ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ    

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"03" вересня 2010 р.                               № 01-15/261.

ССуддя Шум М.С. розглянувши матеріали

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Любомль-Сервіс», м. Любомль

до відповідача: дочірнього підприємства «Арсенал СТ-3»товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал СТ», м. Луцьк

про стягнення 95000 грн.

Встановив: подана позовна заява не може бути прийнята господарським судом Волинської області, оскільки не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст.ст. 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено форму і зміст позовної заяви. Позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, обгрунтований розрахунок, відповідно до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.

Докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, повинні бути зазначені у позовній заяві. При цьому слід вказати докази, що підтверджують кожну обставину окремо.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в наслідок невиконання відповідачем умов договору про надання охоронних послуг, позивачем не отримано вигоду в розмірі 95000грн., оскільки підприємцем ОСОБА_1. захоплено приміщення станції МТФ, яке знаходиться на праві власності у позивача та використовувалось у власних потребах підприємця, хоча позивач мав намір вказане приміщення використовувати за призначенням на власні потреби по виготовленню агрегатів с/г призначення та здачі 500 кв.м. в оренду будівельній фірмі «Конкурент».

Разом з тим як вбачається з представлених суду документів, а саме договору оренди від 14.03.2008р. укладеного між ТОВ «Любомль-Сервіс»(орендодавець) та БФ «Конкурент»(орендар) відповідно до якого орендодавець передає, орендар бере в тимчасове володіння площу під складські приміщення частину приміщення станції МТФ. Загальна площа оренди становить 500 м.кв. Згідно акту здавання-приймання площі під складські приміщення від 01.04.2008р. орендодавцем передано орендарю предмет оренди за договором.

Будь-яких звернень БФ «Конкурент»щодо неможливості використання об’єкту оренди, претензій, або ж інших вимог від орендаря, позивачем суду не подано.

Також слід зазначити, що договором про надання охоронних послуг чітко визначено відповідальність охорони, проте застереження щодо відшкодування втраченої вигоди внаслідок захоплення сторонніми особами майна позивача та використання у власних цілях відсутнє.

На підтвердження факту самовільного захоплення приміщення станції МТФ, яке знаходиться на праві власності позивача саме, підприємцем ОСОБА_1 позивачем не подано будь-яких підтверджуючих офіційних документів таких, як висновку правоохоронних органів, уповноважених установ, тощо, а лише подано акти відповідача, які жодним чином не описані у позовній заяві на предмет доказування та вимоги ґрунтуються лише на направленні відповідачу претензій щодо неналежного виконання обов’язку по охороні, проте доказів направлення претензій відповідачу, вручення наручно, тощо позивачем не подано.

Також позивачем ставиться вимога про позбавлення ліцензії ДП «Арсенал СТ-3»ТОВ «Арсенал СТ»на право надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності, проте дана вимога позивачем взагалі не обґрунтована, відсутнє будь-яке посилання на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Якщо позивач вважає, що певні обставини не потребують доказування, про звільнення від доказування цих обставин має бути зазначено в позовній заяві у відповідності до вимог ГПК України.

Слід зазначити, що позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду, в якій просить стягнути з відповідача 95000 грн. не отриманої вигоди та позбавлення ліцензії ДП «Арсенал СТ-3» ТОВ «Арсенал СТ»на право надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності.

Отже, позивачем в одній позовній заяві об’єднано вимоги як майнового, так і немайнового характеру.

Відповідно до п.36 Інструкції Головної державної податкової інспекції України №15 від 22.04.1993 року "Про порядок обчислення та справляння державного мита", якщо в одній позовній заяві об’єднані вимоги майнового та немайнового характеру, державне мито підлягає оплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового так і немайнового характеру.

Підпунктом ”а” п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” встановлено ставку державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв немайнового характеру - в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З приєднаної позивачем до позовної заяви квитанції №1163.387.2 від 30.08.2010р. вбачається, що позивачем сплачено лише 950 грн. держмита, тобто державне мито сплачене лише з майнової вимоги.

Відповідно до п.3 ст.57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Отже, позивачем не додано належних документів на підтвердження сплати держмита у встановленому розмірі з немайнової вимоги.

Згідно ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази повинні подаватися господарському суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

В даному випадку позивачем в якості доказів в обґрунтування пред’явлених до відповідача позовних вимог представлено господарському суду ряд документів, копії яких належним чином не посвідчені (не зазначено посада та прізвище особи, яка посвідчувала документи).

Відповідно до п. 3, п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, у випадку якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми; не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі.

Допущені порушення є підставою для повернення даної позовної заяви без розгляду, що не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після їх усунення.

Керуючись ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ухвалив:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Любомль-Сервіс»на 27 арк. в т.ч. оригінали квитанцій №№ 1163.386.1, 1163.387.2 від 30.08.2010р. про сплату державного мита в розмірі 950 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн., повернути без розгляду.

Суддя                                                  М.С. Шум