Справа № 2а-360 2007 р.
ПОСТАНОВА ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
16 лютого 2007 року м. Одеса
Малиновській районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді Целуха А. П.
при секретарі - Корнієнко Л.В.
у відкритому судовому засіданні розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до 85 Центру забезпечення речовим майном Південного Оперативного командування про стягнення невиплачених сум грошового забезпечення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до 85 Центру забезпечення речовим майном, в якій він просить суд стягнути з відповідача на його користь невиплачену йому с травня 2003 року по квітень 2004 року частину грошового забезпечення в розмірі 737 (сімсот тридцять сім) гривень 65 копійок та частину грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 94 (дев'яносто чотири) гривні 40 копійок, посилаючись на те, що відповідач безпідставно позбавив його права на належне грошове забезпечення. Свій позов позивач обґрунтовує тим, що на підставі Указу Президента України від 05 травня 2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» встановлено для військовослужбовців, які мають стаж служби понад 5 років - до 10% щомісячної надбавки. Ці ж положення містяться і в наказі Міністра оборони України від 26.05.2003 p., яким на виконання Указу Президента затверджено Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних силах України. Проте йому, позивачу, який має вислугу понад 5 років з травня 2003 року по квітень 2004 року виплачувалась надбавка в розмірі 3-10 %. Вважаючи, що відповідач суттєво звузив його право на одержання грошового забезпечення в повному обсязі, позивач просить зобов'язати відповідача доплатити йому грошове забезпечення у вигляді надбавки за вислугу років з урахуванням 10% надбавки.
Представник відповідача в судове засідання з'явився. З позовними вимогами позивача згодна.
Суд, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що станом на 1 травня 2003 року вислуга років безперервної служби позивача становила понад 5 календарних років. Дисциплінарних стягнень у період з травня 2003 року по квітень 2005 року на позивача не накладалося, наказами командирів виплата вказаної надбавки їй не припинялась, а також не було жодних інших підстав, передбачених пунктом 4 Інструкції, для невиплати позивачеві зазначеної надбавки. Разом з тим, надбавка за безперервну службу протягу 2003-2005 p.p. нараховувалась позивачеві у неповному розмірі, і виплачувалися в заниженому розмірі
-3-10%.
На підставі Указу Президента України від 05.05.2003р. № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України за безперервну службу», Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 26.05.2003р. № 149 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.05.2003р. за № 411/7732), п. 33 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 05.03.2001р. № 75 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.03.2001р. за № 251/5442), з 1 травня 2003 року, введені для військовослужбовців щомісячні надбавки розмір яких визначається в процентному відношенні до грошового забезпечення залежно від вислуги років. Згідно Указу та Інструкції позивач мав право на отримання надбавки, з 1 травня 2003 року по квітень 2005 року у розмірі 10%.
В порушення вимог Інструкції відповідач виплачував позивачу вказану надбавку у неповному розмірі.
Суд вважає, що зазначеними розпорядженнями Міністра оборони України фактично вносились зміни до Інструкції. Однак, вищезазначені розпорядження Міністра оборони України не пройшли державну реєстрацію и не були опубліковані в установленому законодавством порядку, а, отже, е не чинними, що випливає безпосередньо зі змісту ч.ч.2, 3 ст.57 Конституції України.
Крім того, зазначені розпорядження Міністра оборони України суперечать ст.22 Конституції України, ст.2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за змістом яких ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців у правах, визначених законодавством України.
Судом також встановлено, що військовослужбовцям, що проходили службу в структурних підрозділах центрального апарату Міністерства оборони України, Генерального штабу ЗСУ та їх функціональних органах військового управлення, зазначені надбавки за безперервну службу виплачувалися в повному обсязі на підставі наказу Міністра оборони України від 30.07.2004р. № 308. Крім того, окремим категоріям військовослужбовців Військової служби правопорядку у ЗСУ зазначені надбавки за безперервну службу виплачувались в повному обсязі на підстав наказу Міністра оборони України від 19.03.2004р. №88.
При вирішенні позову судом взято до уваги, що ст.24 Конституції України гарантує громадянам рівні права перед законом. Рівність прав військовослужбовців перед законом полягає, зокрема, в їхньому рівному праві на винагороду за службу.
За змістом ст.24 Конституції України, яка гарантує громадянам рівні права перед законом, військовослужбовці, які займають рівні посади, мають однакові! військові звання, кваліфікацію, вчене звання чи науковий ступінь, вислугу років і умови проходження служби та не відрізняються за іншими ознаками мають також рівні права и на одержання надбавки за безперервну службу. Тому суд вважає що наявність диспропорції в розмірах виплати надбавок за безперервну службу , України, що проходять службу в різних підрозділах Міністерства оборони України, є по суті обмеженням прав одних військовослужбовців порівняно з іншими.
Суд вважає, що встановленням виплати надбавки за безперервну військову службу в занижених розмірах 3% і 10 %, за більш ніж 5-річну вислугу позивача на військовій службу відповідачем було порушено право позивача на отримання грошового забезпечення в повному об'ємі передбаченого Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу», Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 26.05.2003р. № 149 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.05.2003р. за № 411/7732), п. 33 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом
Міністра Оборони України від 05.03.2001р. № 75 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.03.2001р. за № 251/5442).
Суд вважає, що надбавка повинна була нараховуватися позивачу у розмірі з 01.05.2003 року по квітень 2005 року у розмірі 10% від його грошового забезпечення оскільки як встановлено в суді по результатам її службової діяльності підстав для зменшення максимального розміру спірної надбавки у відповідача не було.
Таким чином, суд вважає, що відповідач повинний керуватися в своїй повсякденній діяльності Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу», Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 26.05.2003р. № 149 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.05.2003р. за № 411/7732), п. 33 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 05.03.2001р. № 75 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.03.2001р. за № 251/5442) яки мають юридичну силу вище ніж телеграми і розпорядження Міністра Оборони, що порушують права військовослужбовців
На підставі викладеного, керуючись ст.2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. № 2011-ХП, Указу Президента України від 05.05.2003р. № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України за безперервну службу», Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 26.05.2003р. № 149 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.05.2003 р. за № 411/7732), п. 33 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 05.03.2001р. № 75 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.03.2001р. за № 251/5442), ст.ст. 8, 10, 11, 71, 160-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з 85 Центру забезпечення речовим майном Південного Оперативного командування на користь ОСОБА_1 невиплачену с травня 2003 року по квітень 2005 року частину грошового забезпечення в розмірі 737 (сімсот тридцять сім) гривень 65 копійок.
Стягнути з 85 Центру забезпечення речовим майном Південного Оперативного командування на користь ОСОБА_1 частину грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 94 (дев'яносто чотири) гривні 40 копійок.
На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.