Справа № 2-8/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 січня 2010 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Мірошніченко Л.Є.
При секретарі Колоколовій Т.С.,
За участю представника позивача адвоката ОСОБА_1
За участю представника позивача адвоката ОСОБА_2
Відповідача і представника відповідача ОСОБА_3
Представника відповідачів ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Слов”янської міської ради, виконавчого комітету Слов”янської міської ради про визнання державного акту про право приватної власності на землю – недійсним, суд, -
В С Т А Н О В И В :
22.10.2004 року ОСОБА_5, що діяла від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_9 звернулася з позовом до ОСОБА_7 про визнання приватизації земельної ділянки частково недійсним та встановлення меж сміжної земельної ділянки.
25 грудня 2007 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися з уточненим позовом до виконавчого комітету Слов”янської міської ради та ОСОБА_7 про визнання державного акту про право власності на землю недійсним, обґрунтував свої вимоги тим, що ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Першою державною нотаріальною конторою від 19.08.2004 року належить 1\2 частина житлового будинку АДРЕСА_1. Інша1\2 частина зазначеного будинку належить ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Стрійською ДНК 5 вересня 2005 року за реєстром № 1-3248. Згідно вищевказаних документів їм належить будинок з господарськими спорудами: сарай, колодязь, паркан і розташовано на земельній ділянці площею - 0, 1045 га. Відповідач ОСОБА_7 є власником будинку АДРЕСА_2. 27 січня 1997 року ОСОБА_7 був отриманий Державний акт № 001232 на право приватної власності на землю – АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Вони вважають, що вказаний Державний акт на право приватної власності на землю слід визнати недійсним з наступних підстав: 1. У державному акті площа земельної ділянки незаконно збільшена на 0,0020 га, оскільки згідно з рішенням Виконавчого комітету Слов”янської міської ради № 549/2 від 26 грудня 1996 року ОСОБА_7 передавалася у власність земельна ділянка тільки розміром 0,0600 га. 2. При приватизації землі по кожному між земельними ділянками АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 в місті Слов’янську допущено помилку у розмірі ізломі з різницею 0,65 м, що підтверджується висновком технічної експертизи від 25 квітня 2005 року. 3. В результаті видачі ОСОБА_7 вказаного Державного акту про право власності на землю у більшому розмірі, чім йому належно, були порушені їх права, як власників домоволодіння АДРЕСА_1, оскільки при встановленні меж земельних ділянок між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у відповідності з названим вище Державним актом, приналежний їм колодязь залишився на земельній ділянці ОСОБА_7
Ухвалою суду від 14 листопада 2007 року у якості співвідповідача залучена Слов”янська міська рада Донецької області.
Ухвалою суду від 20.01.2010 року прийнята часткова відмова від позову ОСОБА_5 в частині встановлення меж сміжної земельної ділянки та провадження у зазначеній справі закрито.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 – ОСОБА_1, що діє на підставі ордеру від 14.11.2007 року (а.с. 234 том 1) підтримала позовні вимоги, навела доводи, аналогічні доводам позовної заяви.
В судове засіданні позивач ОСОБА_5Т . не з’явилася, була повідомлена про час, дату та місце розгляду справи в порядку ч. 5 ст. 75 ЦПК України, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності зазначеної особи.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 – ОСОБА_2, що діє на підставі ордеру від 01.07.2008 року (а.с. 427 том 1) підтримав позовні вимоги, навів доводи, аналогічні доводам позовної заяви.
В судове засіданні позивач ОСОБА_6 не з’явилася, була повідомлена про час, дату та місце розгляду справи в порядку ч. 5 ст. 75 ЦПК України, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності зазначеної особи.
В судовому засіданні ОСОБА_8, що діє від свого імені, та як представник відповідача ОСОБА_7 на підставі довіреності від 05.03.2007 року (а.с. 233 том 1) позовні вимоги не визнала, зазначила, що її чоловіку ОСОБА_7 на підставі Державного акту про право приватної власності належить земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2. Згідно зі Свідоцтвом про право приватної власності за законом, виданого Першою Слов»янської ДНК 06.01.1988 року його належав і будинок за зазначеною адресою. 15.09.2007 року будинок за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_7 відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Паращук О.А. Слов”янського міського нотаріального округу Донецької області було продано ОСОБА_11, що була її матір’ю. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11 померла і вона звернулася с заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Земельною ділянкою її чоловік не розпоряджався. Вважає, що позивачі не мають права взагалі на майно за адресою АДРЕСА_1, оскільки у порушення закону отримали свідоцтва про право власності, тому вони не є належними позивачами і відповідно їх права не порушені.
В судовому засіданні ОСОБА_4, що діє на підставі довіреностей від 15.01.2010 року від імені Слов”янської міської ради і виконавчого комітету Слов”янської міської ради Донецької області позовні вимоги визнав, не заперечує проти їх задоволення.
Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Першою Слов’янською державною нотаріальною конторою 19 серпня 2004 року належить Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Друга половина вказаного будинку належить ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого, Стрійською державною нотаріальною конторою 05 вересня 2005 року за реєстром № 1-3248 (а.с. 319).
Згідно вищевказаних документів - Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 серпня 2004 року та Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 вересня 2005 року, домоволодіння, що належить позивачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6, складається з житлового будинку, сараю, колодязя, паркану, і розташоване на земельній ділянці площею 1045 кв.м. (а.с. 8, 319).
Відповідач ОСОБА_7, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 січня 1988 року, виданого Першою Слов»янської ДНК, є власником будинку АДРЕСА_2 (а.с. 41).
15.09.2007 року будинок за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_7 відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Паращук О.А. Слов”янського міського нотаріального округу Донецької області було продано ОСОБА_11, що була матір’ю відповідачки ОСОБА_8 (а.с. 495 том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11 померла (а.с. 555 том 1) і відповідачка ОСОБА_8 звернулася с заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини (а.с. 3-4 том 2).
Земельною ділянкою ОСОБА_7 не розпоряджався.
Із встановленого вбачається, що відповідно до правовстановлюючих документів та матеріалів справи, а саме: довідки з КП “БТІ” від 13.08.2008 року, власниками будинку та земельної ділянки є: позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_12 – по 1\2 частці будинку за адресою АДРЕСА_1; ОСОБА_8 – як правоприємник після смерті ОСОБА_11 на будинок за адресою АДРЕСА_2 (відповідно до ст.. 1269 ЦК України); ОСОБА_7 – на земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 на підставі Державного акту.
04 листопада 1996 року ОСОБА_7 звернувся до Слов”янської міської Ради народних депутатів з Заявою про передачу йому в приватну власність безоплатно земельної ділянки площею 600 м.кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 для ведення особистого підсобного господарства (а.с 35), тобто заявником ОСОБА_7 в заяві було прямо вказано розмір земельної ділянки – 600 м.кв., яку він просить передати йому в приватну власність безоплатно.
Згідно рішення Виконавчого комітету Слов”янської міської Ради народних депутатів від 26 грудня 1996 року № 549/2 ОСОБА_7 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,060 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 107).
Із Державного акту на право приватної власності на землю серії ДН № 001232 вбачається, що громадянину України ОСОБА_7, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на підставі Рішення Виконавчого комітету Слов”янської міської Ради від 26 грудня 1996 року № 549/2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0620 га в межах згідно плану (а.с. 12).
Таким чином, зазначені розміри земельної ділянки в Державному акті на право приватної власності на землю серії ДН № 001232 „площею 0,0620 га”, виданому 27 січня 1997 року ОСОБА_7 не відповідає розміру земельної ділянки „0,0600 га”, згідно Рішення Виконавчого комітету Слов”янської міської Ради від 26 грудня 1996 року № 549/2, що є порушенням вимог ст. 118 ЗУ України, згідно з якою саме органи виконавчої влади та місцевого самоврядування приймають рішення щодо приватизації земельних ділянок на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Також, як встановлено в судовому засіданні, в результаті видачі ОСОБА_7 вказаного Державного акту про право власності на землю у більшому розмірі, ніж йому належно, були порушені права позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як власників домоволодіння АДРЕСА_1, оскільки при встановленні кордонів земельних ділянок між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у відповідності з названим вище Державним актом, приналежний їм колодязь залишився на земельній ділянці ОСОБА_7
Той факт, що колодязь дійсно належить позивачам, підтверджений в судовому засіданні Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 19 серпня 2004 року та Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 05 вересня 2005 року, з яких вбачається, що домоволодіння, яке належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6, складається з житлового будинку, сараю, колодязя, паркана і розташоване на земельній ділянці площею 1045 м. кв. (а.с. 8, 319), а також згідно викопіровок із плану будівельних кварталів ширина роздільного уступу земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 дорівнює 5,15 м, колодязь розташований на земельній ділянці, яка відноситься до домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 10, 11).
Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України „Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавлення права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків”.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що всі вищевикладені обставини не відповідають вимогам ЗК України, суттєво порушують права позивачів, то у відповідності до ст.ст. 118, 152 ЗК України, Державний акт про право приватної власності на землю серії ДН № 001232, виданий ОСОБА_7 27 січня 1997 року на підставі Рішення Виконавчого комітету Слов”янської міської Ради № 549/2 від 26 грудня 1996 року слід визнати недійсним, задовольнивши таким чином позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 118, 152, 158 ЗК України, 1269 ЦК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Слов”янської міської ради, виконавчого комітету Слов”янської міської ради про визнання державного акту про право приватної власності на землю – недійсним – задовольнити в повному обсязі.
Визнати Державний акт про право приватної власності на землю серії ДН № 001232, виданий ОСОБА_7 27 січня 1997 року на підставі Рішення Виконавчого комітету Слов”янської міської Ради № 549/2 від 26 грудня 1996 року – недійсним.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Суддя Л.Є.Мірошніченко