Справа № 2-3714/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2010 року                                                Солом'янський районний суд міста Києва

у складі: головуючого судді - Букіної О.М.

                         при секретарі - Волошиній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

В липні  2010 року  позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Позивач  просить суд визнати незаконними дії відповідача щодо виплати  пенсії ОСОБА_1 в розмірі меншому , ніж встановлено ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії відповідно до  ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком передбаченої ст..28 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»; зобов’язати відповідача виплатити невиплачену частину пенсії позивачу з 01.06.2008 року з урахуванням індексу інфляції.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати незаконними дії відповідача щодо виплати  позивачу за період з 01.01.2007 року по 01.06.2010 р. основної та додаткової пенсії в розмірі меншому , ніж встановлено ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату державної пенсії виходячи з 8-ми мінімальних пенсій за віком, та додаткової у розмірі 75 відсотків  мінімальної пенсії за віком, як інваліду ІІ групи, , за період з 01.01.2007 року по 01.06.2010 р. ;  зобов’язати відповідача виплатити невиплачену частину пенсії позивачу з 01.01.2007 року з урахуванням індексу інфляції.

Посилаючись на те, що позивач має право на отримання пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії в розмірі 75% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, він просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва вчинити  дії  спрямовані на  перерахунок  та  забезпечення   виплати пенсії йому за період з 01.01.2007 року по 01.06.2010 р. постановлення рішення у справі з врахуванням положень ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, встановленого законом на відповідний рік.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до рішення Конституційного суду України від №10-рп/2008 від 22.05.2008р. зміни, внесені Законом про бюджет на 2008 рік, до статей 50, 54 Закону України «Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Незважаючи на це, пенсію та додаткову пенсію у передбачених Законом розмірах Управління пенсійного фонду йому не нараховує та не виплачує.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на безпідставність заявлених вимог та надав письмові пояснення.

Свої заперечення мотивував тим, що відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було встановлено розмірі пенсій для інвалідів щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, розмір пенсії для інвалідів не міг бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Однак зазначає, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, у зв’язку з чим виплата пенсії позивачу проводилася виходячи з розміру 19, 91 гривня, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій на інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».

Додатково посилається на ту обставину, що відповідно до вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовується при призначенні пенсії за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідач також зазначив, що позивачу додаткову  пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи та мінімальний розмірі пенсій для інвалідів, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи були розраховані виходячи із прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 були зазначені мінімальні розміри пенсій, розміри додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та розмір компенсацій в разі втрати годувальника та якою було встановлено, що з 1 липня 2008 року доплату окремим категоріям осіб з тим, щоб їх пенсії досягли таких розмірів : інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, а також ліквідаторам наслідків на ЧАЕС у 1986 році становить – 1 090, 00 грн.

Додатково посилається на ту обставину, що відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується інвалідам ІІ групи у розмірі 20 відсотків до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Вважає, що підстав для проведення перерахунку з урахуванням індексу інфляції не має, а вимоги в цій частині вважає безпідставними.

Також просив застосувати до вимог позивача строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову також з цих підстав.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 , є інвалідом ІІ групи з 10.06.1998 року із захворюванням, яке пов'язане з аварією  на ЧАЕС першої категорії (а.с.6-9)

Позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 1998 року, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 22.02.1991 р. № 796-ХІІ,  має право на державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, згідно ст. 49 Закону.

Відповідно до ст. 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії І призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах –  інвалідам ІІ групи - 75 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 1 категорії згідно ст. 54 Закону № 796-ХІІ щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Як вбачається з Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» жодних обмежень щодо виплати державної пенсії та додаткової пенсії відповідно до положень ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено не було, у зв’язку з чим за 2007 рік зазначені соціальні виплати мали виплачуватися в порядку та у розмірах визначеним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Разом з тим, згідно підпунктів 12 та 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. N 107-VI, статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено у нових редакціях, і розмір додаткової пенсії для інвалідів ІІ групи був визначений в сумі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір пенсії по II групі інвалідності – не менше 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 внесені до вказаних статей зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому з 22.05.2008р. дія статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ була відновлена у попередніх редакціях.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності 22.05.2008р.  сума додаткової пенсії для інвалідів ІІ групи знову встановлена в розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір пенсії по II групі інвалідності – не менше 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, розмір основної та додаткової пенсії Позивачу одночасно був врегульований по-різному і різними нормативними актами.

За загальних умов у випадку правової колізії застосуванню підлягають норми нормативного акту, який є вищим за юридичною силою, тобто – в даному випадку – норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Встановлено, що у 2008-2010 роках після відновлення з 22.05.2008р. дії ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розрахунок пенсії та додаткової пенсії Позивачу здійснюється в розмірах, передбачених Постановою КМ України №530.

Таким чином, у період, коли діють два однопредметні нормативно-правових акти, що по-різному регулюють встановлення розміру одноразової щорічної допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Відповідачем необґрунтовано  застосовано той акт, що має нижчу юридичну силу – Постанову КМ України №530 від 28.05.2005р., а Закон України, який має вищу юридичну силу, Відповідачем не застосовано, що є порушенням вимог чинного законодавства та прав позивача.  

З огляду на це, вимога Позивача про визнання незаконними дії відповідача щодо виплати  позивачці за період з 14.07.2007 року  по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.06.2010 року основної та додаткової пенсії в розмірі меншому , ніж встановлено ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та в частині зобов’язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату державної пенсії виходячи з 8-ми мінімальних пенсій за віком, та додаткової у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, як інваліду ІІ групи, суд вважає обґрунтованими, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню починаючи з 14.07.2007 року  по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 року по 01.06.2010 р.  ,  тобто з моменту звернення до суду в межах встановленого строку позовної давності та з урахуванням рішення Конституційного Суду України  від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

При вирішенні питання щодо періоду за який підлягає здійсненню перерахунку суд враховує ту обставину, що згідно  приписів ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду 14.07.2010 року.

Згідно ч. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Будь-яких доказів в підтвердження  поважності причини пропущення трирічного строку на звернення до суду з даним позовом,  встановленого ст. 257 ЦК України позивачем не надано.

Таким чином, суд не знаходить підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до суду за період часу з січня 2007 року по 14.07.2007 року,  а  тому підстав для задоволення вимог позивача в цій частині не знаходить.

Також суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині  зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату  ОСОБА_1  за період 01 січня 2008 року по 22.05.2008 року державну пенсію відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі не менше 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи" за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, оскільки згідно підпунктів 12 та 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. N 107-VI, статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено у нових редакціях, і розмір додаткової пенсії для інвалідів ІІ групи був визначений в сумі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір пенсії по II групі інвалідності – не менше 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у зв’язку з чим зазначені виплати здійснювалися у розмірах встановлених даним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 внесені до вказаних статей зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому з 22.05.2008р. дія статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ була відновлена у попередніх редакціях. Дане рішення набрало чинності з 22.05.2008 року та зворотної дії у часі не має.

Що стосується вимог позивача про застосування індексу інфляції суд вважає заявлені вимоги безпідставними.

Згідно п.2 Постанови Кабінету Міністрів України  «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 року №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього порядку), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії.

Згідно ч.6 п.3 цієї ж постанови, до об’єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема: соціальні виплати, які визначають залежно від прожиткового мінімуму (надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог  і в цій частині.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині визнання незаконними дії відповідача щодо виплати  позивачу за період з 14.07.2007 року  по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.06.2010 року основної та додаткової пенсії в розмірі меншому , ніж встановлено ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та в частині зобов’язання відповідача Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 14.07.2007 р. по 31.12.2007 р., 22.05.2008 р. по 01.06.2010 р.  з урахуванням виплат здійснених за 2007-2010  рік : державної пенсії відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі не менше 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи" за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України  на користь позивача з Державного бюджету України підлягає стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн.

Керуючись Законом України "Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи",  ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України,  ст.ст. 10,11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України  , суд,  -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва щодо виплати  ОСОБА_1  за період з 14.07.2007 року  по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.06.2010 року основної та додаткової пенсії в розмірі меншому , ніж встановлено ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1  за період з 14.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.06.2010 року, з урахуванням виплат здійснених за 2007-2010  рік:

-   державну пенсію відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі не менше 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком;

-   щомісячну додаткову пенсію відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи" за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  понесені витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37, 00  грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя: