ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2010 рокуСправа № 2а-1821/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
при секретарі Головатій І.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Бутейка М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі – відповідач, УМВС у Волинській області, Управління), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ УМВС у Волинській області від 18 травня 2010 року про звільнення його з органів внутрішніх справ (далі – ОВС) України, поновити його на посаді інспектора з оформлення ДТП та дізнання відділення Державної автомобільної інспекції (з обслуговування м.Ковеля і району) та автомобільно-технічної інспекції ДАІ УМВС та стягнути з відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що звільнення позивача відбулось з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач вважає, що звільнення за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а саме за скоєння вчинків, які дискредитують звання рядового і начальницького складу, у зв’язку з притягненням його до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного діяння, проведено без врахування вимог Дисциплінарного статуту ОВС в разі притягнення особи до дисциплінарної відповідальності. Також вказує на порушення строків застосування дисциплінарного стягнення та порядку ухвалення рішення про притягнення до відповідальності.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та додатково суду пояснили, що ОСОБА_1 перебував на службі в ОВС з 1995 року. 04 березня 2010 року була винесена постанова суду, згідно якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного діяння. Дана постанова суду ОСОБА_1 не оскаржувалась. Крім того, 19.03.2010 року начальником Управління було затверджено висновок службового розслідування за фактом вчинення корупційного діяння позивачем, однак у місячний строк рішення відповідачем про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не було прийнято. Також зазначили, що ОСОБА_1 був присутній на засіданні атестаційної комісії 30.04.2010 року, однак з атестаційним листом його ніхто не ознайомлював. Крім того, вказували на недотримання відповідачем вимог трудового законодавства щодо звільнення працівника, який є членом виборного профспілкового органу. Просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що згідно оспорюваного наказу ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ відповідно до п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скоєння вчинків, які дискредитують звання рядового і начальницького складу). Підставою такого звільнення стало рішення кадрової, а не атестаційної комісії УМВС у Волинській області від 30.04.2010 року про розгляд матеріалів службового розслідування стосовно позивача. З матеріалів службового розслідування вбачається, що ОСОБА_1 постановою Луцького міськрайонного суду від 04.03.2010 року визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. «а» ч.2 ст.1 Закону України «Про боротьбу з корупцією», та накладено стягнення у вигляді 425 грн. штрафу. Оскільки позивач скоїв корупційне діяння, що полягало у незаконному одержанні грошової винагороди в сумі 600 грн., яке прямо пов’язане з виконанням ним службових обов’язків, що негативно впливає на авторитет органів внутрішніх справ, тому вважає правомірним звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за скоєння вчинку, який дискредитує його як працівника органів внутрішніх справ.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.12.1995 року по день звільнення проходив службу в ОВС.
Згідно наказу начальника УМВС у Волинській області від 18.05.2010 року №189о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнений у запас Збройних Сил за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ) з 19 травня 2010 року. Підставою для прийняття вказаного наказу стало рішення кадрової комімії УМВС у Волинській області від 30.04.2010 року, висновок службового розслідування УМВС від 19.03.2010 року.
Правовий статус позивача, в тому числі відносини проходження служби, а також питання звільнення (поновлення на службі) врегульовано спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про міліцію», Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 19.07.1991 року №114.
Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно п.10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 19.07.1991 року №114 (далі – Положення), особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням. У відповідності до п.23 Положення особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно висновку службового розслідування від 19.03.2010 року, проведеного за фактом скоєння корупційного діяння ОСОБА_1, комісія прийшла до висновку, що за скоєння корупційного діяння, яке виразилось у незаконному одержанні у зв’язку з виконанням функцій держави матеріальних благ у вигляді грошової винагороди в сумі 600 грн., ігнорування вимог Законів України «Про міліцію», «Про боротьбу з корупцією», Кодексу України про адміністративні правопорушення та неодноразових вимог МВС, УМВС щодо дотримання належної дисципліни і законності ОСОБА_1 підлягає звільненню з ОВС за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, на підставі ст.5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статею 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Отже, аналізуючи вищевказані норми Статуту, суд вважає, що притягнення до дисциплінарної відповідальності особи рядового і начальницького складу в разі визнання її винною у вчиненні корупційного діяння може відбуватись лише у відповідності до вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
Вказана норма Статуту кореспондується з пунктом 21 Пленуму Верховного Суду України від 25.05.1998 року №13 «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією», згідно вимог якого оскільки відповідно до чинного трудового законодавства питання про звільнення правопорушника з роботи або інше усунення його від виконання функцій держави вирішується в дисциплінарному порядку відповідним органом (керівником), суди не вправі вирішувати дане питання при застосуванні статей 7 - 11 Закону. Разом з тим, визнавши особу винною у вчиненні корупційного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 1 Закону, суд згідно з ч. 1 ст. 7 Закону повинен прийняти рішення про заборону цій особі займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня звільнення з роботи або іншого усунення її від виконання функцій держави, оскільки така заборона є додатковим адміністративним стягненням.
Судом встановлено, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.03.2010 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.1 ч.2 п. «а» Закону України «Про боротьбу з корупцією», та призначено стягнення у вигляді 425 грн. штрафу. Разом з тим, рішення про заборону ОСОБА_1 обіймати посади в органах внутрішніх справ чи інше усунення від виконання службових обов’язків судом не приймалось.
Частинами десятою та п'ятнадцятою статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного виливу.
Стаття 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлює строки накладення дисциплінарних стягнень. Згідно вимог даної статті дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення.
Отже, суд приходить до висновку, що Управлінням пропущено строк накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, оскільки як з дня закінчення провадження в адміністративній справі відносно позивача (04.03.2010 року), так і з дня закінчення службового розслідування (19.03.2010 року) до прийняття рішення про звільнення позивача з ОВС (18.05.2010 року) пройшло більше одного місяця.
Крім того, судом також встановлено, що атестаційною комісією УМВС у Волинській області 30.04.2010 року прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, які дискредитують звання рядового і начальницького складу, що підтверджується дослідженим в судовому засіданні протоколом засідання атестаційної комісіції УМВС від 30.04.2010 року.
Підстави, порядок та умови проведення атестації осіб рядового і начальницького складу врегульований п.п.47, 48 Положення, згідно яких з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників за доручену справу проводиться атестація осіб рядового і начальницького складу. При цьому всебічно оцінюються їх ділові, професійні, моральні та особисті якості, рівень культури і здатність працювати з людьми, робляться висновки про відповідність займаній посаді і даються рекомендації щодо подальшої служби. Атестації осіб рядового і начальницького складу має передувати підготовча робота (організаційні та виховні заходи, індивідуальні бесіди з тими, хто підлягає атестації). Атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.
На виконання п.п.47, 48 Положення наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.03.2005 року №181, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.05.2005 року за №559/10839, було затверджено Інструкцію про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України (далі – Інструкція), яка дублює вищезгадані норми Положення щодо проведення атестації. Крім того, Інструкцією врегульовано порядок створення атестаційних комісій, їх компетенція та повноваження, визначено права та обов’язки начальників при атестуванні особового складу, закріплено порядок організації, підготовки, проведення атестування та затвердження висновку атестаційної комісії, а також обов’язковість реалізації висновків атестування.
У відповідності до п.п.3.1, 3.3 Інструкції атестаційні листи на підлеглих складають, як правило, безпосередні начальники. Старші начальники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності особи, яка атестується, власноручно записати у відповідному розділі атестаційного листа свій висновок, скріпити його підписом та поставити дату.
Згідно п.п.4.1, 4.2 Інструкції підрозділи роботи з персоналом, а там, де вони не передбачені штатним розписом, - працівники, які за функціональними обов'язками відповідають за роботу з персоналом, щорічно до 15 січня складають плани атестування особового складу органів і підрозділів МВС України за формою, визначеною у додатку 2 до цієї Інструкції, та затверджують їх у відповідних начальників. Організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних начальників і передбачають: створення атестаційних комісій; складання списків осіб, які підлягають атестуванню; інформування місцевих засобів масової інформації про час та місце проведення атестування із зазначенням контактних телефонів довіри органу чи підрозділу внутрішніх справ; доведення до особового складу планів проведення атестування; проведення інструктивних нарад з відповідними начальниками, головами та членами атестаційних комісій, а також працівниками підрозділів роботи з персоналом; проведення з працівниками, які підлягають атестуванню, індивідуальних бесід; ретельне опрацювання отриманої інформації щодо працівників та врахування її при складанні атестаційних листів; складання, у разі необхідності, заліків з бойової та службової підготовки, проходження медичного обстеження.
Відповідно до п.п.4.5 Інструкції усі примірники атестаційних листів після їх розгляду старшими начальниками передаються на розгляд до атестаційної комісії. Підпункт 4.6 даної Інструкції визначає, які відомості про атестанта повинні бути зазначені в атестаціному листі.
У підпункті 4.12 Іструкції закріплено, що висновки атестаційної комісії приймаються простою більшістю голосів за наявності на засіданні не менше двох третин від числа членів комісії і підписуються головою та секретарем. Підсумки голосування заносяться до протоколу засідання атестаційної комісії, який підписують голова цієї комісії і секретар. Атестаційні висновки затверджуються начальником, якому надано право приймання та звільнення працівників з органів внутрішніх справ, або особою, що виконує його обов'язки.
Як ствердив в судовому засіданні представник відповідача, відносно ОСОБА_1 не проводилась атестація, атестаційний лист не складався. Рішення про його звільнення приймала кадрова комісія УМВС, протокол засідання атестаційної та кадрової комісії єдиний.
Однак суд критично розцінює такі пояснення представника відповідача, оскільки позивачем до позовної заяви був доданий витяг з протоколу засідання саме атестаційної, а не кадрової комісії УМВС, який завірений гербовою печаткою УМВС у Волинській області.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем не дотримано порядку проведення атестації ОСОБА_1, а тому рішення атестаційної комісії, яке викладене лише в протоколі засідання комісії від 30.04.2010 року без складення атестаційного листа, є незаконним. З огляду на вказані обставини посилання відповідача в оспорюваному наказі як на підставу звільнення ОСОБА_1 на рішення кадрової комісії від 30.04.2010 року є безпідставним.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наказ про звільнення позивача з посади винесений з пропуском строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, прийнятий на підставі рішення кадрової комісії від 30.04.2010 року, а саме за наслідками проведеної атестації, незаконність якої встановлено судом в ході судового засідання, з огляду на що підлягає скасуванню як протиправний, а ОСОБА_1 поновленню на посаді інспектора з оформлення ДТП та дізнання відділення Державної автомобільної інспекції (з обслуговування м.Ковеля і району) та автомобільно-технічної інспекції ДАІ УМВС.
Пунктом 24 Положення визначено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення з відповідача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 4730,67 грн. Зазначена сума розрахована судом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», згідно п.2 якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язані відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацюваний час.
Позивач звільнений в травні 2010 року, отже, згідно довідки відповідача сума виплат за березень та квітень місяці 2010 року (всього 43 робочих дні) становить 3228,75 грн. Середньоденний заробіток складає 75,09 грн. (3228,75 : 43 = 75,09). Час вимушеного прогулу становить з 20.05.2010 року по 19.08.2010 року, а всього 63 робочих дні. Таким чином, заробітна плата за час вимушеного прогулу складає 4730,67 грн. (75,09 • 63 = 4730,67).
Відповідно до ч.2,3 ст.256 КАС України постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби – у межах стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про звернення до негайного виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення грошового забезпеченняу межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1614,44 грн.
Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 18 травня 2010 року №189о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил.
Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора з оформлення ДТП та дізнання відділення Державної автомобільної інспекції (з обслуговування м.Ковеля і району) та автомобільно-технічної інспекції ДАІ УМВС з 19 травня 2010 року.
Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 4730,67 грн. (чотири тисячі сімсот тридцять грн. 67 коп.).
Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення грошового забезпечення в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1614,44 грн. (одна тисяча шістсот чотирнадцять грн. 44 коп.) виконується негайно.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 25 серпня 2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій