ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2010 р. Справа № 2-а-3165/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,
при секретарі судового засідання: Котюжанській Тетяні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : Кирилюк Д.В. - представник на підставі довіреності;
відповідача : Сапігура М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Вінницькій області
до: Відділу державної виконавчої служби Шаргородського районного управління юстиції
про: скасування постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов`язання вчинити певні дії.
ВСТАНОВИВ :
В липні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області (далі - Інспекція) з позовом до Відділу державної виконавчої служби Шаргородського районного управління юстиції (далі - Відділ ДВС Шаргородського РУЮ) про скасування постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийняті до провадження виконавчого документа) та зобов’язання вчинити певні дії.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.07.2010 року за даним позовом відкрито провадження у справі 2-а-3165/10/0270.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.04.2010 року державним виконавцем відділу ДВС Шаргородського РУЮ - Василик О.О. винесено постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, згідно із якими відмовлено у прийнятті до виконавчого провадження постанов Інспекції про накладення адміністративного стягнення №34 від 20.01.2010 року (про притягнення громадянина ОСОБА_4 АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності згідно ст. 97 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн.) та №129 від 12.02.2010 року (про притягнення громадянина ОСОБА_5 АДРЕСА_2 до адміністративної відповідальності згідно ст. 97 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн.), у зв`язку з тим, що у виконавчому документі не вказано дату набрання чинності та строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, отримано Інспекцією 22 липня 2010 року та зареєстровані 22 та 23 липня 2010 року, згідно штампу на конверті відправлені лише 13.07.2010 року, що є грубим порушенням ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження". За таких обставин Інспекція звернулась до суду та просить задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні, обґрунтовуючи тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" та дані постанови суперечать ст. 308 КУпАП. Також вказав на порядок оскарження відповідно до ч.4.ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачає, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований або до відповідного суду в 10-ти денний строк з моменту її одержання.
Окрім того, заперечуючи проти позову, представник відповідача вказував на те, що згідно журналу-реєстру на відправлену кореспонденцію постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження були відправлені до Інспекції для усунення недоліків 12.04.2010 року, тому строк оскарження даної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження пройшов.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
20.01.2010 року за № 34 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_4 у вигляді штрафу в розмірі 170,0 грн. (а.с.9), а також 12.02.2010 року постанову про накладення на ОСОБА_5 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170,0 грн. (а.с.10) та запропоновано їм у п`ятнадцятиденний строк добровільно сплатити суми штрафів.
12 квітня 2010 року відділом ДВС Шаргородського РУЮ винесено постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийняття до провадження виконавчого документа) з приводу примусового виконання постанов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області від 20.01.2010 року №34 (а.с.7) та від 12.02.2010 року №129 (а.с.8), оскільки у даних постановах не вказано дату набрання ними чинності та строк пред`явлення виконавчих документів до виконання.
Проте, відповідно до копії конверта, яким направлялись вищезазначені постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, на штампі зазначено дату відправки, що відповідає 13.07.2010 року (а.с.11), отримані та зареєстровані вони позивачем 22 та 23 липня 2010 року за вхідними номерами відповідно - 1113-02-16 та 1120-02-16.
Даючи правову оцінку діям відповідача при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа), суд в першу чергу звертає увагу на те, що при вчинення виконавчих дій державний виконавець повинен діяти у чіткій відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 №606-XIV (далі – Закон №606-XIV), яким визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку
В ст. 1 Закону №606-XIV України вказано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №606-XIV України державний виконавець зобов’язаний прийняти виконавчий лист до виконання якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Статтею 19 Закону №606-XIV закріплені вимоги до виконавчого документу у якому повинні бути зазначені: назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання чинності рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.
