СПРАВА № 2 – 567 /10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ                          УКРАЇНИ

19 серпня 2010 року          Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі:                                       головуючої Кузьменко І.О.

при секретарі Реєнт Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області, про визнання дій незаконними та зобов`язання здійснення перерахунку та виплати пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі в якій просив: визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області, які пов`язані з нарахуванням та виплатою основної (державної) пенсії за період з 01.04.2009 року у розмірах менших ніж передбачено ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними та неправомірними; визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі, які пов`язані з нарахуванням та виплатою додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров`ю, в розмірі меншому ніж встановлено ст. 50, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» незаконними та неправомірними; зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі здійснити перерахунок призначеної йому державної пенсії з 01.04.2009 року, виходячи з розмірів мінімальної пенсії за віком, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 54 та ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом та провести доплату недоплаченої йому пенсії; зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі здійснити перерахунок призначеної йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, установивши її розмір 75 % пенсії за віком з 01.04.2009 року, з урахуванням вимог ст. 50 та ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком встановленої Законом та провести доплату невиплаченої додаткової пенсії; зобов`язати   Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі самостійно здійснювати перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком та прожиткового мінімуму, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму передбаченого Законом.  

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на те, він є постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС  1-ї категорії та інвалідом 2-ї групи по захворюваннях пов`язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1–ї категорії – інваліду 2–ї групи по захворюваннях пов`язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, пенсія повинна бути не нижче 8–ми (восьми)  мінімальних пенсій за віком .  

Крім того, у відповідності з вимогами ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому, як учаснику ліквідації на ЧАЕС 1–ї категорії, інваліду 2-ї групи повинна бути призначена додаткова пенсія за шкоду, причинену його здоров`ю,  у розмірі 75 (сімдесят п`ять) відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Однак, йому з 01.04.2009 року призначено та нараховано пенсію по 2–ій групі інвалідності в розмірі 1623 (одна тисяча шістсот двадцять три) грн. 71 коп., що не відповідає нормам вищевказаного Закону.

Тому позивач вважає, що УПФ України в Підволочиському районі своїми протиправними діями порушило його конституційні права на отримання пенсії у розмірах, встановлених ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Не виконуючи вимоги ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач керується підзаконними нормативними актами, які суперечать Конституції України та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і виплачуючи йому пенсію в значно менших розмірах ніж встановлено цим Законом, відповідач порушує не тільки норми цього Закону, а також обмежує право на соціальний захист, встановлений нормою ст. 46 Конституції України, що також є  грубим порушенням норм ст.ст. 8, 22, 46 Конституції України.  

В судовому засіданні позивач позов підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.  

Представник відповідача – Управління пенсійного фонду у Підволочиському районі, будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи, у судове засідання не з’явився, однак подав суду заперечення проти позову позивача, згідно яких просить розглядати справу у його відсутності, в задоволенні позову ОСОБА_1 просить відмовити.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника Управління пенсійного фонду України в Підволочиському районі у відповідності до вимог ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

З поданих суду заперечень проти позову позивача вбачається, що Управління Пенсійного фонду  України в Підволочиському районі здійснює свої повноваження по ефективному та цільовому використанню коштів Пенсійного фонду України, відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України № 5-5 від 25.02. 2008 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року). П. 9 Положення «Про пенсійний фонд України», затвердженого Постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007 року, передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Відповідно до Закону України « Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається  після виникнення права на державну пенсію. Державні пенсії особам, віднесеним до категорії 1, що передбачені ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. У разі призначення пенсії із заробітку, одержаного в зоні відчуження, її призначення та обчислення проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Мінімальна пенсія за віком ст. 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не встановлюється. В Законі також не вказано, де передбачено мінімальну пенсію за віком, яку слід використовувати для обрахунку пенсії для «чорнобильців». В Законі також не вказано, що слід використовувати саме розмір мінімальної пенсії за віком, визначений у ст. 28 Закону України   «Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування», а отже, розмір мінімальної пенсії за віком, установлений цією статтею, не може застосовуватися як розрахункова величина для розрахунку будь – яких пенсійних виплат, особливо їх мінімальних розмірів.  

Тим більше, що визначений в Законі України  «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, застосовується для визначення розміру пенсій призначених за цим Законом. Тобто, у разі призначення пенсії із заробітку в зоні відчуження, її розмір повинен становити не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (встановлюється Законом про Державний бюджет на відповідний рік). Однак, використання визначеного ст. 28 Закону України  «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» поняття «мінімальний розмір пенсії за віком», який за наявності достатнього страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність для призначення пенсій згідно ст. 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  є неправомірним. В ч. 3 вищезгаданої статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. В цій статті також встановлено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії, у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» розмір мінімальної пенсії за віком, з якого проводився розрахунок пенсії, призначеної відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону  збільшений до 19,91 грн (постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ України № 654 від 16.07. 2008 року). Закон № 231–V від 05.10. 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено частиною третьою ст. 67, якою передбачалося, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, мали підвищуватися розміри пенсії, визначеної відповідно до ст. 54   даного Закону. Але цим законом не були внесені зміни до ст. 54 щодо розміру мінімальної пенсії, який залежав не від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а від мінімальної пенсії за віком , а  тому вимоги позивача щодо встановлення мінімального розміру пенсії, що призначається згідно ст. 54, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність були безпідставними. Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України» № 107–V1 від 28.12.2007 року  було підвищено розміри пенсії – мінімальної та додаткової, за шкоду заподіяну здоров`ю. Законом було встановлено відсоткову залежність мінімального розміру пенсії, призначеної згідно ст. 54 Закону не від мінімальної пенсії за віком, а від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із Законом про Державний бюджет України. Хоча рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10- рп  було визнано неконституційними норми положень 24–34 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі щодо пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, однак, у зв`язку з ухваленням цього рішення змін щодо збільшення бюджетних призначень на фінансування програм, зокрема з пенсійного забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорії 1, до Закону України про Держаний бюджет не вносилося. Тому для збереження виплати тих розмірів пенсій «чорнобильцям», які здійснювалися з 01.01.2008 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій  громадян», якою встановлено мінімальний розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою в сталій сумі. З липня 2008 року і по даний час «чорнобильцям» виплачується пенсія відповідно до Постанови КМ України № 654 від 16. 07. 2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», а не по Постанові № 1 від 03.01. 2002 року, яка втратила чинність. Щодо виплати додаткової пенсії ситуація аналогічна. Просить врахувати, що фінансування витрат на виплату пенсій «чорнобильцям» повинне проводитись за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду. Правовідносини що виникають між Пенсійним фондом та постраждалими особами від Чорнобильської катастрофи характеризуються тим, що Пенсійний фонд виступає лише як розпорядник коштів державного бюджету і отримавши асигнування із державного бюджету, виплачує отримані бюджетні кошти за цільовим призначенням, тобто проводить фінансування і допомоги вищевказаної категорії громадян. Оскільки фінансування виплат, призначених відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться з Державного бюджету, а Державним бюджетом профінансовано Пенсійний фонд у тих розмірах, які і були виплачені, Пенсійний фонд не має підстав для виплати сум, які вимагає позивач.  

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких міркувань.  

Позивач ОСОБА_1 є потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 04 квітня 2000 року Тернопільською обласною державною адміністрацією, вкладкою до посвідчення НОМЕР_2 виданою Тернопільською обласною державною адміністрацією 04 квітня 2000 року,  та інвалідом 2-ї групи внаслідок захворювання пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що стверджується експертним заключенням Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії № 2 від 24 лютого 2000 року та довідкою до акта огляду МСЕК серії МСЕ № 008524 від 27.03.2000 року про довічне встановлення 2–ї групи інвалідності.  

У відповідності до вимог ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54  Закону України   «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  від 28.02.1991 року № 796–ХІІ він отримує в Управлінні Песійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області пенсію у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю.  

Ст. 54 цього Закону (в редакції, яка діяла до 27 грудня 2007 року), передбачено, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ- ій  групі інвалідності – 8 мінімальних                                                                                                                                                                                    

пенсій за віком. Крім того, згідно зі ст. 50 вказаного Закону (в редакції, яка діяла до 27 грудня 2007 року), особам, віднесеним до 1–ї категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія  за шкоду, заподіяну здоров`ю, інвалідам 1-ї групи в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком; інвалідам ІІ-ї групи – 75 % мінімальної пенсії за віком.    

Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції, у відповідності до якої мінімальний розмір державної пенсії, належної до виплати позивачу визначався  в процентному відношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а додаткова пенсія встановлювалася в розмірі 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність для інвалідів 2-ї групи.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни до ст. ст. 50, 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Згідно частини 2 ст. 152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Таким чином, вищевказана норма Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» втратила чинність з 22.05.2008 року та не підлягала до застосування і з цього ж числа була відновлена чинність попередньої редакції ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому позивач мав право на виплату державної пенсії в розмірі не нижчому 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст. 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і право на виплату додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.  

Що стосується обчислення  державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, згідно з вимогами ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за основу їх нарахування повинна братись мінімальна пенсія за віком.  

Для обчислення її розміру підлягають застосуванню положення ч. 1 ст. 28 Закону України  «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність  у 2008 році встановлений ст. 58 Закону України «Про державний Бюджет на 2008 рік», а у 2009 році ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік».  

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України  «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якого випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення пенсії, призначених згідно з цим законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком ) до обрахування інших пенсій чи доплат по`язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком. У зв`язку з цим суд вважає  необґрунтованими доводи відповідача щодо неправомірності застосування положення ч. 1 ст. 28 зазначеного Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.    

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій позивачу, передбаченої ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в Законі про Державний бюджет на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а не розмір, встановлений постановами Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач у своїх поясненнях, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же законом.

В ч. 3 ст. 67  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 розмір щомісячної компенсації сім`ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.  

Враховуючи вищенаведені обставини, для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі щодо відмови у перерахуванні та виплаті йому державної та додаткової пенсії за період з 01 квітня 2009 року  відповідно до ст.  50, ч. 4 ст. 54 та ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язати його здійснити перерахунок та провести доплату позивачу вказаних пенсій.  

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходить з того, що вимоги про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі самостійно здійснювати перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком та прожиткового мінімуму, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму передбаченого Закону не підлягають до задоволення, оскільки судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, а не такі, які можуть бути порушені в майбутньому. Таким чином  є неможливим зобов`язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.

Керуючись ст ст. 57, 64, 209, 212, 213  ЦПК України, ст. ст. 19, 64 Конституції України, ст. ст. 49, 50, ч.4 ст. 54, ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС», ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», рішенням Конституційного суду України № 10–рп/2008, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»,  суд, -  

В И Р І Ш И В :

Позов задовільнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області щодо відмови у перерахуванні та виплаті ОСОБА_1 основної державної та додаткової пенсій за період з 01 квітня 2009 року у розмірах менших ніж передбачено ст. 50, ч. 4 ст. 54 та ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС» незаконними.

Зобов`язати  управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 та ч. 3 ст. 67 Закону України України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС»: державну пенсію в розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком і при визначенні її розміру слід обраховувати мінімальну пенсію за віком у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність – за період з 01 квітня 2009 року.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

   Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Підволочиський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

                Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя-підпис

Копія вірна:

Суддя:                                                                                  І.О. Кузьменко