КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-250/09 Головуючий у 1-й інстанції: Грабика В.В.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"18" серпня 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Зайця В.С., Цвіркун Ю.І.
при секретарі Ломановой Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці про визнання відмови неправомірною, зобов’язання до вчинення дій,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Ленінського районного суду м. Вінниці з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці про визнання неправомірною відмову в перерахунку пенсії та зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії по інвалідності і виплачувати її.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 березня 2009 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці у перерахунку пенсії та зобов’язано відповідача провести нарахування та виплату з 02.06.2008 року ОСОБА_2 пенсії у відповідності до ст.ст.50,54,67 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Позивач заперечував проти апеляційної скарги и просив суд постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники процесу до суду апеляційної інстанції не з’явилися. Про день і час та місце слухання справи були сповіщені належним чином і завчасно.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову суду слід скасувати з таких підстав.
Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції було встановлено наступне.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків на ЧАЄС (категорія 1)
Згідно довідки серії АВ № 000741 ОСОБА_2 з 02.06.2008 року встановлено 3- тю групу інвалідності безстроково. В довідці вказано, що захворювання пов’язане з роботами по ліквідації наслідків на ЧАЄС.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності –6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно з ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі: інвалідам 3 групи –50 % мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Судова колегія дійшла висновку, що позивач має право на отримання пенсії як інвалід 3 групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, які мають бути виплачені відповідачем відповідно до мінімальної пенсії за віком, розмір якої передбачений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Судовою колегією не приймаються до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та пенсії як інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов’язано з Чорнобильською катастрофою, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, судова колегія дійшла висновку, що відповідачем було порушено право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком.
Відповідач керувався Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме розмір пенсії інвалідів 3 групи становить 110 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір додаткової пенсії –15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, судовою колегією враховується, що Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп визнані неконституційними, серед іншого, і положення пункту 28 розділу 2 Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 01.01.2008 року були внесені вищевказані зміни.
Конституційних Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Отже, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 року № 10-рп.
На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача перерахувати позивачу пенсію, починаючи з 02.06.2008 року по 31.12.2008 року.
Відповідно, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з врахуванням вказаного періоду.
На підставі викладено, керуючись статтями 4-10, 195,196,202, 205,207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці –задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 березня 2009 року –скасувати.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
«Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці в перерахунку пенсії по інвалідності у відповідності зі ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 02.06.08 року по 31.12.2008 року».
«Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 за період з 02.06.2008 року по 31.12.2008 року включно додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та шість мінімальних пенсій за віком відповідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
В іншій частині у задоволені позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України.
Головуючий: Г.В. Земляна
Судді: В.С.Заяць
Ю.І.Цвіркун