В ст. 26 Закону №606-XIV закріплено обов’язок державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема, пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання, невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону та наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Так, ст. 19 Закону №606-XIV встановлені вимоги до змісту всіх виконавчих документів, передбачених ч.2 ст.3 цього Закону. Відповідно до п. 5 ст. 19 Закону №606-XIV, у виконавчому документі повинна бути зазначена дата набрання чинності рішенням, відповідно до п.6 вищезазначеного Закону у виконавчому документів повинен бути зазначений строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, судом встановлено, що у абз.5 резолютивної частини постанови Інспекції про накладення адміністративного стягнення №34 від 20.01.2010 року, зазначено, що відповідно до ст.ст. 291, 303 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення набирає законної сили після закінчення строку оскарження (опротестування) цієї постанови та може бути пред’явлена до відповідного органу державної виконавчої служби протягом трьох місяців з дня її винесення. У абз. 6 даної постанови вказано, що постанова може бути оскаржена до вищестоящого органу (вищестоящій посадовій особі) або до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду протягом 10 днів з дня її винесення в порядку, передбаченому статтями 287-289 КУпАП. В той же час, у абз. 6 резолютивної частини постанови Інспекції про накладення адміністративного стягнення №129 від 12.02.2010 року, вказано, що відповідно до статей 289-291, 303 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення набирає законної сили через 10 днів з дня її винесення та може бути пред’явлена до відповідного органу державної виконавчої служби протягом трьох місяців з дати її винесення.
Наведене свідчить, що норми ст. 19 Закону №606-XIV стосовно зазначення у виконавчих документах дати набрання ними чинності та строку пред’явлення виконавчого документа до виконання позивачем були дотриманні повністю. Постанова про накладення адміністративного стягнення №34 від 20.01.2010 року набрала законної сили 30.01.2010 року, а постанова про накладення адміністративного стягнення №129 від 12.02.2010 року набрала законної сили 22.02.2010 року.
Більш того, вищенаведені дати вступу виконавчих документів у законну силу були відображенні державним виконавцем відділу ДВС Шаргородського РУЮ – Василик О.О. у винесених ним постановах про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 12.04.2010 року, що свідчить про врахування останнім строків набуття законної сили виконавчими документами прийнятими позивачем.
Водночас, суд звертає увагу на той факт, що дата набрання чинності рішенням та строк пред’явлення виконавчого документа до виконання відображаються у ньому для визначення органом державної виконавчої служби можливості прийняття виконавчого документа до виконання із зазначенням дати початку і закінчення перебігу строку пред’явлення документа до виконання.
Відповідно до ст. 21 Закону №606-XIV, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративне правопорушення можуть бути пред’явлені до виконання протягом трьох місяців.
У статті 291 КУпАП зазначено, що постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження (опротестування) цієї постанови. Згідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Відповідно ч. 2 ст. 26 Закону №606-XIV про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець у 3-денний строк після надходження до нього виконавчого документа виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові.
Позивач зазначив, що оскаржувані постанови державного виконавця від 12.04.2009 року №2076 (а.с.7) та №2075 (а.с.8) про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) Інспекцією було отримано 22 та 23 липня 2010 року. На підтвердження зазначеної обставини позивачем додана копія конверту. Із наданого позивачем доказу (копії конверту) можливо достовірно встановити дату направлення відповідачем поштової кореспонденції, оскільки штампи поштового відділення вказують на дату 13 липня 2010 року, що безумовно суперечить вимогам статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", в частині дотримання відповідачем строків надсилання постанови заявнику.
Суд не приймає до уваги, посилання відповідача на те, що виконавчі документи позивача суперечили ст. 308 КУпАП та не відповідали вимогам ст. 19 Закону №606-XIV, в частині зазначення у них дати народження порушника, оскільки вищенаведені обставини державний виконавець зобов’язаний встановлювати, саме у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа, тобто під час вирішенні питання стосовно відкриття чи відмови у відкритті виконавчого провадження за таким документом, з подальшим відображенням у змісті постанови встановленої невідповідності виконавчого документу вимогам закону.
Відповідно до ч.4 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до відповідного суду в 10-денний строк з моменту її одержання.
За змістом ст. 7 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Положення ч. 3 ст. 2 КАС України передбачають, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, та в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб’єкт владних повноважень зобов’язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути доказами у справі.
Однак відповідачем не надано жодних ґрунтовних доказів та обставин, які б виключали підстави відкриття виконавчого провадження.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
З наведеного слідує, що скасування рішення суб’єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.
У позовній заяві позивач просить суд скасувати постанови державного виконавця відділу ДВС Шаргородського РУЮ – Василик О.О., про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 12.04.2010 року, згідно яких Інспекції відмовлено в прийнятті до провадження постанов про накладення адміністративного стягнення №34 від 20.01.2010 року та №129 від 12.02.2010 року, без вимоги про визнання оскаржуваних рішень протиправними.
Водночас, суд враховує, що позивач помилково зазначив позовні вимоги про скасування спірних постанов, замість визнання їх протиправними і скасування, як це передбачено для правових актів індивідуальної дії, а тому, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог в цій частині, за умови, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 12.04.2010 року по постанові про накладення адміністративного стягнення №34 від 20.01.2010 року у відношенні ОСОБА_4 та постанові про накладення адміністративного стягнення №129 від 12.02.2010 року у відношенні ОСОБА_5 без вимоги про визнання оскаржуваних рішень протиправними.
Таким чином, суд приходить до висновку, що постанови державного виконавця відділу ДВС Шаргородського РУЮ – Василик О.О. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 12.04.2010 року по постановах про накладення адміністративного стягнення №34 від 20.01.2010 року та №129 від 12.02.2010 року у відношенні ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суперечать вимогам чинного законодавства, є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.
Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом.
Частиною 3 статті 181 КАС України передбачено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій, бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Позивач вказавши відповідачем відділ ДВС Шаргородського РУЮ, просить про скасування постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження від 12.04.2010 року, винесених державним виконавцем відділу ДВС Шаргородського РУЮ – Василик О.О., згідно яких Інспекції відмовлено в прийнятті до провадження постанов про накладення адміністративного стягнення №34 від 20.01.2010 року, та №129 від 12.02.2010 року та зобов’язання відповідача прийняти до виконання вищезазначені постанови позивача про накладення адміністративного стягнення.
З урахуванням викладеного, відповідно до положень ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог в цій частині та визнати неправомірними дії державного виконавця відділу ДВС Шаргородського РУЮ – Василик О.О., щодо відмови у відкритті виконавчого провадження (відмови в прийнятті до провадження виконавчого документа), оскільки ці дії не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень, добросовісно та розсудливо.
Вимога про зобов'язання прийняти до виконання постанови інспекції про накладення адміністративного стягнення №34 від 20.01.2010 року та №129 від 12.02.2010 року, теж підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки вирішення питання про відкриття виконавчого провадження віднесено до компетенції державного виконавця відповідно до ст. 18 Закону №606. Разом із тим, з метою захисту прав позивача, суд вважає можливим ухвалити судове рішення про зобов'язання відповідача розглянути питання про відкриття виконавчого провадження.
Положення ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язують органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
За правилами ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами статей 71, 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин матеріалами справи повністю спростовані доводи представника відповідача щодо відсутності у пред’явлених до виконання документах Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Вінницькій області дати набрання ними чинності та строку пред’явлення виконавчих документів до виконання, а відтак суд приходить до висновку, що постанови позивача про накладення адміністративного стягнення №34 від 20.01.2010 року та №129 від 12.02.2010 року пред’явленні останнім до виконання відділу ДВС Шаргородського РУЮ, відповідно до норм чинного законодавства.
Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню.
Окрім того, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору, сплаченого при зверненні до суду за вимогами немайнового характеру, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Вінницькій області задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шаргородського районного управління юстиції Василик - О.О при винесенні постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з примусового виконання постанов № 34 від 20.01.2010 року та №129 від 12.02.2010 року.
Скасувати постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 12.04.2010 року, винесені державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шаргородського районного управління юстиції - Василик О.О з примусового виконання постанов № 34 від 20.01.2010 року та №129 від 12.02.2010 року.
Зобов`язати відділ державної виконавчої служби Шаргородського районного управління юстиції розглянути питання про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанов Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Вінницькій області про накладення адміністративного стягнення № 34 від 20.01.2010 року та № 129 від 12.02.2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Вінницькій області судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 06.08.10
Суддя Чернюк Алла Юріївна