КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-5705/09 Головуючий у 1-й інстанції: Кулініченко М.В.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"18" серпня 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судці Земляної Г.В.
суддів Зайця B.C., Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Богунської міської ради м. Житомира на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Коростенської міської ради та Управління праці і соціального захисту населення Богунської міської ради м. Житомира,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Коростенського міськрайонного суду з позовом, в якому просив: визнати дії відповідачів неправомірними та стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Коростенської МР на його користь недоплачені кошти, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 2438,80 грн. за період з 01.11.2007 по 01.11.2008 та кошти, передбачені ст. 39 цього ж Закону в розмірі 30500,00 грн. за період з 01.09.2005 по 01.11.2008, а всього 32938,80 грн. недоотриманих коштів.
Постановою Коростенського міськрайонного суду Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 грудня 2008 року позов задоволено : визнано дії Управління праці і соціального захисту населення Богунської міської ради м. Житомира та Управління праці і соціального захисту населення Коростенської міської ради, щодо невиплати в повному обсязі ОСОБА_2 коштів, передбачених Законом України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- неправомірними.
Стягнуто з Управління праці і соціального захисту населення Коростенської міської ради на користь ОСОБА_2, передбачені ст.37 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 2438,80, за період з 01.11.2007 року по 01.11.2008 року;
Стягнуто Управління праці і соціального захисту населення Богунської міської ради м. Житомира на користь ОСОБА_2 кошти, передбачені ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01.11.2005 року по 01.11.2008 року.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову суду слід скасуванню з таких підстав.
Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що, позивач проживає в зоні гарантованого добровільного відселення. Відповідно до посвідчення серії Б №507940 виданого 22.05.2003 року позивач є потерпілим З- ї категорії від Чорнобильської катастрофи. Позивач працює в зоні гарантованого добровільного відселення, що стверджується копією трудової книжки, який відповідно до Постанови Кабінету Міністрів Української PCP «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 23.07.1991 № 106 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 № 796, громадянам які працюють у зоні гарантованого добровільного відселення проводиться доплата у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Згідно до абз. 3 ч. 1 ст. 37 Закону № 796 позивач, як громадянин, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення має право на щомісячну грошову допомогу у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати, в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства.
На 2007 рік дію ст.37,Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено згідно із Законом N 489-V (489-16) від 19.12.2006, і лише з 9 липня 2007 року їх дію відновлено рішенням Конституційного Суду N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) від 09.07.2007. Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (далі - Рішення КСУ) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", зокрема, пункт 30 ст.71, яким зупинено на 2007 рік дію абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 37 в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Щодо задоволення позовних вимог за 2008 рік колегія суддів звертає увагу на наступне. Згідно із Законом від 28.12.2007 р. N 107-VI, на 2008 рік дію ст.с 37,Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено. Зміни, внесені підпунктом 9 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Колегія суддів дійшла висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги за період з 01 вересня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 01 листопада 2008 року
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 № 796, громадянам які працюють у зоні гарантованого добровільного відселення проводиться доплата у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Обговорюючи наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій та зобов’язання проведення нарахування та виплати позивачу доплати за період з 01 вересня 2005 року по 31 грудня 2006 року, колегія суддів зважає на наступне.
Правовий аналіз ст. 39 вищевказаного Закону свідчить про те, що у 2005 та 2006 році законодавець не вносив до неї змін, які б встановлювали інші, крім мінімальної заробітної плати, критерії нарахування доплати або обмеження її розміру.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку сум спірних виплат за цей період має виступати розмір якої на 2005 та 2006 роки встановлювався відповідно Законами України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та «Про Державний бюджет України на 2006 рік», положення яких також не містять обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають саме положення статті 39 Закону, а не постанова КМУ № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Судовою колегією враховується, що про порушення своїх прав позивач мав дізнатися в момент здійснення йому виплати доплати в розмірі, передбаченому не Законом, а постановою КМУ.
Проте позовні вимоги заявлені ним лише в листопаді 2008 року, тобто з пропуском встановленого законодавством строку.
Як вбачається з письмових заперечень, які містяться в матеріалах справи, відповідач не наполягав на застосуванні положень вищевказаного Закону та не просив відмовити в позові на цій підставі.
З врахуванням викладених положень процесуального закону, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов’язання проведення нарахування та виплати доплати, як такого, що працює на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення за період з 01 вересня 2005 року по 31 грудня 2006 року.
Що стосується проведення нарахувань та виплат доплати за 2007 рік, судова колегія виходить з наступного.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру доплати позивачеві за 2007 рік застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»зупинено на 2007 рік дію ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Таким чином, в даному випадку були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному регулюють спірні правовідносини.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для їх вирішення, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»зупинено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Разом з тим, судовою колегією враховується, що положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію абз.3 ч.1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Проте, зазначені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»втратили чинність з моменту ухвалення вищевказаного рішення Конституційним Судом України.
Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковим на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Згідно ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що право на перерахунок і отримання доплати за 2007 рік, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивач набув саме з 09 липня 2007 року тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України вищезазначеного рішення, а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Що стосується позовних вимог щодо проведення нарахування та виплати позивачу за 2008 рік, колегія суддів зважає на наступне.
Підпунктом 2 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»було внесено зміни до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внаслідок чого зміст вказаної статті було викладено в наступній редакції, а саме: «Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Разом з тим, судовою колегією приймається до уваги, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Отже, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»втратили чинність 22 травня 2008 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008, а тому позовні вимоги за 2008 рік мають бути задоволені за період з 22.05.2008 року.
Разом з тим, з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. .
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення.
З огляду на зазначене, апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира слід задовольнити частково, а постанову скасувати. .
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира –задовольнити частково.
Постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 грудня 2008 року –скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Коростенської міської ради та Управління праці і соціального захисту населення Богунської міської ради м. Житомира задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира щодо відмови в нарахуванні ОСОБА_2 доплати як такому, що працює на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, у відповідності до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01 вересня 2005 року по 31 грудня 2006 року, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 листопада 2008 року –протиправною.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира провести нарахування та виплату ОСОБА_2 як такому, що працює на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення за період з 01 вересня 2005 року по 31 грудня 2006 року, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 листопада 2008 року в розмірі, визначеному ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Визнати бездіяльність Управління праці і соціального захисту населення Коростенської міської ради щодо відмови в нарахуванні ОСОБА_2 доплати , що працює на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, у відповідності ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.11.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.08 по 01.11. 2008року –протиправною.
Зобов’язати Управління праці і соціального захисту населення Коростенської міської ради провести нарахування та виплату ОСОБА_2 як такому, що працює на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення за період з 01.11. 2007 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.11.2008 року в розмірі, визначеному ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В решті позовних вимог –відмовити.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: В.С.Заяць
Ю.І.Цвіркун