, чи мав померлий ОСОБА_9. право на частку у спадщині, чи прийняв він спадщину у встановленому на той час порядку. В матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що ОСОБА_9. після смерті батька вступив в управління та володіння спадковим майном. А заява в нотаріальну контору подана ним тільки через 5 років після смерті батька. Судом не дано оцінки тому факту, що у своїй заяві в нотаріальну контору ОСОБА_9. умисно вказав неправдиві відомості про те, що інших спадкоємців немає, приховавши наявність іншого спадкоємця по закону - свого брата ОСОБА_5. Судом не враховано, що після смерті спадкодавця ОСОБА_10. в будинку залишилася проживати дружина, за якою здійснював догляд її син ОСОБА_1., а тому у суда не було підстав стверджувати, що останній не довів факту вступу в спадкове майно. При цьому, застосовуючи ст. 554 ЦК України ( в редакції 1963 року) частка у спадковому майні спадкоємця ОСОБА_10., при неприйнятті спадщини ОСОБА_9., перейшла до спадкоємців - дружини та позивача, які фактично вступили в управління та володіння спадковим майном. Судом безпідставно зроблено висновки, що ОСОБА_1. не вступив в фактичне управління чи володіння спадковим майном, оскільки показаннями свідків встановлено, що спадкодавець ОСОБА_10., будучи немічною, проживала перед смертю у свого сина ОСОБА_5., який здійснював за нею та будинком догляд.
Зазначає, що судом не взято до уваги того факту, що ОСОБА_9. в установлений шестимісячний строк після смерті спадкодавця ОСОБА_10., заяву в нотаріальну контору не подавав, а тому безпідставно визнав його особою, що прийняла спадщину у встановленому законом порядку. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_5. задовільнити, а в позові ОСОБА_2. відмовити.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1., його представник ОСОБА_6. та ОСОБА_4. доводи апеляційної скарги підтримали по вищенаведених мотивах.
ОСОБА_2., його представник ОСОБА_7. та ОСОБА_8. апеляційну скаргу заперечили, посилаючись на її безпідставність.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Ухвалюючи рішення по суті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_9. після смерті матері ОСОБА_11., був спадкоємцем всього спадкового майна, оскільки згідно будинкової книги був прописаний в спірному будинковолодінні і після смерті спадкодавця не вибував з нього. Зважаючи на те, що він звернувся з заявою в нотаріальну контору про прийняття спадщини, то нотаріальною конторою правомірно було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спірне будинковолодіння ОСОБА_2. При цьому судом відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5.. виходячи з того, що ним не представлено жодних доказів про вступ у фактичне володіння спадковим майном.
Однак, погодитися з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може, оскільки судом допущено невідповідність висновків суду обставинам справи.
Так, відповідно до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з дня її відкриття він
3
фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном або подав в нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Судом встановлено, що ОСОБА_10. таОСОБА_11. на праві власності належав будинок за адресою: АДРЕСА_1. 10 вересня 1996 року помер батько позивача - ОСОБА_10., 7 травня 2000 року - матиОСОБА_11., після смерті якої відкрилася спадщина на зазначене будинковолодіння. Зазначена обставина жодною із сторін не оспорюється. 20 липня 2001 року ОСОБА_9. на підставі заяви про прийняття спадщини за законом отримав свідоцтво про право власності на будинок й цього ж дня подарував його відповідачу ОСОБА_2.
Зібраними по справі доказами встановлено, що спадкодавецьОСОБА_11. до смерті проживала з позивачем ОСОБА_1. в його будинку, і останній здійснював догляд за її будинком. ОСОБА_9., будучи прописаним в спірному будинку, в ньому не проживав, оскільки проживав з сім'єю по АДРЕСА_2. Як до відкриття спадщини, так і після цього, в спірному будинку жодна із сторін не проживала, оскільки будинок відключено від газопостачання в 1999 році, а електропостачання припинено з 2001 року. Після відкриття спадщини, ОСОБА_1., як і ОСОБА_9. хоча і не проживали в спірному будинку, однак вступили в управління та володіння спадковим майном, зокрема ОСОБА_9. була забрана шафа з будинку, ОСОБА_1. розібрав пічку і забрав матеріали. Крім того, ними було забрано і інші речі домашнього вжитку. При цьому вони навідувалися до будинку, вживали необхідних заходів до його збереження, обробляли земельну ділянку і сад та забирали зібраний урожай.
Дані обставини підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13., ОСОБА_14.ОСОБА_15. та не заперечили сторони по справі.
Таким чином, зважаючи на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що як ОСОБА_1. так і ОСОБА_9. після смерті матері вступили в управління та володіння спадковим майном та успадкували по 1/2 частині будинковолодіння по АДРЕСА_1Івано-Франківської області.
Беручи до уваги наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення, яким за ОСОБА_1. слід визнати право власності на 1/2 частину будинковолодіння , що знаходиться в м. АДРЕСА_1та у зв'язку з цим в 1/2 частині слід визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом видане 20 липня 2001 року на ім'я ОСОБА_9. та договір дарування житлового будинку від 20 липня 2001 року, укладений між ОСОБА_9. та ОСОБА_2.
За наведених обставин позовні вимоги ОСОБА_2. про усунення перешкод в користуванні будинком та виселення є безпідставними та до задоволення не підлягають.
Доводи ОСОБА_2. про те, що позивач у встановлений законом строк не прийняв спадщину, і його вітчим, який подарував йому будинок, є єдиним спадкоємцем спірного будинковолодіння колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зібраними доказами встановлено, що ОСОБА_1., як і ОСОБА_9. прийняли спадщину у встановленому на той час законодавством порядку.
Оскільки про наявність оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом та договору дарування позивачу ОСОБА_1. стало відомо тільки після одержання в 2005 році з нотаріальної контори заяви ОСОБА_2. про звільнення будинку , колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1. строк позовної давності пропустив з поважних причин, а тому його слід поновити.
На підставі наведеного, ст. ст. 529, 548, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 316-317 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1- ОСОБА_6задовольнити частково.
4
Рішення Галицького районного суду від 27 грудня 2006 року скасувати та постановити нове рішення.
Поновити ОСОБА_1строк звернення до суду.
Позов ОСОБА_1задовольнити частково
Визнати за ОСОБА_1право власності на 1/2 частину будинковолодіння , що знаходиться по АДРЕСА_1Івано-Франківської області і складається з житлового будинку та господарських будівель.
Визнати недійсними в 1/2 частині свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 липня 2001 року, видане Галицькою районною державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_2та договір дарування житлового будинку від 20 липня 2001 року, який укладений між ОСОБА_9та ОСОБА_2.
В решті позовних вимог ОСОБА_5. відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4про усунення перешкод в користуванні будинком та виселення - відмовити.
Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання ним законної сили.