№ 2-910/10

РІШЕННЯ

                 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

     25 серпня 2010 року                                                                    Козельщинський районний суд Полтавської області

                                                                                                            в складі  головуючого судді  - Мурашко А.О.

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 управління Пенсійного фонду України у Козельщинському  районі Полтавської області про  нарахування та стягнення державної соціальної підтримки дітей війни ,-

встановив:

             У липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Козельщинського районного суду з  позовом до управління Пенсійного фонду України у Козельщинському районі  Полтавської області і прохав відновити пропущений строк для звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними, стягнути на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну підтримку у виді підвищення до пенсії за  2009 рік з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. та за 2010 р. з 01 січня 2010 р. по 30 червня 2010 р. відповідно до Закону "Про соціальний захист дітей війни".

           Свої вимоги мотивував тим, що він належить до соціальної категорії "Дитина війни" та  відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2009-2010 роки має право на отримання підтримки в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Разом з тим, відповідач не дотримуючись Конституції України, рішень Конституційного Суду України і зазначеного закону не здійснив нарахування та виплату державної соціальної підтримки.

             Управління Пенсійного фонду України у Козельщинському  районі Полтавської області надало заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначило, що вимоги позивача щодо здійснення перерахунку пенсії за 2009-2010 роки є безпідставними, оскільки його дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" правомірними через  невизначеність на законодавчому рівні порядку нарахування доплати і відповідно діючого законодавства позивач в 2008р. і по цей час отримував надбавку в розмірі встановленої для учасників війни  і відповідачем у справі повинно бути Держказначейство.

                В судове засідання позивач та представник відповідача   не  з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

               Суд, дослідивши наявні докази, вважає,що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

               Позивач має правовий статус дитини війни відповідно до ст.1 Закону України  "Про соціальний  захист дітей війни". Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.          

              Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

              Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

           Як вбачається із довідки, яка була надана відповідачем з 01 січня 2009 року і по даний час позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, а саме 49,80 грн.

            Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

             Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

             Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року і по цей час УПФУ в Козельщинському районі повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

                Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

             Згідно ст.8 ЦПК України звернення до суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні  справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

              Таким чином, доводи відповідачів, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

              Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

             Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

             За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

             З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

            Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

             Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

             Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни " покладено на УПФУ в Козельщинському районі, за місцем проживання позивача.

             Суд не бере до уваги твердження відповідача стосовно того, що по справі також повинно бути залучено в якості співвідповідача "Держказначейство" , оскільки згідно абз. 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо:

-     щодо призначення пенсії;

-     підготовки документів для її виплати;

-     забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

              Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

               Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

               Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку  на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

               Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача стосовно залучення в якості співвідповідача "Держказначейство", оскільки УПФУ в Козельщинському районі є належним відповідачем по справі.

               Суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії.

           Позивачу повинна нараховуватися та бути виплачена доплата до пенсії за 2009 рік з 01.01.2009 року по   31.12.2009 р., за 2010 рік з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року, оскільки нарахування та виплата у зазначений період дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм ЗУ "Про соціальний захист дітей війни"  

            Разом з тим, суд виходить з того, що перерахунок пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі документів, наявних у пенсійній справі, з урахуванням вимог ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо індексації пенсійних виплат, тому суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на зазначені органи, і не може зобов'язати управління нарахувати позивачу підвищення до пенсії у визначеному розмірі, а може зобов'язати лише здійснити дії щодо перерахунку пенсії з урахуванням вимог законодавства.  

             З огляду на викладене, позовні вимоги  щодо нарахування конкретно визначеної суми задоволенню не підлягають.  

             Позовна вимога позивача щодо зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати щомісячну соціальну надбавку дитині війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" при нарахуванні пенсії  підлягає до  часткового задоволення, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів на час вирішення позову по суті. Виходячи із змісту законодавства воно не може в майбутньому регулювати суспільні відносини.

             Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати стягнути на користь позивача.  

             На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статтями 10,60,88,212 ЦПК України, суд,  -

вирішив:

           Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в  Козельщинському районі Полтавської області  про  нарахування та стягнення недоплаченої державної соціальної підтримки дітей війни - задовольнити повністю.

            Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Козельщинському районі Полтавської області в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2009 р. з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. та за 2010 р. з 01 січня 2010 р. по 30 червня 2010 р.

           Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Козельщинському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати  за 2009 р. з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. та за 2010 р. з 01 січня 2010 р. по 30 червня 2010 р. з урахуванням проведених виплат.

         Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Козельщинському районі Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 8,50 грн. і витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду судової справи у сумі 37,00 грн., а всього 45,50 грн.

          Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Козельщинський районний суд шляхом подачі   апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо така заява не подана.

             Суддя