Справа № 2-1830/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2010 року                                                    Солом’янський районний суд м. Києва

в складі:  головуючого судді     -  Букіної О.М.

                 при секретарі              -  Балагура О.С., Волошиній О.В., Бессонова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, третя особа – ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та позову ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки № 39594, -

ВСТАНОВИВ :

16 жовтня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 39594 від 20.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М. за реєстровим № 62194, а саме : нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1, що належить відповідачу на праві приватної власності для задоволення вимог позивача, що виникли на підставі договору про надання споживчого кредиту № 11099942000 від 20.12.2006 року в розмірі 1 517 512, 36 гривень, що відповідно до офіційного курсу НБУ складає еквівалент 189 528,00 доларів США.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 20 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»  та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11099942000, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті у сумі 150 000,00 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ складало еквівалент 757 500,00 гривень, а відповідач у свою чергу зобов’язувався належним чином використовувати та повернути кредит у повному обсязі до 20.12.2006 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 11, 8 % річних.

В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором 20 грудня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки № 39594, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М. за реєстровим №62194, відповідно до умов якого, відповідач передав в іпотеку нерухоме майно, а саме  трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Ернста, будинок № 2, квартира № 202, що належить відповідачу на праві приватної власності. Предметом іпотеки забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов’язань ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту № 11099942000 від 20.12.2006 року.  

Позивач виконав умови договору кредиту від 20.12.2006 року та надав ОСОБА_2 кошти передбачені кредитним договором у повному обсязі.

У свою чергу відповідач умови договору кредиту не виконав, у зв’язку з чим станом на 24 вересня 2009 року у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 1 517 512,36 гривень, що відповідно до офіційного курсу НБУ складає еквівалент 189 528,00 доларів США, яка складається з заборгованості за простроченим кредитом у розмірі 1 130 766,50 гривень, що відповідно до офіційного курсу НБУ складає еквівалент 141 225,77 доларів США; заборгованості за простроченими процентами у розмірі 293 957,73 гривні, що відповідно до офіційного курсу НБУ складає еквівалент 36 713,51 доларів США; пені нарахованої за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 43 534,41 гривень, що відповідно до офіційного курсу НБУ складає еквівалент 5 437,19 доларів США; пені нарахованої за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 49 253,72 гривні, що відповідно до офіційного курсу НБУ складає еквівалент 6 151,53 доларів США.

У зв’язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов’язань передбачених кредитним договором, позивач звернувся до відповідача з вимогою виконати зобов’язання по поверненню кредиту в повному обсязі та сплатити проценти, однак відповідач зазначені вимоги не виконав, а тому позивач звертається до суду та просить звернути стягнення на предмет іпотеки, який належить відповідачу для задоволення вимог за договором кредиту.

Також представник позивача просив стягнути з відповідача державне мито у розмірі 1 700,00 гривень та витрати з інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 гривень, а всього 1820,00 гривень.

Враховуючи вищенаведене представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його  задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову ПАТ «УкрСиббанк» заперечувала, звернувшись до суду з позовом, відповідно до якого просила суд визнати договір іпотеки № 39594 від 20 грудня 2006 року недійсним та зобов’язати відповідача повернути відповідачу свідоцтво про право власності на спірну квартиру.

В ході розгляду справи представником ОСОБА_1 було уточнено позовні вимоги щодо підстав визнання недійсним спірного договору іпотеки та предмету позову ( а.с. 255-258, 314).

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що договір іпотеки №39594 від 20.12.2006 року був укладений шляхом навмисного введення ОСОБА_1 в оману позичальником ОСОБА_2 і представником банку щодо обставин, які мають істотне значення, а саме, щодо мети отримання ОСОБА_2 банківського кредиту, способу і терміну його повернення, прав та обов’язків сторін, замовчування існування обставин, які перешкоджали вчиненню правочину, але які спонукали ОСОБА_1 укласти договір іпотеки, при цьому ОСОБА_1 договір іпотеки №39594 від 20.12.2006 року підписав не читаючи змісту документу.

Крім того, посилається на ту обставину, що ОСОБА_1 був ведений в оману ОСОБА_2 щодо хвороби його батька та необхідності в грошових коштах для лікування батька. Зазначає, що ОСОБА_2 спонукав ОСОБА_1 до укладення кредитного договору, оскільки пообіцяв останньому повернути кредит через декілька місяців після його отримання. Крім того, посилається на ту обставину, що ОСОБА_1 також було введено в оману представником банку про формальність договору іпотеки та його невідповідність вимогам закону, в силу помилки в назві вулиці.

Зазначає, що вищенаведені обставини спонукали ОСОБА_1 на прийняття рішення укласти з ПАТ «УкрСиббанк» договору іпотеки та передати в іпотеку власне нерухоме майно, у зв’язку з чим, посилається  ОСОБА_1, він  був введений ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 в оману стосовно цільового призначення договору іпотеки, мети, способу та терміну повернення боргу, при цьому ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 усвідомлювали і знали, що вся відповідальність по поверненню кредиту буде покладена на ОСОБА_1

Також, ПАТ «УкрСиббанк» як кредитор, не перевірив особу позичальника ОСОБА_2, не перевіряв цільове призначення наданого ОСОБА_2 кредиту.  

Враховуючи вищенаведене просила в задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі, а позов ОСОБА_1 задовольнити.

Представник позивача ПАТ «УкрСиббанк» проти позову ОСОБА_1 заперечував посилаючись на його необґрунтованість та  безпідставність. Вважає, що ОСОБА_1 не надано відповідних доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, а тому просив в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки відмовити.

Відповідач- ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заперечень проти позову не подав, у зв’язку з чим суд вважає можливим розглянути справу у його відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка,  дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що первісний позов ПАТ «УкрСиббанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає задоволенню, а в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки  слід  відмовити,  виходячи з наступного.

Рішенням загальних зборів  акціонерів Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» від 27.10.2009 року  Акціонерний інноваційний банк «УкрСиббанк»  змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (скорочена назва-АТ «УкрСиббанк» ( а.с.63).

Судом встановлено, що 20 грудня 2006 року між  Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11099942000, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті у сумі 150 000,00 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ складало еквівалент 757 500,00 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,8% річних. Відповідно до умов договору кредит ОСОБА_2 зобов’язався повернути наданий кредит та сплатити нараховані проценти у повному обсязі не пізніше 20 грудня 2016 року згідно з графіком погашення кредиту (а.с.11-22).

Встановлено, що позивач за первісним позовом виконав умови договору кредиту та надав ОСОБА_2 кошти в повному обсязі.

Між тим, ОСОБА_2 умов договору кредиту не виконав, у зв’язку з чим у останнього станом на 24 вересня 2009 року утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 1 517 512,36 гривень, що відповідно до офіційного курсу НБУ складає еквівалент 189 528,00 доларів США, яка складається з заборгованості за простроченим кредитом у розмірі 1 130 766,50 гривень, що відповідно до офіційного курсу НБУ складає еквівалент 141 225,77 доларів США; заборгованості за простроченими процентами у розмірі 293 957,73 гривень, що відповідно до офіційного курсу НБУ складає еквівалент 36 713,51 доларів США; пені за прострочення повернення кредиту у розмірі 43 534,41 гривень, що відповідно до офіційного курсу НБУ складає еквівалент 5 437,19 доларів США; пені за прострочення сплати процентів у розмірі 49 253,72 гривень, що відповідно до офіційного курсу НБУ складає еквівалент 6 151,53 доларів США, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості (а.с.66-79).

Відповідно до п. 9.1. Кредитного договору у випадку невиконання позичальником своїх зобов’язань по своєчасному поверненню кредиту та/або сплати процентів позивач має право стягнути з нього суму, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення зазначений в п. 2.1. Кредитного договору.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання може виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

 Згідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом  зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа  (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

 Відповідно до рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13.10.2008 року на користь позивача з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було стягнуто заборгованості в розмірі 783 439,78 грн. по кредитному договору № 11099942000 від 20.12.2006 року, що підтверджується відповідною копією рішення суду (а.с.59-62).

Відповідно до п. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В судовому засіданні встановлено, що рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13.10.2008 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 і ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором №11099942000 від 20.12.2006 року не виконано, заборгованість на сплачена.

Судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов’язання 20 грудня 2006 року між позивачем ПАТ «УкрСиббанк» і відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №39594, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнокур О.М. за реєстровим № 62194, відповідно до умов якого відповідач передає позивачеві в іпотеку нерухоме майно, а саме - : трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.23-24).      

Судом встановлено, що трикімнатна квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 01 липня 2004 року (а.с.25)  

У судовому засіданні встановлено, у зв’язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов’язань передбачених кредитним договором, позивач звернувся до відповідача з вимогою виконати зобов’язання за рахунок предмету іпотеки, що підтверджується відповідною вимогою від 13 серпня 2009 року (а.с.27).  Вказане рішення на час розгляду справи не виконано, що підтверджується поясненнями сторін та листом ВДВС Оболонського РУЮ м.Києва ( а.с. 73).

Відповідно до п. 1.2. Договору іпотеки іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов’язань ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту №11099942000 від 20 грудня 2006 року.

Відповідно до п. 1.4., 1.5. Договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно - трикімнатна квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка є власністю  ОСОБА_1

Відповідно до п. 2.1.1. Договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору іпотеки у  разі порушення Іпотекодавцем обов’язків, встановлених цим договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов’язання за Кредитним договором, а у разі невиконання Іпотекодавцем цієї вимоги – звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.    

Відповідно до ч. 2 ст. 589 ЦК України за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.      

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про іпотеку» договір іпотеки укладається між одним або декількома Іпотекодавцями та Іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

За змістом договору іпотеки ОСОБА_1 виступив майновим поручителем по зобов’язанням ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту №11099942000 від 20 грудня 2006 року.  

Відповідно до умов укладеного договору іпотеки ОСОБА_1 поручився перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором, тим самим ОСОБА_1 підтвердив наміри щодо виконання зобов’язань ОСОБА_2 за кредитним договором та надав забезпечення виконання кредитного договору ОСОБА_2  

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.  

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

З огляду на викладене,  суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача ПАТ «УкрСиббанк» та вважає за можливе звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №39594 від 20.12.2006 року, а саме на нерухоме майно - трикімнатну квартиру , що знаходить за адресою : АДРЕСА_1, яка належить на підставі свідоцтва про право власності від 01 липня 2004 року ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11099942000 від 20.12.2006 року в розмірі 1 517 512,36 грн.  

Що стосується позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки,  суд приходить до висновку про відмову в  задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.        

Відповідно до ст.230 ЦК України , якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення , такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.          

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.  

З матеріалів справи  встановлено, що волевиявлення ОСОБА_1 на укладення письмового договору іпотеки підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 , як іпотекодавця та  іншими документами, які ОСОБА_1 подав до банку для підтвердження свого права власності на предмет іпотеки, визначення експертної вартості предмету іпотеки, необхідних для надання грошових коштів ОСОБА_2 в кредит.    

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було надано банку Довідку – характеристику Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна №1198519 від 18 жовтня 2006 року для укладення договору іпотеки, якою останній підтвердив своє право власності на предмет іпотеки та державну реєстрацію нерухомого майна, було подано довідку житлового управління «Південне» від 21 листопада 2006 року, якою ОСОБА_7 підтвердив, що він проживає в квартирі №202, яка знаходиться в будинку №2, по вулиці Ернста, в місті Києві, що є власником даної квартири, також ОСОБА_1 було надано до банку звіт про експертну оцінку зазначеного предмету іпотеки, з визначенням в ньому ринкової вартості квартири, яка достатня для забезпечення повернення кредиту (а.с.267-303).  

Що стосується посилань представника ОСОБА_1 на обставини, що представником банку, який від імені банку укладав договір іпотеки, яким було запевнено ОСОБА_1, про відсутність настання для нього юридичних наслідків за умовами укладеного правочину, про тимчасовість і формальність договору іпотеки, про його не відповідність вимогам закону, то суд не приймає їх до уваги, оскільки суду не було надано жодних доказів в підтвердження даної обставини справи.

Крім того, підписуючи спірний правочин, ОСОБА_1 був з ним ознайомлений, що свідчить його підпис на даному правочині. Зокрема, ОСОБА_1 був ознайомлений з предметом спірного договору, права та обов’язками, правовими наслідками невиконання грошових зобов’язань ОСОБА_2 та відповідальністю сторін.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману, повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.  

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, надав пояснення з приводу розмови ОСОБА_2 та ОСОБА_1, яка проходила між ними 19 грудня 2006 року, під час якої ОСОБА_2 розповів ОСОБА_1 про загострення хвороби його батька й необхідність проведення термінового лікування, для чого потрібні значні кошти, які ОСОБА_2 отримає в банку під заставу нерухомого майна, на що ОСОБА_1 в свою чергу дав згоду ОСОБА_2 допомогти отримати кредит в розмірі 150 000,00 доларів США й надати в заставу банку власну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

З викладеного вище вбачається, що ОСОБА_1 знав про обставини укладання спірного правочину та погодився на його укладання, а тому посилання представника відповідача ОСОБА_1 в цій частині  суд вважає безпідставними та не підтверджуються належними доказами по справі.

Крім того, як випливає зі змісту ст.230 ЦПК України , правочин може бути визнаний недійним  тільки у випадку , коли обман вчинила  сторона правочину, а не будь-яка інша сторона.

Судом встановлено, що Договір іпотеки №39594 від 20 грудня 2006 року укладений між ОСОБА_1, як Іпотекодавцем та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», як Іпотекодержателем.

Таким чином сторонами даного правочину є ОСОБА_1 та банк, а тому посилання представника відповідача щодо вчинення ОСОБА_2 дій направлених на введення ОСОБА_1 в оману щодо спірного договору іпотеки,  суд не приймає до уваги. Доказів того, що  ОСОБА_1 укладаючи договір іпотеки діяв під впливом обману з боку ПАТ «Укрсиббанк» відповідачем не надано.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що посилання представника відповідача ОСОБА_1 щодо  введення ОСОБА_1 , як сторону правочину в оману і вчинення ним договору іпотеки під впливом обману  не доведені в судовому засіданні, а обставини на які посилався представник ОСОБА_1  щодо дійсних мотивів укладення спірного правочину не можуть бути підставою для визнання договору іпотеки недійсним на підставі ст. 230 ЦК України.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує  з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума державного мита в розмірі 1700,00 грн. та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення  в розмірі 120,00 грн., а всього 1820,00 грн. відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. 33 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 525, 526, 530, 589, 590, 610, 611, 629, 651, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В  :

Позов Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №39594 від 20.12.2006 року, нерухоме майно - трикімнатну квартиру , що знаходить за адресою : АДРЕСА_1, що належить на підставі свідоцтва про право власності від 01 липня 2004 року ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11099942000 від 20.12.2006 року в розмірі 1 517 512,36 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» суму державного мита в розмірі 1700, 00 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення у розмірі 120,00 грн., а всього 1820,00 грн.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» та ОСОБА_2  про визнання недійсним договору іпотеки - відмовити.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: