Справа № 22Ц-7121/2010 Головуючий в суді І інстанції Сигаївський О.П.
Категорія 01, 57 Доповідач в суді ІІ інстанції Оношко Г.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Хопти С.Ф.,
суддів: Суханової Є.М., Оношко Г.М.,
при секретарі: Зінченко Ю.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у м. Ірпінь Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 20 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у м. Ірпінь Київської області про визнання дій незаконними, зобов’язання зробити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом про перерахунок раніше призначеної державної та додаткової пенсії, виплату яких передбачено статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХII.
Зазначав, що він є ліквідатором аварії на ЧАЕС, інвалідом II групи у зв’язку з захворюванням, пов’язаним з впливом аварії на ЧАЕС та отримує державну та додаткову пенсію, виплата яких передбачена статтями 50, 54 Закону.
Посилаючись на те, що розміри призначених йому пенсій та доплат не відповідають розмірам передбаченим цим Законом, привести їх у відповідність з Законом відповідач відмовився, просив визнати бездіяльність та відмову відповідача провести перерахунок неправомірними та зобов’язати його провести відповідні перерахунки та виплати з 22 травня 2008 року.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 20 липня 2009 року позов задоволено частково. Постановлено визнати неправомірною відмову відповідача щодо перерахунку пенсії та додаткової пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону, зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії та додаткової пенсії позивачеві у відповідності із статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 01 липня 2008 року по липень 2009 року та провести виплату з урахуванням вже виплачених коштів. Стягнути на користь ОСОБА_3 з Державного бюджету України витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування постанови та ухвалення нового рішення про відмову в позові з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи постанову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач є інвалідом II групи у зв’язку з захворюванням, пов’язаним з впливом аварії на ЧАЕС та отримує державну та додаткову пенсію, виплата яких передбачена статтями 50, 54 Закону.
Відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, розмір його пенсії не може бути меншим 8 мінімальних пенсій за віком.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем державна та додаткова пенсія виплачувалась в розмірі, встановленому відповідними постановами Кабінету Міністрів України,які суперечать вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в значно меншому розмірі, ніж встановлено зазначеними нормами Закону.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19). Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивача, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , необхідно керуватися статтями 50, 54 цього Закону, не постановами Кабінету Міністрів України
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за №10—рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України пункт 28 розділу II «Внесення змін до законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», яким змінено статті 50,54 Закону в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Дане рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, тому статті 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діє в попередній редакції.
Прийнявши до уваги наведене, суд обґрунтовано визнав дії відповідача щодо відмови перерахувати розмір додаткової пенсії відповідно до статей 49, 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними та зобов’язав відповідача здійснити відповідний перерахунок.
Доводи апеляційної скарги щодо правомірності дій відповідача з посилання на відсутність бюджетних коштів та відсутність фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору.
Вирішуючи питання відшкодування витрат на правову допомогу суд не врахував вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №206 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних, адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави». Відповідно до даної постанови, якщо компенсація сплачується іншою стороною, то граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Адвокат ОСОБА_4 виконувала досудову підготовку справи: готувала запит та позовну заяву, на що могло бути затрачено 2 (дві) години робочого часу. Мінімальна заробітна плата станом на липень 2009 року – 630 грн., 40% = 252 грн., за дві години 504 грн.
З урахуванням наведеного рішення необхідно змінити в частині відшкодування витрат на правову допомогу, стягнути – 504 (п’ятсот чотири) грн., в іншій частині без змін.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у постанові.
Керуючись стаття 308 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 20 липня 2009 року, в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу, змінити та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути на користь ОСОБА_3 з Державного бюджету України витрати на правову допомогу в розмірі 504 (п’ятсот чотири) грн.
В решті постанову Ірпінського міського суду Київської області від 20 липня 2009 року залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: