СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
16 грудня 2009 року Справа № 2-12/3400-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
представник заявника, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОЕГАС.КОМ";
представник учасника, Шевченко Юлія Пателіївна, довіреність № 17 від 01.10.09, товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфінінвест";
арбітражний керуючий, не з'явився, арбітражний керуючий Цехоцький Сергій Всеволодович;
представник учасника, не з'явився, Кримське управління з питань банкрутства Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України;
представник учасника, Стежковий Василь Вікторович (повноваження перевірені), довідка з єдиного державного реєстру №059966 від 26.02.08, керівник, товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфінінвест";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфінінвест" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов.М.М.) від 25 серпня 2009 року у справі № 2-12/3400-2009
за заявою боржника товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЕГАС.КОМ" (вул. Жигаліної, 6, місто Сімферополь, 95051)
за участю
Арбітражного керуючого Цехоцького Сергія Всеволодовича (АДРЕСА_1)
Кримського управління з питань банкрутства Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України (вул. Київська, 81, каб. 401,Сімферополь,95034)
товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфінінвест" (вул. 40 років Перемоги, 1,Таїрове, місто Одеса, 65496)
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2009 року у справі № 2-12/3400-2009 товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОЕГАС.КОМ" визнано банкрутом, відкрито відносно боржника ліквідаційну процедуру, встановлено кінцевий строк ліквідаційної процедури до 25 серпня 2010 року, призначено ліквідатором Цехоцького Сергія Всеволодовича, припинено підприємницьку діяльність банкрута після остаточного технологічного циклу з виготовлення продукції при можливості її продажу, встановлено, що строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута та зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів) вважається таким, що настав, припинено нарахування неустойки (штрафу, пені) процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута, знято всі обмеження по конфіденційності й комерційній таємниці з відомостей про фінансовий стан банкрута, скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника та інше.
Зазначене судове рішення винесене на підставі статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфінінвест" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати.
Заявник апеляційної скарги обґрунтовує свої вимоги тим, що при винесені постанови про визнання товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЕГАС.КОМ" судом першої інстанції було порушено низку матеріальних і процесуальних норм права, які виражаються зокрема в тому, що ліквідатором боржника призначено засновника підприємства та директор в одній особі, в діях якого вочевидь вбачається зацікавленість, який не має жодних ліцензій на здійснення повноважень ліквідатора. Також грубим порушенням Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на думку заявника, є невизнання судом безспірних майнових вимог товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфінінвест", які підтверджуються рішенням господарського суду Одеської області від 25 вересня 2009 року у справі №15/135-09-4434 про стягнення з боржника 530 486,00 грн.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2009 року суддю Прокопанич Г.К., Ткаченка М.І. замінено на суддів Видашенко Т.С., Голика В.С.
Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
19 грудня 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЕГАС.КОМ» у якості юридичної особи було зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради (а.с.19, т 1), відповідно до Статуту його, основною метою діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЕГАС.КОМ»є здійснення виробничо-господарської діяльності, спрямованої на одержання прибутку, що використовується на задоволення соціально-економічних інтересів учасників Товариства.
20 травня 2009 року власником боржника було прийнято рішення №9 про ліквідацію підприємства та призначення ліквідаційної комісії (а.с.22, т. 1).
05 червня 2009 року власником товариства було прийнято рішення №18 про звернення до господарського суду Автономної Республіки Крим із заявою про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЕГАС.КОМ»в порядку статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(а.с.21, т.1).
Заявником обґрунтовано свої вимоги тим, що баланс підприємства свідчить про те, що активи підприємства боржника не забезпечують його кредиторську заборгованість, яка складає суму у розмірі 7 345 950,52 грн, з якої: заборгованість з виплати заробітної плати та прирівняних до неї зобов'язань складає 104 093, 10 грн, заборгованість з податків та зборів (обов’язкових платежів) – 437, 73 грн, сума вимог кредиторів за грошовими зобов’язаннями у безспірному розмірі –7 241 419,69 грн, дебіторська заборгованість складає 3 510 137, 96 грн.
Виносячи оскаржувану постанову про визнання боржника банкрутом та призначення ліквідатором голову ліквідаційної комісії Цехоцького Сергія Всеволодовича, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 09 червня 2009 року на обліку товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЕГАС.КОМ»знаходиться майно загальною вартістю 6 764, 74 грн, якого явно не вистачає для погашення кредиторської заборгованості, а також з того, що будь-яких інших пропозицій щодо кандидатур ліквідатора у даній справі суду не надавалось.
Так, особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником врегульована статтею 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», частинами 1-4 встановлено, що якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. У разі виявлення обставин, зазначених у абзаці першому цієї частини, після прийняття рішення про ліквідацію до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора) заява про порушення справи про банкрутство подається власником майна боржника (уповноваженою ним особою). За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії. Кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.
Таким чином, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржувану постанову, судова колегія встановила, що дії суду першої інстанції цілком відповідають вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та будь-яких порушень судом апеляційної інстанції не встановлено.
Підставою для перегляду постанови господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2009 року у справі № 2-12/3400-2009 стало звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфінінвест" з апеляційною скаргою, в якій висловлена позиція щодо незаконності призначення Чеховського С.В. ліквідатором боржника та безпідставності невизнання грошових вимог заявника, який вважає себе поточним кредитором.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що вони засновані на помилковому уявленні заявника про його порушене право саме оскаржуваною постановою враховуючи наступне.
Так, з матеріалів справи встановлено, що грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфінінвест" виникли на підставі рішення господарського суду Одеської області від 25 вересня 2009 року у справі №15/135-09-4434 про стягнення з боржника 530 486,00 грн, тобто після винесення оскаржуваної постанови суду першої інстанції від 25 серпня 2009 року, у зв’язку з чим, судовій колегії незрозуміло яким чином, вона порушує права заявника апеляційної скарги.
Більш того, достатньо суперечливими і безглуздими є дії товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфінінвест" з оскарження постанови про відкриття ліквідаційної процедури та твердження товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфінінвест" про те, що він є поточним кредитором у справі, вимоги яких виникли після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, тим самим визнаючи факт правомірності винесення оскаржуваної постанови.
По суті доводи апеляційної скарги стосуються ухвали господарського суду про відмову у прийнятті заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфінінвест" про визнання грошових вимог на суму 530 486,00 грн, однак вона не є предметом апеляційного перегляду у даній справі.
Крім того, стосовно тверджень заявника щодо порушення судом першої інстанції низки матеріальних і процесуальних норм права, які виражаються зокрема в тому, що ліквідатором боржника призначено засновника підприємства та директор в одній особі, в діях якого вочевидь вбачається зацікавленість, який не має жодних ліцензій на здійснення повноважень ліквідатора, судова колегія відмічає, вони є безпідставними, оскільки частиною 2 статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.
За правилами статті 1 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, аналіз якої дозволяє зробити висновок, що захисту судом підлягає цивільне право, яке порушене, не визнається чи оспорюється.
Юридична зацікавленість заявника у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок довести, що його цивільне право порушене, не визнається чи оспорюється кимось і що саме йому належить право вимоги.
Відсутність факту порушення права чи взагалі суб'єктивного права тягне за собою відмову у задоволенні його вимог.
Таким чином, встановивши відсутність порушеного права та охоронюваного законом інтересу заявника апеляційної скарги, та відповідність оскаржуваної постанови нормам діючого законодавства, судова колегія вирішила залишити без задоволення апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфінінвест", а постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2009 року у справі № 2-12/3400-2009 –без змін.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, частиною 1, 2 статті 104,статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфінінвест" залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2009 року у справі № 2-12/3400-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді